В суботу, 10 лютого 2024 року, у Вінниці попрощались із українським пілотом штурмовика Су-25 Владиславом Риковим, що був родом з Луганської області.
Про це повідомили на Фейсбук-сторінці Командування Повітряних сил ЗСУ.
Військовослужбовець з Луганщини був одним із найкращих вітчизняних пілотів Су-25, взірцем – для своїх, жахом – для окупантів. На своєму рахунку пілот мав 385 бойових вильотів. Народився Владислав на Луганщині, дивом зміг вижити у бандитській перестрілці, в якій втратив всю родину. Врятував хлопця правоохоронець Юрій Покусаєв.
У 28 років Владислав зустрів повномасштабне вторгнення: Харківщина, Київщина, Донеччина, Луганщина, ворожі винищувачі та ППО, щодня він ризикував своїм життям, але продовжував винищувати російських окупантів.
Повний кавалер орденів "За мужність" – один із найкращих українських льотчиків-штурмовиків тридцятирічний Владислав Риков, здійснить останній 385 політ. 7 лютого 2024 року його вбила російська ракета.
Герой України підполковник Ростислав Лазаренко, командир Владислава згадує:
"Я слідкував за парою наших штурмовиків на пункті управління, бачив винищувач противника. Ракета Р-37, яку окупанти вже досить давно не використовували, не залишила шансів. Долі секунди… Ведений бачив, як у літак ведучого прилетіла ракета. І я бачив. Влад нічого не встиг сказати в ефірі. Я переконаний: це була помста, адже напередодні ми конкретно «насипали» рашистам. Звісно, до останнього сподівався, що Влад якимось дивом попри низьку висоту, зумів катапультуватись, що він живий, зараз ми його заберемо, а потім довго разом усе обговорюватимемо… Влад був дуже цінний для мене. Давно прийняв рішення берегти його, принаймні намагатись. Та як вберегти на війні?".
У Влада залишилась дружина та маленька донечка Міра.
Владиславу Рикову надане військове звання "полковник" (посмертно), поховали пілота на Алеї Слави у Вінниці – місті, в якому він ніколи не жив, та саме тут мріяв оселитись із родиною після перемоги.
Фото: Костянтин та Влада Ліберови.
