Костя та Михайло (імена змінені) з Луганщини - рідні брати. Мати хлопчиків через складні життєві обставини не могла самостійно за ними доглядати. Родиною опікувався батько Ігор (ім'я змінено), а коли він потрапив у лікарню, брати опинилися в обласному Будинку дитини. Інших рідних, що допомогли б, поруч не було. Півроку батько й сини провели окремо.
“Дуже сумували ми всі, й хоч вони ще малі були, але розлуку відчули”, - згадує батько.
Ігор доклав усіх зусиль, щоб подолати хворобу. Після одужання перед чоловіком постав вибір: почати життя спочатку чи залишитися один на один з вихованням маленьких дітей. Cпеціалісти проекту разом з державними партнерами звернули особливу увагу на родину й допомогли батькові знайти вихід.
Завдяки зусиллям фахівців із соціальної роботи Луганського відділення СОС Дитячі Містечка та рубіжанського міського Центру соціальних служб, Ігоря переконали забрати дітей та підготували психологічно до самостійного виховання синів.
“Коли діти приїхали додому, вони одразу все згадали, хоч й маленькі. Вони дуже раділи. Мабуть, кожна дитина радіє, що її забирають додому. Бо дім є дім”, - говорить батько.
Зараз хлопчики й тато живуть втрьох. Ця історія - не поодинока. Пом'якшити розставання з рідними батьками могли б патронатні родини. Тобто дитина з біологічної родини потрапила б в звичне для неї середовище - родинне, а не інтернатне. На жаль, патронатних родин дуже мало, тому діти, батьки яких опинилися в складних життєвих обставинах, потрапляють в дитячі заклади. Але головне, що вони потрапляють в механізм інтернатної системи, з якої важко потім вирватись.
Родина наразі перебуває під супроводом фахівців місцевого центру соціальних служб та Луганського відділення СОС Дитячі Містечка Україна. Труднощі не мають лякати, впевнений батько.
“Я не боявся виховувати їх один. Чого боятися, діти ж мої. Чому діти мають страждати через те, що у дорослих є якісь страхи?”, - додає Ігор.
Ці діти - одні з тих, хто повернулися в біологічну родину під час реалізації проєкту із підготовки до трансформації обласного Будинку дитини. Реалізовувався він Луганським обласним відділенням міжнародної благодійної організації СОС Дитячі Містечка Україна за підтримки представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та у партнерстві з Луганською обласною держадміністрацією.
Команда спеціалістів провела комплексну оцінку Будинку дитини. Зокрема, визначили основні потреби 42 дітей, які виховуються в закладі. Психолог та педіатр оцінювали стан здоров'я дітей та емоційний розвиток. Соціальні працівники з’ясували сімейну ситуацію кожної дитини та оцінили ймовірність її повернення, в першу чергу, до біологічних батьків. Звісно, до таких, де дитина могла б зростати в належних умовах та турботі, як герої нашої історії Костя та Михайло.
Частині дітей рекомендоване влаштування в сімейні форми виховання. Це може бути прийомна чи опікунська родина, дитячий будинок сімейного типу чи усиновлення.
У рамках проекту близько 50 дітей та їх родини отримали матеріальну допомогу. Це не лише прийомні родини чи дитячі будинки сімейного типу, а й ті сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах та перебувають під супроводом Луганського відділення СОС Дитячі Містечка Україна. Для дітей облаштовані місця для сну, навчання та розвитку, придбано все необхідне.
Наразі процес пошуку прийомних-батьків, опікунів ти усиновлювачів для вихованців обласного Будинку дитини триває, тож родини, які відчувають готовність подарувати дитині турботливу сім’ю, можуть звернутися в соціальні служби за номером:
+38 (06452) 3-31-33 Луганський обласний центр соціальних служб
+38 (06452) 4-24-33 Служба у справах дітей Луганської обласної державної адміністрації.
