Ми живемо в час великих подій: війна (якусь чомусь називають АТО), не побоюсь цього слова «прозріння» в багатьох з тих, хто ще з минулого року біг на так званий «референдум», допомагав сепаратистам і, що найганебніше, влаштовував справжні відьомські шабаші, коли над Луганським аеропортом збили наш військовий літак і загинули молоді військові. Та хіба перелічиш усе? Вибори Президента. Віра, надія, очікування змін. Але, на жаль, не завжди складається так, як нам хочеться. А хочеться, щоб Україна і іі народ стали провідною державою, якщо не в світовому масштабі, то хоча б у загальноєвропейському.
Звичайно, щоб мати велике, треба починати з малого: зі свого села, міста, району. Можливо, навіть з невеликого мікрорайону, який є частиною, наприклад, нашого міста.
Я уже майже сорок років живу у Рубіжному. Пам’ятаю, коли вперше приїхала сюди, була вражена тим, що поряд із затишною частиною старого міста на великому піщаному просторі стоять ще поодинокі багатоповерхівки (деякі навіть недобудовані), височать підйомні крани, чимось схожі на довгоногих і довгошиїх лелек – місто будується. Наче в казці, з’явилися сьомий, восьмий, дев’ятий мікрорайони. Інтенсивно велося озеленення міста. А на одній з центральних вулиць – проспекті Кірова (де речі, чи не пора вже змінити цю назву на більш достойну?) з весни до глибокої осені рубіжан і гостей міста чарували своєю красою трояндові кущі. Улюбленим місцем відпочинку мешканців міста був парк. Де все це поділося? Через байдужість багатьох рубіжан, недбалість міської влади усе руйнувалось, нищилось, псувалось…
А чи не прийшов, шановні громадяни, час засукати рукави і згадати, що ми - господарі свого міста, нам і нашим дітям (а можливо, й внукам-правнукам) жити тут. Отож, прагнучі до позитивних змін у житті рубіжанської громади, прийняла рішення піти в депутати. Я педагог, і мені не байдуже, у яких школах учитимуться юні рубіжани, чи буде їм де проводити своє дозвілля, в кінці кінців, чи матимуть вони перспективу майбутнього у цьому місті.
Образливо й те, що в багатьох районах міста немає транспортного сполучення. Курсують міські рейсові автобуси центральними вулицями міста. А як бути тим сотням людей, які живуть у районі, обмеженому вулицями Іванова й об’їзною дорогою? Тут же багато пенсіонерів! Чи про них уже можна забути? Я могла б назвати ще безліч проблем, які потребують невідкладного розв’язання. Та, безперечно, краще докласти максимум зусиль, щоб хоча б деякі з них ліквідувати. Отже, я готова, ставши депутатом міськради, робити все необхідне для добробуту рубіжан. Коли мешканці міста відчують себе єдиною громадою патріотів, однодумців, тоді й почнуться перетворення на краще.
Валентина Овчаренко, вчитель української філології СШ І-ІІІ ступенів № 2, кандидат у депутати Рубіжанської міської ради від партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність»
Овчаренко Валентина Іванівна балотується по територіальному виборчому округу № 1 - м.Рубіжне – вул.Будівельників: 34-34А; просп.Московський: 21-23А, 25, 29А.
