Чи потрібно відновлювати Каховську ГЕС після її підриву росіянами?

У ніч на 6 червня 2023 року сталася трагедія, що змінила обличчя півдня України. Російські окупанти підірвали Каховську гідроелектростанцію, яка була одним з найбільших джерел електроенергії в країні. За даними Вікіпедії, потужність станції складала 334,8 МВт. Вода з водосховища почала швидко витікати та затопила десятки населених пунктів на обох берегах Дніпра. Тисячі людей були евакуйовані, але багато хто, на превеликий жаль, став жертвою рукотворного лиха.

Це не перший раз, коли Росія вдається до такого злочинного методу ведення війни. У 1941 році через зірвану греблю Дніпрогесу загинули тисячі людей, а Москва скинула даний злочин на німців. Тепер історія повторюється, з новими жертвами і новими наслідками.

Знищення Каховської ГЕС — гуманітарна, економічна і екологічна катастрофа. Це втрата важливого енергетичного об'єкта, що забезпечував значний внесок в об’єднану енергосистему країни. А ще ризик для безпеки Запорізької АЕС, яка потребує води для свого охолодження. Неможливо не згадати і про загрозу для металургійного комплексу Кривого Рогу, який отримував воду з водосховища. Росіяни спровокували і транспортну проблему, адже підрив перервав комунікації між лівим і правим берегом Дніпра, які з'єднувала гребля.

Це також порушення гідрологічного режиму Дніпра та Чорного моря, яке може призвести до зміни клімату, ерозії ґрунтів, поширення хвороб і шкідників.

Більше не буде дешевих херсонських огірочків, кавунів, помідор. Перекривати цю недостачу доведеться, збільшивши виробництво городини в інших наших регіонах.

У зв'язку з цим постає актуальне питання: чи потрібно відновлювати Каховську станцію? На дане питання немає однозначної відповіді. Розглянемо аргументи "за" і "проти".

Аргументи "за":

• Енергетична безпека країни. ГЕС є джерелом відновлюваної енергії, не забруднює навколишнє середовище. Так, атомна енергія незрівнянно дешевша, проте її використання створює набагато більші ризики для природи.
• Нормальна робота Запорізької АЕС. Відновлення дозволить стабілізувати рівень води в Дніпрі, який необхідний для охолодження Запорізької АЕС. До цього моменту найбільша атомна станція в Європі буде в стані зупинки.
• Забезпечення потреб металургійного комплексу. Відновлення Каховської станції дозволить забезпечити водопостачання металургійного комплексу Кривого Рогу, який є одним з найбільших експортерів України. Без води металургія не може функціонувати, люди втрачають робочі місця, а держава доходи для бюджету.
• Комунікативна перевага. Нова споруда буде служити не тільки для генерації електроенергії, але й для залізничного сполучення між лівим і правим берегом Дніпра. Це полегшить транспортну логістику і розвиток регіону.

Аргументи "проти":

• Знищення Великого Лугу. Після знищення гідроелектростанції вода зійшла і відкрила Великий Луг — частину території славетної Запорізької Січі. Тут було 5 козацьких січей, вже постали старі церкви, хати, кладовища. На жаль, зараз на цій території працюють чорні археологи. В майбутньому варто розвивати тут туризм. Колись давня територія була унікальним природним комплексом, яка складалася з лук, болот, озер і русел річок. Великий Луг був домом для багатьох видів тварин і рослин, які занесені до Червоної книги. Звичайно, в свій колишній стан він ніколи не повернеться. Проте це не означає, що його знову треба затоплювати.
• Можливість переорієнтації сільського господарства. Метою будівництва Каховського водосховища було забезпечення Криму водою і розвиток зернових культур для експорту – помилкова господарська стратегія. Люди, які мешкали в Херсонській області і на півострові до створення греблі, не страждали від голоду, а вели свої господарства. Там слід розвивати скотарство, садівництво. Особливо зараз, коли клімат змінюється. Можна вирощувати більш теплолюбні культури. Наприклад, горіхові, які не вимагають багато вологи. Вони цінніші, ніж пшениця. Воду в Криму варто опріснювати, беручи приклад з Єгипту та інших країн.
• Екологічну катастрофу не треба повторювати. Будівництво електростанції в 50-х роках минулого століття теж призвело до екологічної катастрофи. А тепер трохи подумаємо. Побудувати греблю заново займе не менше 10 років. Протягом цього часу люди повинні адаптуватися до життя. Для цього господарства переорієнтують. Але навіщо тоді гребля? Щоб знову все руйнувати? Нормальним людям це точно не до вподоби.

Враховуючи всі аргументи “за” та “проти” відновлення гідроелектростанції, можна зробити висновок, що дане питання не має однозначної відповіді, але потребує глибокого аналізу та обговорення всіма зацікавленими сторонами. Після перемоги варто зібратися вченим та фінансистам та прийняти єдино правильне рішення, яке буде добре і для економіки, і для екології.