Сьогодні, 9 вересня 2023 року, у другу суботу вересня, Бахмут святкує 452 річницю заснування.
Журналісти ТРИБУН зібрали фотографії та спогади його жителів про місто, що було тихим домом, а стало ареною для жорстких боїв.
Місця Бахмуту, якими він запам'ятався:
Краєзнавчий музей, що розташовувався на вулиці Незалежності.
Бахмутянка Олена так згадує його:
— Це було моє місце. Коли до мене приїжджали друзі, які жодного разу не були на Донеччині, я вела їх саме туди. Мені подобалось водити їх тими залами, доповнювати розповіді екскурсоводів і бачити на їхніх обличчях здивування. Бо вони думали, що приїдуть у сіре місто зі спаплюженим повітрям, а я вела їх туди й вони бачили, що це українське місто з українською історією. Я так і не змогла з'ясувати, чи змогла вціліти будівля. І, мабуть, на щастя. Нехай у моїй голові та спогадах вона лишиться цілою та неушкодженою.
Бахмутський міський народний дім
— У мене там донечка займалася танцями, — згадує Анна.
— Зараз теж займається, але не забуває дому, все каже, що війна закінчиться, повернемось додому і вона піде займатися туди. І я нічого їй не кажу, може це й неправильно. Виросте — дізнається сама, а поки дитина, нехай вірить
Площа Свободи, Алея троянд. Так її згадує Артем:
— Ніде таких ароматів не було, як там, вдома. Гуляєш і аж голова обертом. Я троянди ніколи не любив, а тепер сумую страшне, ви не уявляєте. От би знову хоча б на годину туди, пройтися з друзями або дівчиною, або самому. Лиш би у цілому рідному Бахмуті.
Бахмутський центральний нижній парк
— Зараз я дуже сумую і шкодую, що свого часу так там мало гуляла, але теплі спогади, які мені залишило це місце, завжди будуть зі мною. Ми з батьками часто проводили там час разом, і кожного разу хотілося зробити нові фотографії, бо там було просто неймовірно гарно. Особливо восени. Цим світлинам вже кілька років, і я їх зробила якраз у вересні, — розповіла нам Міла.
Вино "Артемівське".
— Неочікувано знайшла Артемівське. З Бахмута. Купила і реву.
Всі повідомлення від жителів Бахмута, що ми отримали, сповнені болю та переживань, але разом з тим — надії. Щирої надії на те, що попереду на Україну чекає перемога, а на них — повернення додому. І нехай кожен з них і каже, що життя у тому, новому та поки примарному місті зовсім не буде схоже на минуле, спогади про рідний Бахмут вони пронесуть з собою та своїми нащадками.
