На півночі Луганщини окупанти розташовуються в практично кожному селищі – місцеві колаборанти розселяють загарбників по будинках людей, що покинули окуповану територію.
Натомість росіяни облаштовують військові бази та навчання просто посеред населених пунктів та неподалік від будинків цивільних.
Про це журналістам ТРИБУНу розповіла місцева жителька.
За словами Інни (ред. ім’я змінено), практично щоночі місцеві прокидаються від звуків стрілянини, що лунають з боку місць розташування російських окупаційних військ. У місцевих магазинах, не дивлячись на заборону продажу алкоголю військовослужбовцям, окупанти скуповують горілку та інші напої у великих кількостях, після чого влаштовують такі “гулянки”.
Не знаю, чого вони там стріляли, кого шукали, з ким боролись, але було чутно автоматну чергу. І це вже далеко не перший раз, легше сказати, коли їх не було, чим перераховувати ночі, коли вони так бісилися.
Виділити одну національність серед великої кількості особового складу окупаційної армії жінка не може, однак стверджує, що на контакт з місцевими найбільше йдуть “кадирівці” та просто мобілізовані росіяни. Нерідко серед останніх звучать заяви про те, що вони самі не знають, що роблять тут.
Був випадок, коли сім’я поїхала з села, залишила дім та господарство на літніх батьків, а самі разом з дітьми виїхали до Європи. А у них було троє баранів, так ці “кадирівці” їх вирізали з дозволу колаборантів. Хоча проблем із забезпеченням у них тут немає. Тим, хто біля них ошивається постійно, віддають ящиками тушковане м’ясо, армійське печиво, рибу консервовану, крупи.
Крім того, місцева “влада” залучає російських окупантів до роботи з дітьми селища. За словами жінки, вони постійно ходили до школи проводити якісь бесіди, розмови, влаштовували спортивні змагання.
Обшуків приватних будинків окупанти не роблять – ця процедура була лише на початку окупації. Тільки перевіряють документи тоді, коли їм нічого робити, а ще давлять на людей та спонукають оформлювати російські “паспорти”.
Робити нічого, виїхати я не можу, кинути могили чоловіка, сестер та братів, батьків я не зможу. Все життя працювала на свій будинок, ремонтували його, облаштовували, все робили, аби спокійно дожити тут свою старість та передати дітям у спадок. А зараз якщо поїду, мигом заселять сюди росіян. Тому буду чекати наших.
Читайте також: Старобільськ зараз схожий на воєнну базу — як живе тимчасово окуповане місто
