1 серпня (14 серпня — за старим стилем) в Україні відзначають Перший Спас, або Маковія. На Луганщині це було одне з найбільших літніх свят, під час якого освячували воду, квіти й мак, вшановували криниці та проводили давній обряд розчісування “Спасової бороди”.
Про те, як святкували Маковія в Бараниківці Луганської області наприкінці ХІХ століття, збереглися спогади місцевої жительки Олени Старікової, записані у 1984 році. Детальніше — в матеріалі ТРИБУН.
Перший Спас — велике неробоче свято, коли ні в степу, ні вдома не працювали. Зранку всі йшли до церкви, бо там у цей день була довга значуща служба — молилися та згадували мучеників Маковеїв та їх матір Соломею, які постраждали за віру.
Батюшка розказував прихожанам, про те, що там, де капала їхня кров, проростав мак і зацвітав червоною квіткою, яка через деякий час згорталася у купол, як Ісусова церква. Зернини, що висипалися потім з нього, мали неабияку силу в боротьбі зі злом.
У церкві на Маковія святили воду, квіти, мак. У цей день віддавали шану і криницям з питною водою — після служби люди збиралися біля них, прикрашали квітами та обсипали навколо маковими зернятами, захищаючи від нечестивців.
Також встановлювали Маковійський хрест, кріпили до верби Спасову бороду, прикрашену збіжжям, городиною та садовиною. Вибирали Дівоньку-Маківоньку, яка мала бути господинею на святі, проводили обряд розчісування бороди, ласували шуликами, співали не шумних пісень про криниці, мак, городину.
У переддень свята Маковія молодь обирала та упорядковувала біля криниці місце, де будуть проводитися обряди. До речі, народне свято на перший Спас ще мало на Луганщині назву “Спас на воді”, бо проводилося завжди біля річки.
Починали свято з почитання святих та прикрашання хреста. Всі по черзі, читаючи молитву, ставили свічку або маківку в ханечку, наповнену зерном, а квітку і стрічку прикріпляли до хреста.
Далі переходили до криниці, яку Дівонька-Маківонька обсипала маковими зернятами. Всі ставали навколо питного джерела, квітчали квітами, співали пісні про її красу, чистоту і значимість.
Основним обрядом на святі було розчісування Спасової багатої бороди.
Обряд розчісувати бороди дозволялося проводити кожної неділі, від першого Спасу і аж до третього, віддаючи шану вирощеному в полі, садку, на городі.
Її виготовляли з очерету, прикрашали стрічками, кісничками, дарами городини, садовини, квітами, збіжжям, хмелем, жабрієм, маківками. Біля бороди ставили хлібець, политий медовою водою та притрушений маком. А також коритце, в якому стояли квіти і два кухлики, щоб поливати людям воду на руки, "аби чистими за святе бралися".
Усі ставали навколо бороди і голосистий заводив:
Сидить ворон на горі,
Дивується бороді,
Ой, чия ж-то борода,
сріблом золотом облита?
Всі: двічі “Ой, чуй, господаре, чуй,
Обідати нам готуй”.
Сидить ворон на вербі,
Дивується бороді,
Ой, чия ж – то борода,
Городиною, збіжжям обвита?
Всі: “Ой, чуй, господаре, чуй,
Обідати нам готуй”.
Сидить ворон на землі,
Дивується бороді.
Ой, чия ж-то борода,
Медом-росою облита?
Всі: “Ой, чуй, господаре, чуй,
Обідати нам готуй”.
Обряд розчісування бороди починався з кроплення її водою. Всі по черзі підходили до корита, в руку набирали воду й виливали на бороду, приказуючи: “Дякую тобі, Господе, за дари для бідного і багатого, доброго і злого, для людей, тварин, птиці…”. Поверталися спиною до бороди і двома руками починали її розчісувати:
Якщо квітку рукою спіймали — на красу і кохання; якщо овочі чи фрукти — на силу й здоров’я; колоски і насіння — на добробут і багатство; хміль — на хліб і сіль; реп’яшок — на нові чоботи і кожушок; полинець—- всім нечестивцям в вашій хаті кінець; жабрій — в ваш пустий вулик залетить рій.
Обереги, даровані бородою — квіти, хміль, жабрій, лопух — зберігалися в хатніх святих кутках. Спалювали їх лише в коцюбі, у вогняних стовпах, на Купала або на Семена, або в печі, коли вперше після літньої перерви запалювали вогонь у ній.
Овочі й фрукти обов’язково з’їдали. Збіжжя дівчата і жінки приберігали до осінньої сівби, а чоловіки аж до Василя додавали зернята в “посівальне”.
Після того як бороду розчесали, її обливали медовою водою та обсипали маком та зерном, приказуючи: “Будь, бородо, і наступного року такою ж щедрою і багатою”. Пусту, облиту медом бороду несли до водойми та пускали її на воду. Попереду поважний чоловік ніс Маковійський хрест, діти несли ханечки зі свічками та маківками. Все пускалося на воду, а вона знала, куди його віднести. Вслід за бородою дівчата в річку заганяли перекотиполе, прикрашене червоними стрічками та квітами. А всі повторювали: “Іди з поля в річку та дістанься моря, щоб на цій землі менше було біди та горя”.
Далі Дівонька-Маківонька пригощала всіх шуликами, які стояли напоготові в макітрі, біля бороди. “Шулики” — обрядова спасівська їжа — медові пісні коржики, подрібнені та перемащені медом з перетертим маком. Їх прийнято було їсти сухими вербовими паличками, або руками, приказуючи: “Паничі і панночки їдять шулики паличками, а Простак їсть так, ще й пальці облизує”.
Читайте також: Від Дідуха до хлібного вінка: жнивні обряди, які берегли на Луганщині.
