Від початку російської агресії у 2014 році Луганська область опинилася в епіцентрі гібридної війни, яка не лише призвела до фізичної окупації  спочатку частини території, а з повномасштабною війною практично всієї області, але й паралізувала громадсько-політичне життя регіону. За цей час область, яка колись мала вплив на загальнодержавні процеси через представників, фактично зникла з політичної мапи України. Боротьба за громадянську свідомість, подолання проросійських настроїв та протидія радянським ментальним кліше відбувалася у надзвичайно складних безпекових умовах. Відсутність представництва інтересів півторамільйонного населення області (з урахуванням внутрішньо переміщених осіб) стала системною проблемою, яка потребує вирішення. 

ТРИБУН поговорив з Романом Власенком — головою Сіверськодонецької РДА — про причини втрати політичного впливу регіону та можливі шляхи відродження.

Політичне безголосся: причини та наслідки

"На Луганщині з початком АТО фактично припинилася політична активність," — пояснює Роман Власенко. — "Нової обласної ради не було, а це якраз майданчик для формування нової політичної еліти. Системно формуванням регіональної політичної еліти, вихованням молодих політиків, формуванням кадрового резерву ніхто не займався."

Відсутність демократичних інституцій у прифронтовому регіоні — лише верхівка айсберга. За словами нашого співрозмовника, запровадження військово-цивільних адміністрацій (ВЦА), а згодом військових адміністрацій (ВА), хоч і було необхідним кроком з міркувань безпеки, проте мало негативні наслідки для політичного життя.

"Соціальні ліфти зупинилися в умовах діяльності ВЦА чи ВА, де фактично втрачається політична відповідальність керівників перед мешканцями, особливо коли керівники ще й не місцеві," — зазначає Власенко.

Особливу увагу він звертає на проблему політичної культури регіону, яка формувалася десятиліттями. Практика "купівлі" голосів виборців стала звичною для Луганщини ще з початку 2000-х років, коли великі промислові групи почали активно просувати своїх представників до органів влади.

"Виборча культура — голосування за директорів підприємств, за цукор чи гречку — таким способом народними депутатами стають не лідери думок, а кнопкодави," — констатує Власенко.

Політичний вакуум, який утворився в регіоні, має й інші причини. Масова міграція активного населення, постійна загроза ескалації бойових дій, економічний занепад — усе це призвело до того, що Луганщина опинилася на периферії політичних процесів у країні.

"На все це накладається безпекова ситуація в регіоні, відповідний інформаційний фон, міграція талановитих людей, молоді, підприємців в інші регіони," — підсумовує експерт.

Нова політична еліта: хто вона?

Незважаючи на песимістичну картину, Роман Власенко переконаний, що формування нової політичної еліти Луганщини не лише можливе, але й необхідне.

"Я думаю, що це потрібно робити, Луганщина потребує і сьогодні голосу в Києві для вирішення проблем, для адвокації інтересів регіону," — наголошує він.

На думку Власенка, нова політична еліта може сформуватися з представників різноманітних сфер, які проявили себе під час війни:

"В умовах сьогодення новою елітою регіону можуть стати активні представники Луганщини – ті, хто несе службу в Силах оборони України, добровольці, волонтери, представники громадянського суспільства, активна молодь, представники молодіжних рад, рад ВПО, підприємці, журналісти, талановиті спортсмени, медики, освітяни, діячі культури, окремі посадовці місцевого самоврядування, які гідно проявили себе в умовах збройної агресії."

Формування нової еліти — процес, який вимагає часу та системного підходу. Необхідно створювати платформи для політичного діалогу, проводити навчання потенційних лідерів, залучати міжнародну підтримку для розвитку громадянського суспільства в регіоні. Показово, що луганчани, які вимушено виїхали з області, часто стають активними учасниками суспільно-політичного життя в нових громадах, демонструючи високий потенціал для лідерства. 

"В нас сотні таких жінок і чоловіків, головне — дати їм можливість проявити себе і не втрачати зв'язок з Луганщиною," — підкреслює Власенко.

Уникнути повторення минулого: можливо чи ні?

Одне з ключових питань, яке постає при обговоренні майбутнього Луганщини, — як не допустити повернення старих олігархічних схем після деокупації. Роман Власенко дивиться на це питання з оптимізмом.

"Думаю, що це питання еволюційне. Луганщина уже ніколи не буде такою, якою була," — заявляє він. — "Змінюються закони, змінюються керівники, підходи, розвиваються технології навколо нас, особливо інформаційні."

Війна стала каталізатором змін у політичній та економічній системах України. Вплив бізнес-груп, які традиційно домінували на Луганщині, суттєво зменшився. Багато підприємств, які належали олігархам, або зруйновані, або опинилися на окупованій території.

"На мою думку, відбулась певна деолігархізація, старі клани втрачають вплив," — зазначає він.

Особливу роль у недопущенні повернення старих практик має відіграти громадянське суспільство, яке, незважаючи на складні умови, продовжує розвиватися.

"Вважаю, що навіть в умовах воєнного стану нам вдалося зберегти демократію, свободу слова та не втратити провідну роль громадянського суспільства в нашій державі," — переконаний Власенко.

Ключовим фактором, який може запобігти поверненню старих схем, є зміна суспільних настроїв. Досвід війни змінив цінності багатьох українців, зокрема й мешканців Луганщини.

"Але головне —  це те, що зростає нетерпимість людей до корупції та схем. У більшості людей сьогодні дуже загострилось відчуття справедливості, особливо серед військових. В цьому аспекті у мене оптимістичні настрої," — ділиться Власенко.

Порядок денний для Луганщини: що на часі?

Представництво інтересів регіону неможливе без чіткого розуміння ключових проблем, які потребують вирішення. За словами Романа Власенка, після перемоги України Луганщині доведеться зіткнутися з численними викликами.

"Нас чекатиме велика лавина викликів та проблем," — зазначає він. — "Перше, це безпекові аспекти – кордон з рф нікуди не дінеться, питання розмінування."

Окрім безпекових проблем він виділяє ще кілька ключових напрямків, які потребуватимуть уваги:

"Це питання повернення людей, стимули та мотивація. Це фінансова спроможність громад. Це економічна політика для повоєнного регіону – преференції, пільги, гранти та кредити, особливі режими економічної діяльності."

Також Луганщина потребуватиме особливого підходу до реконструкції. На відміну від інших регіонів, тут доведеться не лише відбудовувати інфраструктуру, але й відновлювати соціальну тканину суспільства, яка була зруйнована роками окупації.

"Це питання перехідного періоду – реінтеграції людей, що були в окупації 10 років, перехідного правосуддя, повернення української культури та освіти," — підкреслює Власенко.

А для ефективного вирішення цих проблем необхідно мати потужне представництво регіону у Верховній Раді та інших органах центральної влади. Без цього Луганщина ризикує залишитися на узбіччі процесів відновлення.

"Викликів та роботи буде дуже багато!" — підсумовує він.

Бути голосом регіону: не просто слова

Для Романа Власенка поняття "голос регіону" має глибокий сенс, який виходить далеко за межі політичного представництва.

"Бути голосом регіону – це бути луганчанином, любити Луганщину, любити свої міста і села, зберігати ідентичність та пам'ять про рідну область," — пояснює він.

На його думку, представник регіону має не лише відстоювати інтереси Луганщини у владних кабінетах, але й формувати новий наратив про регіон, який десятиліттями стигматизувався у суспільній свідомості.

"Пропагувати здобутки Луганщини і луганчан, формувати нові сенси про нашу історію і культуру, гуртувати однодумців та земляків, підтримувати їх, говорити про Луганщину," — так Роман Власенко бачить місію представників регіону.

Формування позитивного іміджу Луганщини є одним із ключових завдань для нових лідерів регіону. Роками в медіа формувався образ "депресивного", "проросійського" краю, що не відповідає дійсності.

"Робити все, щоб Луганщина залишалася на слуху і «на порядку денному»," — наголошує він.

На запитання про власну готовність стати таким голосом, Власенко відповідає ствердно: "Я цим займаюсь і знаю багато однодумців, хто мислить так само  і тим же живе."

Досвід Луганщини — це болючий, але цінний урок для всієї України. Регіон, який першим зіткнувся з російською агресією, в перспективі може стати прикладом відродження та трансформації. Формування нової політичної еліти, яка базуватиметься на демократичних цінностях та патріотизмі, — ключовий крок на цьому шляху. Луганщина має всі шанси не просто повернутися до політичного життя країни, але й стати рушієм позитивних змін. Для цього необхідно об'єднати зусилля всіх, хто не байдужий до долі регіону, — від урядовців до пересічних громадян.

Проєкт "New meanings for Eastern Ukraine" реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Погляди та інформація, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.