“Луганщина – світанок України” – слова, що звучали на кожному святі вільного сходу України. Слова, які точно знають всі мешканці області, бо вони давно перетворилися у рядки, що вселяють віру у звільнення та відновлення луганської землі.
На жаль, не всі знають, що даний вислів належить поетесі з тимчасово окупованої Кремінної Ганні Гайворонській і є частиною її однойменного віршу.
Луганщина – світанок України
Луганщина – світанок України.
Земля моя й земля моїх батьків.
Державо юності, у світі ти єдина,
У плахті із лісів, полів і нив.
Озвучена козацькими піснями
І підперезана, мов поясом, Дінцем.
Як мати добра, ти завжди над нами
Схиляєшся стривоженим лицем.
Мене Донбас виховував, мов панну.
На кряжах загартовував крутих.
І я Луганщині виспівую осанну,
Вустами соняхів цілую золотих.
В степах безмежних вчилася дзвеніти.
Мов жайвір, що торкає дзвін крилом.
Цю землю шанувати і любити
І сивіти донбаським полином.
Зерно й вугілля, териконів шати,
Лісів соснових шепіт на зорі
Отут мене ходити вчила мати,
Орали дике поле лугарі.
У землях західних озера є синіші,
Яскравіші і зела і лани.
Але тобі пісні мої і вірші,
Для тебе мої дочки і сини.
І я тобі освідчуюсь в любові.
О примадонно України, розквітай!
На тобі ризи сонячно-святкові,
Смачний і запашний твій коровай.
Моя Луганщино! І ягідна й вугільна,
На териконах часу сивизна.
Щаслива будь по всі віки і вільна,
На карті світу в мене ти одна.
Ексклюзивне інтерв’ю ТРИБУН з Ганною Гайворонською читайте за посиланням.
