Припинення трудових відносин – процедура, з якою хоч раз у своєму житті стикається кожен працівник. В окремих випадках при звільненні можна претендувати на особливий вид матеріальної підтримки – так звану вихідну допомогу. Хто має на неї право та у якому розмірі вона має виплачуватися, розповідають експерти «Юридичного порадника для переселенців».
Вихідна допомога виплачується:
1. У розмірі середньомісячного заробітку працівникам, яких звільнено:
- через відмову від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, або відмову від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;
- через зміну в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацію, реорганізацію, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому якщо такий працівник є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 або 2, або учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3, він додатково отримує три середньомісячних зарплати за рахунок загальнодержавних чорнобильських програм;
- через виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;
- через поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
2. У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше 3-місячного середнього заробітку - у разі, якщо працівник звільнився з підстав порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору;
3. У розмірі 6-місячного середнього заробітку – якщо трудовий договір був розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу шляхом припинення повноважень посадової особи (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).
Крім того, чинним законодавством передбачено також вихідну допомогу для:
1. Державних службовців:
- у розмірі двох середньомісячних заробітних плат – якщо їх звільнили через скорочення посад, реорганізацію чи ліквідацію державного органу;
- у розмірі середньої місячної заробітної плати – якщо звільнення з державної служби відбулося у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов або у випадку виходу державного службовця на пенсію чи досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
2. Тимчасових та сезонних працівників у разі їх звільнення через призупинення робіт на підприємстві з причин виробничого характеру - у розмірі тижневого середнього заробітку (сезонним працівникам), або у розмірі триденного середнього заробітку (тимчасовим працівникам);
3. Інших співробітників та за настання інших підстав, якщо це передбачено колективним договором на підприємстві.
Також право на вихідну допомогу у наведених вище випадках мають і працівники, що працювали за сумісництвом. При цьому її виплата проводиться разом з усіма іншими сумами, що належать працівнику від підприємства, в день його звільнення. При цьому за невиплату або виплату допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено законом, роботодавець несе фінансову відповідальність перед державою у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.
«І найголовніше - що у разі оскарження звільнення та поновлення працівника на роботі, виплачена йому вихідна допомога поверненню не підлягає, якщо відсутня розрахункова помилка або недобросовісність з боку отримувача коштів», - наголошують експерти.
Автор: Яна Романченко
