На моєму віці - три школи-інтернати, тяжка робота з ранніх років, багато друзів і недругів та важке дитинство.
Але я ні про що не шкодую у своєму житті.
Після вчорашнього візиту до рідних пенатів у Яблунівці аж ностальгія взяла.
Задумався… Згадав…
Колись поставив перед собою мету – зробити все, щоб у моїх дітей було більше приводів для радощів, ніж у мене.
На жаль, все сталось по-іншому. Наші діти – свідки непотрібної, жорстокої війни.
Деякі з них – її невинні жертви, навічно поховані у наших серцях.
Я дуже сподіваюсь, що ми зможемо захистити всіх українських дітей, дати їм правильне виховання, гідну освіту і вільну Україну.
Діти – це святе, це наше майбутнє, а політика – така дурня
Ваш ОЛЕГ ЛЯШКО
