На початку лютого фотожурналіст інформаційної агенції "AрміяInform" Антон Шевельов провів чотири дні на стабілізаційному пункті окремої механізованої бригади на одному з найважчих напрямків на лінії фронту у Донецькій області.
У репортажі видання журналіст детально розповів про те, що відбувається у стабілізаційному пункті на передовій.
Робота медиків неперервна та важка. Вони працюють інтенсивно, без відпочинку, оскільки майже щодня до них надходять важкі поранені, серед яких багато випадків з відривом кінцівок. Також вони стикаються з пораненнями, де опіки тіла можуть становити від 50 до 70 відсотків.
"У нас майже щодня є тяжкі поранені, яких ми витягуємо практично з того світу," - заявляє боєць з позивним "Вітер", який є керівником стабілізаційного пункту. Він колись працював дитячим ортопедом-травматологом в клінічній лікарні Сумської області. Потрапивши на фронт, він сказав: "Відправляйте мене туди, де я буду найбільш потрібний."
Основне завдання медиків - зупинити кровотечу, відмити рани від бруду, стабілізувати кінцівки та зігріти поранених військових.
Часом їм доводиться розгрібати "місиво" з бруду та крові, щоб знайти рани.
Характер поранень у військових різноманітний, від проникаючих вогнепальних та осколкових поранень до травм голови, грудної клітки, живота та кінцівок, а також опіків та обморожень.
"Вітер" з гордістю зазначає, що вся команда стабілізаційного пункту працює як один: вони забезпечують важливі медичні процедури для поранених, які можуть врятувати їхні життя.
Медик пригадує випадок, коли військовому зупинилося дихання та серцебиття на операційному столі. Завдяки неперервній реанімації вдалося повернути його до життя.
Інший випадок був кілька днів тому. "Вітер" у деталях (нішевих і фахових!) пригадує того пораненого і його перші слова, коли він опритомнів.
"По рації — двоє важких. Всі напоготові, у тріажній зоні тиша. Прислухаємось до гулу авто з двору. Під’їхали, з екіпажу чути, що один військовий «на щиті», другий — важкий. Оцінюємо стан — блідий, холодний, порушена свідомість, агональне дихання, мідріаз, вогнепальні осколкові поранення шиї, обох нижніх кінцівок з вогнепальними переломами кісток обох гомілок, дефектом м’яких тканин та ушкодженням судинно-нервового пучка стегна, геморагічний шок. І час працює проти нас.
Стабілізаційні заходи: ревізія турнікетів, центральний венозний доступ, цільна кров/плазма, теплі розчини, обігрів, провідникова анестезія, ревізія ран, зупинка кровотечі, FAST, фіксація переломів. Час: минуло 25 хв від початку надання допомоги. Поранений приходить до тями, і перші його слова: «Я живий? А думав, що загину!»".
Надають медичну допомогу і полоненим російським військовослужбовцям — наші захисники дотримуються Женевських конвенцій. Один із випадків — полонений зі "Шторм Z", з міста Курган. Він був поранений в ногу, тож його привезли на стабпункт затампонувати рану на нозі.
"Командна робота — це єдиний механізм, який 24/7 чітко й без вагань готовий працювати попри все. Адже кожен знає, за що він відповідальний. Бо немає нічого кращого, ніж бути пліч-о-пліч з однодумцями та робити важливу роботу", наголошує керівник стабпункту.
Всі медики з цього стабілізаційного пункту — колишні цивільні. Як-от "Кориця", лікарка-анестезіолог. До того, як потрапити до лав Сил оборони, працювала в Києві — в Охматдиті та Інституті серця дитячим анестезіологом.
"Фея" тримає на руках чотирилапого помічника. Хтось називає його Оскаром, хтось — Антоном, хтось — Толіком, а інші називають просто Котом. Хвостатий з’явився у наших військових недавно — привезли з передової, з точки евакуації. "Він був заляканий і млявий, вивели глистів та бліх, адже у нас є професійні ветеринари", — розповідають військові.
"Дякуючи Богу, в нас є сили, бажання і мотивація, щоб зберегти життя та здоров’я кожного бійця, який захищає нашу Україну й кожного з нас ціною власного життя та здоров’я. Для нас це честь", - безапеляційно каже "Вітер".
А дитячі малюнки додають медикам сил і натхнення.
Їхня мотивація та фаховість — це теж про нашу перемогу і наше майбутнє.
