Лисичанськ - єдине місто на Луганщині, яке залишається під контролем українських військових. Його постійно обстрілює російська армія. Про це повідомляєтья у репортаж журналістки телеканалу "Дом" Анастасії Волкової.
Лисичанський нафтопереробний завод - у вогні. Російські окупанти вкотре обстріляли його територію. Підприємство горить одразу в кількох місцях. Заграву видно і на горизонті.
В одному із дворів житлового масиву Лисичанська місцевий житель Сергій варить куліш та смажить сало біля свого під'їзду. Понад два місяці у місті немає ані газу, ані води, ані електрики. Тому готувати інакше неможливо.
"Тут готуємо, в основному. Удома ще є балон газовий, каву підігріти можна. Маленький балончик є. Прилітає зараз постійно по місту. Звикли вже за три місяці", - говорить він.
Звуки вибухів у місті практично не змовкають. Росіяни накривають населений пункт із усього можливого озброєння, використовуючи важку артилерію та авіацію.
На чотири доби в Лисичанську запровадили комендантські дні: не можна залишати своїх сховищ та дворів. Це безпосередньо пов'язано з різким збільшенням кількості жертв. Люди пересувалися містом у пошуках води чи їжі — і потрапляли під обстріли.
Поки що рятувальники не розвозять технічну воду районами міста. Але жорсткі обмеження у пересуванні зупиняють далеко не всіх.
Місцевий житель Олександр Миколайович прийшов під пожежну частину з баклажками, сподіваючись заповнити їх: але машина виявилася порожньою.
"Водички взагалі немає. Ось так виживаємо: ані світла, ані газу, ані води, ані зв'язку, нічого немає. Ну хоч гуманітарка допомагає, і то слава богу. Ані скупатися, нічого немає. Люди приходять, щоб трохи набрати води, аби хоч посуд помити, і все… Виїхати не можемо, батько пенсію не отримує, поштою не приносять… І пошта ж не працює, четвертий місяць без пенсії сидимо, на одній гуманітарці… Ну і то, дякувати Богові, що люди допомагають, а то важко було б взагалі", - поділився містянин Євген.
Порвані дроти, обстріляні будівлі та напівпорожні вулиці. Так зараз виглядає центр міста. Зустріти людей практично неможливо. Усі перебувають або у сховищах, або у своїх будинках.
На склад гуманітарного штабу до Лисичанська привезли близько 300 гуманітарних наборів. Все це волонтери щодня роздають місцевому населенню. І за рахунок цього єдиного гуманітарного штабу люди у прифронтовому Лисичанську виживають, бо ані магазини, ані аптеки не працюють. По суті, гуманітарний штаб у Лисичанську сьогодні є єдиним місцем, де можна отримати продукти для виживання.
"Це - єдиний штаб, який продовжує роботу. У нас на видачу проходить близько тисячі осіб. Намагаємося допомогти всім і кожному. У місті залишається дуже багато людей, серед них дуже багато літніх людей. Залишаються діти, і ми намагаємося допомогти кожному", - розповів волонтер Владислав.
Попри комендантські дні, до міста привозять гуманітарну допомогу. Волонтери заїжджають до Лисичанська за спецперепустками, виданими місцевою владою.
На деяких пакетах, зібраних дбайливими волонтерами, є адреси. Це адреси доставки, куди волонтери відвезуть на велосипедах зібрану гуманітарну допомогу.
Журналістка зазначає, що в'їзд та виїзд із Лисичанська сьогодні можна порівняти з лотереєю та своїм успіхом витягнути щасливий квиток. На трасі за населеним пунктом знімальна група "Дому" потрапила під обстріл.
"На щастя, ми обійшлися одним пробитим колесом внаслідок наїзду на уламок від снаряда, що розлетівся. Але слід розуміти, що траса "Лисичанськ - Бахмут" на сьогодні вкрай небезпечна і постійно прострілюється", - зазначила Волкова.
