Російська пропаганда у своїх сюжетах часто називає райони Луганської області “исконно русской исторической территорией”, посилаючись на схожість мови, традицій та звичаїв. Та чи насправді луганське прикордоння має бодай щось спільне з Росією? Історик Сергій Теліженко на форумі “Луганщина – це Україна” розповів про проведені експедиції у Міловському, Біловодському та Довжанському районах регіону та розповів, що відрізняє українців від росіян “на межі”.
“До 2022 ми з паном Олександром досліджували Міловський та Біловодський райони, це близько двадцяти кілометрів до Росії. Ми знаходили кераміку, одяг, речі цікаві, архітектуру. Я не спеціаліст з кераміки 16-17 століття, але колеги із інституту підтверджували, що те, що ми там знаходили – слобідський посуд, типовий для Лівобережної України. І ніякого відношення до російської традиції виготовлення кераміки зразки ці не мали”.
Ще один цікавий населений пункт, про який досить рідко згадують – Макарів Яр, де знаходився гончарний центр України, доводить прямі розбіжності між українською та російською культурою навіть у плані зведення будинків.
“Якщо подивитись на архітектуру Макарового Яру, на нашому правому березі – нормальні будиночки, складені з каменю, красиві тини, горщики на тинах. А якщо переправитись на лівий берег, до Станиці Митякинської (РФ) – дерев’яні, занедбані, брудні хати. Це спогади ще до 2000 року, може щось і змінилось, але ось така різниця була, яку, безумно, не можна ігнорувати”, – розповів історик.
Фотографії села Макарія Яр, зроблені у 2017 році, Михайлом Бубликом для Укрінформу:
А так виглядає російська Станиця Митякинська:
