Від початку заснування Попасної, місто зазнавало багато втрат, але вистояло та продовжило розквітати. У травні 2022 року воно було окуповано та й досі знаходиться під російським контролем. Але щорічно 3 вересня попасняни відзначають День міста і 2023 рік не виняток. Ще з більшим теплом, сумом та шаною мешканці згадують рідну домівку.
Про історичне минуле Попасної виданню ТРИБУН розповів доктор історичних наук Олександр Набока. А попаснянка Юлія Канзеба поділилася згадками й цікавими фактами про місто.
“Попасна є уособленням історичної долі Луганщини в цілому. Вже у період енеоліту - бронзової доби (близько трьох тисяч років тому). Поблизу майбутнього міста, недалеко від озера Картамиш існувало поселення давніх металургів - виробників міді. Згідно з дослідженнями археологів - це були жерці язичницьких богів, які знали секрет виробництва металу. У звичайних плавильних печах робили металеві чушки, а потім шляхом натурального обміну вони потрапляли до інших регіонів Євразії. Де з них вже робили кінцеві вироби”, - розповідає Олександр Набока.
Історик додає, що назва Попасної походить від місця пасовища худоби, де її власники зупинялися, щоб трохи перепочити.
“У період бронзової доби - раннього залізного віку та середньовіччя, навколо земель сучасного міста кочували племена скотарів. Назва Картамиш має тюркське походження, що означає привал, місце відпочинку для людей, коней та худоби. Схоже походження мала й назва поселення Попасна, яке з’явилось приблизно на початку 17 століття. Місце стало опорним пунктом, через який проходив один із чумацьких шляхів. Там зупинялися, щоб дати відпочити тягловим тваринам та дозволяли їм вільно попастися. Звідси і назва – Попасна”, - зазначає доктор історичних наук.
Олександр також розповідає, що наприкінці 18 століття Попасна та навколишні землі були передані родині сербського офіцера, який перейшов на службу Російській імперії у якості “рангового помістя”.
“В той період Попасна була хутором, значення якого почало зростати у другій половині 19 століття. Це через початок побудови системи залізниць, які поєднували індустріальний Донбас з іншими центрами Російської імперії. У 1875 році було прийнято рішення про будівництво залізничної лінії – Донецької кам'яновугільної дороги. Договір на забудову отримав коммерсант С. В. Мамонтов. А згодом у 1890 році цю залізницю викупив уряд. Попасна стала важливим вузлом цього сполучення. Залізнична станція, побудована у стилі модерн, почала свою роботу у 1878 році. А вже в другій половині 19 століття там було вже 79 дворів, населення складало 264 чоловіка і 271 жінку”, - затверджує історик
Олександ Набока каже, що Попасна, як і багато міст та сіл Донбасу, переходила “із рук в руки” та зазнала багато втрат.
“У 1918 році містечко деякий час контролювали війська УНР на чолі з отаманом Омеляном Волохом. Однак, як відомо, врешті-решт перемогли більшовики, які деякий час (до 1943 року) називали Попасну – Станцією імені Л. М. Кагановича. У радянські часи там розвивалося промислове виробництво", - додає історик.
У 2014 році під час війни на Донбасі місто спочатку контролювалося бойовиками «ЛНР», а потім було звільнено військовими батальйону «Донбас». Росіяни повернулися туди у 2022 році. Це місто, яке було взято ЧВК «Вагнер» окупувавши його, майже повністю зруйнувавши артилерією.
Дім. Комфорт. Біль - саме з цими словами асоціюється Попасна у її жительки Юлії Канзеби. Дівчина каже, що рідне місто - одне із найвідоміших та медійних в Луганській області, про яке знають не тільки в Україні, але й за кордоном.
“Популярності, на жаль, воно набуло через війну ще в 2014 році. Завдяки висвітленню подій, які відбувалися, а саме: як тривали бої за місто, хто захищав та загинув, як звільняли населений пункт; завдяки місцевому населенню, яке постійно говорило про нього та поширювало інформацію в соцмережах привертаючи увагу суспільства.Так Попасна стала медійною та впізнаваною”, - розповідає Юлія.
Також зазначає, що рідне містечко було дуже гарним, комфортним та мало неймовірну природу.
“Попасна приваблювала всіх гостей компактністю. За кілька годин можна було обійти все місто ознайомившись з місцевими пам’ятками та затишними куточками. Серед відомих: площа Миру, на якій розташований фонтан, площа Героїв, де були встановлені пам’ятні знаки, присвячені вшануванню загиблих захисників під час війн, Парк Залізничників та - імені Калюжного, сквер «Єднання сердець», КЗ «Попаснянський краєзнавчий музей імені Семена Іофе»" - ці всі місця є впізнаваними та часто відвідуваними.
Попасна ще відома муралами французького художника Жюльєна Маллана. Не можна не згадати й про історико-літературну пам'ятку »Історичний кип'ятильник», що присвячений герою книги «12 стільців» встановлену на залізничному вокзалі”, - додає дівчина.
Юлія згадує як розвивалося місто впродовж років.
“Зміни відбулися, коли деякі підприємства припинили існування, почала розвиватися бізнес сфера, з’явилися нові магазини та зони відпочинку, відкрилися кав’ярні та кафе. Були оновлені сквери та парки, дитячі та спортивний майданчики. На площі Миру побудували фонтан, який став візитівкою міста, з’явилися знаки «I love Popasna» та «Я люблю Україну». Майже всі гості фотографувалися біля них на згадку про відвідування Попасної”, - каже жителька.
У Попасній завжди відзначалися традиційні українські свята: День звільнення міста від окупаційних сил, фестиваль сучасної української пісні, "Паславский-Fest", що присвячений воїну АТО — Марку Паславському та фестивалі борщу чи вареників.
Мені всі свята подобалися, адже вони об’єднували містян. Це показник того, що життя у Попасній вирувало. Хочу виділити відзначення державних свят, як День Незалежності чи День Державного прапора. Тоді вулиці були прикрашені розмаїттям української символіки, лунала патріотична музика, приїжджали та залучалися до свята воїни, які захищали місто. Приємно було бачити, як здіймався наш прапор.
Юлія каже, що у неї та її земляків було багато улюблених місць у Попасній.
“Одним із найулюбленіших місць вважаю кав’ярню у центрі міста. З нею пов’язано багато спогадів. Боляче зараз бачити, що від неї залишилося…Завжди була наповнена людьми площа Миру - вона центральна, поряд розташувалися житлові будинки, адміністрація, укрпошта, магазини, дитячий майданчик, музична школа та кафе. Щовечора там гуляло багато попаснян. Усі місцеві знають і майже кожному відгукнеться, що часто молодь зустрічалася «на Укрпошті», де згодом з’явилося кафе «Telegraph». А також одним із місць орієнтування був вокзал. Тому всі, коли говорили «біля вокзалу», знали про що йде мова”, - розповідає дівчина.
Юлія зазначає, що в місті переважає категорія старших людей. Тому що більшість молоді виїхало ще в 2014 році через війну, оскільки Попасна була розташована на лінії фронту.
Причинами виїзду слугували й відсутність вищих навчальних закладів у Попасній, тому молодь їхала у великі міста, щоб отримувати освіту
У зв’язку з війною у місті були встановлені тематичні пам’ятні знаки та намальовані мурали.
“Війна для Попасної розпочалася у 2014 році, тому ще у ті часи місто зазнало руйнувань. Внаслідок обстрілів російською армією були пошкоджені житлові будинки, багатоповерхівки, дитяча юнацько-спортивна школа, освітні заклади тощо. Після звільнення міста 22 липня 2014 року все це було відремонтовано та відновлено. Найголовніше - зробили дороги. Попасна зазнавала змін. Вони були позитивними, місто розквітало, поки не почалося повномасштабне вторгнення…”, - згадує дівчина.
Станом на 2023 рік внаслідок повномасштабної війни та окупації міста, у Попасній проживає близько 200 людей, і більшість з них - похилого віку.
“До повномасштабного вторгнення молодь активно брала участь у заходах, фестивалях, акціях та вшануваннях. А після початку нової фази війни багато з них вступили до лав ЗСУ та зі зброю в руках захищають рідні землі. На жаль, деякі вже віддали найцінніше - своє життя на фронті. Хтось став на шлях волонтерства, і зараз допомагає ВПО та військовим. За власними спостереженнями, багатьом і досі болить доля Попасної та всієї області. Тому всі намагаються бути дотичними до її звільнення, повернення та відновлення”, - розповідає Юлія.
Додає, що Попасна вважається найзруйнованішим містом у Луганській області. Тому вона чекає деокупації та відновлення домівки.
“Після звільнення Попасну будуть відновлювати. Але вона ніколи не буде такою, як раніше. Всі нові об’єкти будуть сприйматися інакше. Хочу, щоб місто відновили, але розумію, що воно ніколи не буде таким, яким залишилося у пам’яті багатьох. Через це мені важко уявити Попасну після відбудови”, - зізнається дівчина.
Також ТРИБУН запитав у мешканців та гостей міста про те, з чим асоціюється у них Попасна. І ось такі відповіді ми отримали:
- Асоціюється з домом.
- З родичами.
- З потягом Луганськ - Попасна, на якому я в дитинстві щоліта їздила до бабусі.
- З чудовими дорогами.
- Зі змаганнями з футболу.
- З дитинством.
- З дядьком залізничником.
- З посиденьками в компанії друзів біля площі Миру.
- Зі стелою “I love Ukraine”.
- З потягом Попасна - Сватове.
- З Україною.
