20 января 2017

Як виглядає Чорнобильська катастрофа у спогадах ліквідатора аварії? (фото)

Сьогодні, 26 квітня 2016 року, рівно 30 років минуло з того дня, коли вся планета здригнулася від чорнобильського вибуху, який забрав тисячі людських життів, зробив інвалідами молодих людей у розквіті сил, вбив ще ненароджених дітей, зіпсував тисячі доль, зробив непридатними мільйони гектарів землі, приніс мільярдні збитки нашій державі. Але так вже складається в цьому світі, що на боротьбу з бідою і смертельнонебезпечним лихом стають відважні люди в формі.

На фото: Віктор Павлович Пасічнік, ветеран та пенсіонер Рубіжанського МВ ГУМВС України в Луганській області

- 2 квітня 1986 року після добового чергування мені сказали, що терміново треба з’явитися до управління у місті Луганськ - згадує Віктор Пасічник. «Вранці я сів на автобус і приїхав, був там не один, співробітники всієї області сиділи у залі. Нам повідомили, що треба їхати до Чорнобиля, саме тоді настрій погіршився, але не один мускул мого обличчя не видав мене, я чітко усвідомлював, що це наказ. Не було навіть часу на роздуми їхати чи залишатися вдома, ми просто виконували свій обов’язок…»

- Чи було мені страшно?, - перепитує Віктор Павлович, і одразу відповідає на своє запитання - твердим «Ні, я навіть не міг уявити, що зі мною буде!»

- 3 квітня ми виїхали до Києва, а 5 квітня вже були у місті Поліське, розповідає Віктор Павлович. На вулиці було дуже тепло і світило весняне сонечко, про яку небезпеку ми могли думати? Ми були зовсім молоді. По прибуттю на місце служби, нам розповіли правила поводження на території та час чергування, коли я почув, що буду стояти на КПП 12 годин через 12, тоді я дуже зрадів, що не навмисно узяв із собою два фотоапарати. У мене буде час для улюбленої справи… Ще моїм завданням було здійснення пропускного режиму на КПП і недопущення вивезення із зони ЧАЕС зараженого обладнання.


- Ми чергували та перевіряли транспорт, патрулювали місто, охороняли від мародерів будинки, магазини, машини, намагалися по максимуму зберегти все те, що залишили місцеві жителі.





- Людей всіх евакуювали. Дуже вражала безлюдна територія. Було враження, що час зупинився. Крім домашньої худоби і собак на вулицях нікого не було. Місцеві залишили все на своїх місцях, іноді навіть здавалося, що ми божеволіємо… Особливо запам'яталась природа і зелені ліси.

- Після чергування я домовлявся з командиром і ходив фотографувати все що бачив, все що вражало… За три місяці перебування в зоні відчуження, я дуже мало відпочивав, у вільний час фотографував та проявляв знімки. Одного разу навіть зустрів співробітників військової прокуратури, які забрали мій апарат, думали, що журналіст. Був дуже великий скандал…

- Коли повернувся в Рубіжне вже був наказ, і я одразу отримав звання старшина міліції, хоча був сержантом. Я продовжував виконувати свою роботу по охороні громадського порядку. Самопочуття було гарне, мене нічого не турбувало. Я тоді і уявити не міг наскільки жорстоко накаже нас цей, на перший погляд зовсім не страшний візит до зони відчуження. Ми були дуже молоді, а як відомо, ми не цінуємо здоров’я поки воно є. Не завжди одягали весь потрібний захисний одяг. Про це пошкодував я лише тоді, коли зрозумів, що втрачаю свідомість під час несення служби. Командир одразу відпустив мене на лікарняний, я довго з ним сперечався, а потім дізнався про смерть хлопців, з якими чергував і потоваришував. Я перелякався, я ж зовсім молодий, не хочу помирати. Зараз мені 56 років, я пенсіонер в мене чудова дружина, виховую двох дітей, маю онуку від старшої доньки,мрію про онука. Насолоджуюсь кожним новим днем, займаюся улюбленою справою. Я не герой, я просто виконував наказ!», - посміхаючись, каже Віктор Павлович.

Керівництво Рубіжанського відділу поліції зазначає, що сьогодні незмінним залишається глибока повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, яке вирвалось з четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС.

- «Ваш подвиг неможливо переоцінити. Бажаємо всім учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС невичерпної енергії, міцного здоров'я і благополуччя», - зазначив начальник Рубіжанського відділу поліції підполковник поліції Сергій Паращенко.

Ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції дала безпрецедентний досвід практичної взаємодії всіх служб Міністерства внутрішніх справ протягом тривалого терміну дії в екстремальній обстановці.

Вони боролися не тільки з мародерами і грабіжниками, що з'явилися в спорожнілих містах, але і з руйнівною для свого здоров'я силою радіації. Аварія на ЧАЕС - це величезний біль українського народу. Ми завжди повинні пам'ятати про це, тому що той, хто забуває минуле, прирікає себе на повторення помилок у майбутньому.

Матеріал був підготовлений Рубіжанським ВП ГУНП у Луганській області

 

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
Сделай свой вклад в развитие социальной журналистики! Сбавьте социальное напряжение в обществе. Мы предлагаем вам сообщить информацию о событиях в Донбассе, которая рассказывает всю правду о жизни и войне на Луганщине. Все нужно рассказывать через истории жизни обычных людей. Моб. 063 409 98 64, tribun7989@gmail.com
Добавить


Другие статьи рубрики

Популярные

Войти

при помощи учетной записи на сайте Трибун

У вас нет логина? Зарегистрируйтесь

Никнейм или e-mail:
Пароль:

Или используя аккаунт от соцсетей:

Регистрация нового аккаунта

У вас есть логин?

Никнейм:
Пароль:
Подтвердите пароль:
E-mail:
Операция выполнена успешно!