Колись Маріуполь на Донеччині отримував воду з могутнього каналу, що тягнувся на сотні кілометрів. Сьогодні ж, в умовах російської окупації, місто виживає завдяки графікам подачі, чергам біля цистерн і тоннам привезеної води.
Журналістка видання ТРИБУН розібралася, як “висохнув” Маріуполь, чому не спрацювало резервне джерело та чи є шанс уникнути повної катастрофи.
Як місто втратило головну водну артерію
До повномасштабного вторгнення Маріуполь мав дві водні опори. Перша — канал Сіверський Донець-Донбас, звідки місто отримувало близько 85% води. Друга — Старокримське водосховище на річці Кальчик, яке працювало як резервне.
Під час бойових дій у лютому-березні 2022 року російські війська пошкодили насосні станції, лінії електропередач та Південнодонбаський водогін. Канал припинив роботу. Маріуполь залишився з єдиним джерелом — Старокримським водосховищем, яке не було розраховане на потреби всього міста.
Окрім цих двох, існувало ще Павлопільське водосховище на річці Кальміус. Його ресурси частково залучать пізніше, під час спроб окупаційної “влади” пом’якшити гостру кризу з водою.
Модернізаційний проєкт із Францією, який передбачав будівництво нової станції очищення, так і не встигли запустити. Він був знищений разом з інфраструктурою на початку вторгнення.
2025 рік, коли Маріуполь майже залишився без води
Березень 2025-го. Воду вирішили подавати двічі на день:
- з 06:00 до 09:00 та з 18:00 до 21:00.
В інший час тиск у мережах знижують до мінімуму. У деяких районах води немає взагалі. Люди скаржаться, що на верхні поверхи вона не доходить. Маріупольці набирають воду в каністри з місць проривів труб і стоять у чергах біля водовозів.
Літо 2025-го. Старокримське водосховище, що було єдиним джерелом водопостачання окупованого міста, критично обміліло. Супутникові знімки та фото місцевих жителів засвідчують: велика частина водойми фактично висохла.
Маріупольська “влада” визнала загрозу не лише дефіциту води, а й втрати рибних ресурсів, руйнування екосистем та ризику поширення інфекцій.
Потреба міста — 150 тисяч кубометрів води на добу. Натомість водосховище може давати лише близько 35 тисяч. Такий дисбаланс призвів до запровадження погодинних графіків.
На тлі критичної ситуації окупаційна “адміністрація” анонсувала будівництво двох нових водоводів.
Тим часом Маріуполь не включили до переліку міст, де з 1 липня 2025 року псевдопосадовці знизили тарифи на воду. Люди сплачують повну вартість, хоча вода фактично не надається в повному обсязі.
Вересень 2025-го. Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко заявив, що водойма майже повністю втратила воду на багатьох ділянках.
“Місту пора готуватися жити без води. Зовсім. Це — трагедія без перебільшень”, — зазначив він.
Грудень 2025-го. У мережі показали фото черг, де люди стоять із пластиковими баклажками біля пересувних цистерн.
Вода взимку подавалася лише за графіками або з водовозів. Експерти ж попереджали: за збереження темпів обміління ресурс може вичерпатися повністю.
2026 рік. Вода є, але не для всіх
Січень 2026-го. Комунальники запустили водопровід від Павлопільського до Старокримського водосховища. Протяжність нової магістралі становить 17 кілометрів.
Пропагандисти стверджують, що роботи завершили більш ніж на рік раніше запланованого терміну.
Травень 2026-го. Керівник Центру вивчення окупації зазначив, що води з Павлопільського водосховища недостатньо для потреб міста. Перекидання води в Старокримське водосховище не вирішило проблеми, а натомість посилило кризу. Тепер обидва водосховища — і Павлопільське, і Старокримське — опинилися під загрозою зникнення.
“Простіше кажучи, води з Павлополя недостатньо для Маріуполя, проте втрата Павлопільського водосховища неминуча в перспективі одного-двох років, якщо скасувати графіки подачі води в Маріуполі або при збільшенні населення міста, що має статися після продовження іпотеки”, — пояснив Петро Андрющенко.
Серпень 2026-го. Російські ЗМІ повідомили, що Старокримське водосховище нібито наповнилося до максимального рівня. Окупанти сподіваються, що споруда вирішить проблему водопостачання Маріуполя.
Однак реальна ситуація виглядає інакше.
16 серпня 2026-го. Андрющенко в ефірі “Донбас.Реалії” спрогнозував, що до вересня на півдні Донецької області можливий повний блекаут.
“Буде ще гірше: не буде світла, не буде води, і весь той негативний донецький досвід із пакетиками”, — сказав він.
Уже тиждень у Маріуполі спостерігаються значні перебої з водою та світлом. Аналітик пов’язує це з ударами по електропідстанціях.
Жителька міста записала відео, де розповіла про ситуацію в Маріуполі. “У моєму районі води й світла немає вже 7 діб. Усе зіпсувалося”, — поскаржилася жінка.
22 серпня 2026-го. На території Маріуполя триває моніторинг цін на питну воду. Бутильована вода об’ємом 5-6 літрів коштує від 80 до 260 рублів. Вода на розлив — не більше 4 рублів за літр.
24 серпня 2026-го. Відбулася робоча зустріч голови Мінбуду РФ Ірека Файзулліна з окупаційним “очільником ДНР” Денисом Пушиліним — вони обговорювали підготовку до опалювального сезону, “відновлення” об’єктів та благоустрій. Проте в опублікованому повідомленні Мінбуду немає жодного слова про перебої з водопостачанням та багатоденні відключення електроенергії — саме те, про що найчастіше пишуть жителі Донецька, Макіївки, Горлівки та Маріуполя.
Як Маріуполь виживає влітку
У серпні 2026 року місто продовжує жити в режимі жорсткої економії води. Місцеві жителі отримують її не щодня і лише кілька годин. За даними Telegram-бота, який відстежує ситуацію, 28 серпня води не було взагалі. 29 серпня її давали з 17:00 до 21:00. 30 серпня знову перерва. Такий графік повторюється щотижня: день подачі чергується з днем відсутності.
Окупаційна “влада” називає це “опресуванням системи” та обіцяє, що за наявності потужностей зможе подати воду навіть у найвіддаленіші села.
У районах, де вода технічно не доходить навіть на перші поверхи, встановлюють стаціонарні ємності та організовують її підвезення автоцистернами.
13 серпня псевдомер Маріуполя Антон Кольцов повідомив про “обережну позитивну динаміку” у водопостачанні та зафіксував зменшення споживання води з раніше встановлених резервуарів.
Тим часом воду в місто завозять тоннами. Остання партія — 2 тонни питної води для маломобільних та самотніх літніх людей. До цього доставляли 2,5 тонни. Розподілом займаються російські волонтери та молодіжні організації.
Втрутився навіть Санкт-Петербург. Аварійні служби розчищають колодязі за деякими адресами.
Попри заяви пропагандистів про “позитивну динаміку”, реальна ситуація залишається складною. Вода в Маріуполі — дефіцит, який розподіляють годинами між окремими категоріями жителів.
*Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Читайте також:
Як окупована Луганщина готується до опалювального сезону
Пенсія на окупованому Донбасі: як виживають ті, хто не зміг виїхати
Чи зможе Донбас повернути собі промислову велич? Про історію зруйнованих гігантів та їхній стан нині
