Сьогодні в публікації "Право на захист" піднімає досить складну тему - проблеми із документуванням кількості жертв російської збройної агресії, причини невідповідності офіційних цифр таких жертв реальним обставинам та можливі способи захисту прав та інтересів родичів загиблих.
В багатьох інтернет-виданнях, звітах міжнародних організацій зазначається, що реальна кількість жертв внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації на тисячі перевищує офіційні дані. Причина суттєвої різниці цифр жертв полягає в неможливості повідомлення державними органами влади кількості жертв поза механізмами офіційного визнання й підтвердження державою фактів смерті фізичних осіб.
На разі, щоб держава в особі своїх компетентних органів визнала факт смерті конкретної фізичної особи родичам загиблої людини потрібно надати до органів державної реєстрації актів цивільного стану один з наступних документів:
- лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о);
- фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о);
- лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
- рішення суду про оголошення особи померлою;
- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
- Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
- Однак, в умовах реальних бойових дій, оточення чи окупації населених міст та кризи роботи медичних установ, отримати такі документи не можливо.
Ми з колегами-правозахисниками дискутуємо, як допомогти родичам загиблих отримати свідоцтва про смерть. Відкритим залишається питання щодо того, як повинні реагувати органи виконавчої влади та органи правосуддя на такі виклики.
Існують декілька думок:
- потрібно доповнювати зазначений вище перелік документів, на підставі яких компетентні органи влади зможуть зареєструвати смерть конкретної фізичної особи та видати свідоцтво про смерть;
- змінити процедуру та строки оголошення особи померлою або визнання безвісно відсутньою;
- потрібно почекати закінчення бойових дій і потім вирішувати такі питання, звертаючись або до органів державної влади з наявними доказами смерті особи чи до судів із заявами щодо оголошення особи померлою чи визнання безвісно відсутньою.
З формою відповідного акту настання смерті чи поховання можна ознайомитись в публікації Верховного суду https://cutt.ly/WJUIagn .
Наші фахівці вирішили звернутись до органів правосуддя з заявами про встановлення факту смерті та спробувати допомогти судам сформувати нову судову практику. Звичайно, ініціювати такі судові спори можна лише за умови, коли маються певні неспростовні докази настання смерті особи.
Зараз судова практика у справах щодо встановлення факту смерті осіб після 24.02.2022 р., які супроводжували адвокати БФ «Право на захист», наступна:
у справі № 199/1675/22 рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2022 р. було відмовлено в задоволені заяви про встановлення факту смерті малолітньої особи на території м. Маріуполь. Суд зазначив, що ця заява подана передчасно;
у справі 199/1676/22 рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2022 р. також було відмовлено у задоволені аналогічної заяви. Суд обґрунтував відмову тим, що Верховною Радою України на момент розгляду справи не визначено м. Маріуполь тимчасово окупованою територією України, а також відсутністю доказів, що свідчать про смерть особи. На думку суду, робити висновки щодо встановлення цього факту на підставі показань свідків не є припустимо й це не є достатніми доказами;
11 травня 2022 р. по справі № 206/1260/22 щодо встановлення факту смерті 21 березня 2022 р. в м. Маріуполь чоловіка нашого бенефіціара, Самарський районний суд м. Дніпропетровська, на підставі пояснень Заявниці, акту про поховання, витягу з кримінального провадження та загальновідомих обставин, пов’язаних із початком нової фази агресії росії проти України, заяву задовольнив;
16.05.2022 р. Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 203/1416/22 заява щодо встановлення факту смерті батьків заявниці, які загинули в районі воєнних (бойових) дій в м. Маріуполь, також була задоволена. Факт смерті був встановлений на підставі листів сусідів та знайомих про поховання тіл загиблих, фотокарток з місця поховання.
Тож звернення до суду із заявою щодо встановлення факту смерті є робочим способом захисту, хоча думки щодо правильності вибору такого способу захисту різняться й у середовищі суддів.
Більш детально з дослідженням наших колег можете ознайомитись за посиланням на нашому офіційному сайті
