З початком повномасштабного російського вторгнення Маріупольський державний університет втратив не приміщення, а й частину академічної спільноти. Для відновлення своєї діяльності університет переїхав до столиці України.
Про це в інтерв'ю для "Детектор медіа" розповіли у спільноті вишу.
На поточний момент, в університеті зареєстровано 3400 студентів. Значна частина студентів є громадянами інших країн, що відображає міжнародну відкритість навчального закладу. В структурі університету працює п'ять факультетів, а також навчально-науковий інститут управління. Нещодавно Вугледарський фаховий коледж також переїхав до столиці України внаслідок релокації.
За декілька тижнів інтенсивних обстрілів університет втратив матеріально-технічну базу. Усі аудиторії та лабораторії були пограбовані та зруйновані. Більшість навчальних корпусів не підлягає відновленню.
Вісім співробітників і студентів вишу вбито і, на жаль, колектив закладу вищої освіти продовжує збирати дані про загиблих і безвісти зниклих.
Наразі університет перебуває у столиці України. 18 квітня він відновив роботу на базі Київського національного університету будівництва та архітектури.
Перше, що ми зробили в умовах тимчасового переміщення, — це ребрендинг. Наш новий логотип — голуб із площі Свободи та Миру в Маріуполі. Ми хотіли більше асоціюватися з містом, щоб його памʼятали, і цю ідею ми вкладаємо в реконструкцію корпусу. У нас є плани розвивати матеріально-технічну базу, зараз тривають ремонти. Прагнемо з вересня частково відновити заняття офлайн. Хочемо якнайшвидше повернутися до повноцінної роботи.
Для Києва Маріупольський університет — це ковток свіжого повітря. Ми щось нове для столиці та її закладів освіти. Як зазначив Микола Валерійович, завдяки співпраці з університетами Європи та можливості перейняти від них найкращі практики, Маріупольський університет узяв проєвропейський напрям розвитку, щоб найкраще з-за кордону перенести на вітчизняний простір, зокрема в підготовці журналістів.
Ми втратили все, але всупереч обставинам змогли відновитися фактично з нуля. Історія Маріупольського університету після 24 лютого — це приклад, як діяти закладу освіти під час війни для відновлення роботи на новому місці перебування. Чи кожен так зможе? Сподіваємося, що більше жодному університету не доведеться пережити те, що пережили переміщені заклади освіти. Своїм конкурентам ми можемо продемонструвати незламність, непохитну силу духу та єдність попри кілометри, що розділяють. Допоки викладачі готові ділитися своїм досвідом, а студенти вчитися нового — університет житиме й готуватиме фахівців.
