В умовах карантину все частіше можна почути про відпустку без збереження заробітної плати. За яких умов вона надається насправді та чи є при цьому певні обмеження, читайте в матеріалі Юридичного порадника для ВПО.
Що передбачає закон?
Законом України «Про відпустки» визначено одразу два види відпусток без збереження заробітної плати:
- ті, що надаються за згодою сторін;
- такі, що надаються на вимогу працівника в обов’язковому порядку.
У першому випадку ініціатором відпустки може бути і працівник, і роботодавець. Однак обов’язковою умовою її надання є узгодження обома сторонами. Тобто роботодавець НЕ має права примусово направляти працівника у «безоплатну відпустку», а працівник НЕ має права без згоди роботодавця піти у таку відпустку, інакше це буде розцінене як прогул. При цьому загальна тривалість відповідної відпустки протягом календарного року не може перевищувати 15 календарних днів. Виключення передбачені лише на період карантину. Так, під час карантинних обмежень тривалість такої відпустки НЕ включається до 15 календарних днів.
Разом з тим, статтею 25 Закону України «Про відпустки» передбачено інший вид – відпустку без збереження заробітної плати, яка надається за бажанням працівника в обов'язковому порядку. Її тривалість залежить від певних обставин. Так, за законом надається вона:
- матері або батьку, який виховує дітей без матері (у т.ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, – до 14 календарних днів щорічно;
- чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - до 14 календарних днів;
- матері або іншим особам згідно із законом, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку;
- матері або іншій особі згідно із законом для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;
- учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», – до 14 календарних днів щорічно;
- особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – до 21 календарного дня щорічно;
- пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи – до 30 календарних днів щорічно;
- особам з інвалідністю I та II груп – до 60 календарних днів щорічно;
- особам, які одружуються, – до 10 календарних днів;
- працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер –до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
- працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;
- працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку;
- працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, – тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
- працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
- сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
- ветеранам праці – до 14 календарних днів щорічно;
- працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, – тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі.
- працівникам на період проведення у відповідному населеному пункті антитерористичної операції з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як 7 календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.
Однак треба пам’ятати, що «безоплатна відпустка» має певні нюанси:
- у разі тимчасової непрацездатності працівника вона НЕ продовжується на кількість днів хвороби та НЕ переноситься на інший період;
- допомога по тимчасовій непрацездатності НЕ надається за період перебування працівника у такій відпустці;
- така відпустка НЕ враховується при визначенні максимальної тривалості щорічної відпустки в 59 (69) календарних днів;
- працівники НЕ можуть бути відкликані з неї;
- якщо працівник протягом поточного календарного року НЕ скористався правом на відпустку без збереження заробітної плати, вона НЕ переноситься на наступний рік;
- якщо працівник перебуває у «безоплатній відпустці» протягом цілого місяця, за цей місяць йому НЕ нараховується заробітна плата. Це означає, що сплати єдиного соціального внеску теж немає, і страховий стаж за цей період не зараховується.
Читайте також: «Code Club Україна»: можливість для громад Луганщини відкрити безкоштовні клуби програмування
