16 квітня 2024 року на 83-ому році життя відійшла у вічність журналістка з Рубіжного, членкиня НСЖУ – Лариса Олександрівна Груздєва.
Про це повідомила її колега Софія Лавренюк.
Лариса Олександрівна народилася у м.Сальську, Ростовської області. В 1946 році сім'я переїхала в Україну, де вона згодом розпочала свою журналістську діяльність.
В 1961 році Лариса Груздєва вступила до університету в Ростові-на-Дону на філологічний факультет. Після його закінчення вона була направлена на роботу в Узбекистан, але вже у 1968 році повернулася до рідного Рубіжного.
Понад 50 років Лариса Олександрівна присвятила журналістиці. Вона працювала в газеті "Ленінський призив", а згодом і в інших міських виданнях. Її статті завжди відрізнялися щирістю, чесністю та принциповістю.
"Справжня, правдива, в своїх дописах сміливо називала речі своїми іменами, що не завжди подобалось тодішній владі. З цього приводу і виникли суперечки з редактором газети. Віддавши газеті 18 років, Лариса Олександрівна змушена була звільнитися. Протягом недовгих п’яти років працювала вчителем в СШ № 2 і продовжувала писати критичні матеріали в свою рідну газету, а згодом і повернулась в редакцію", — дописала колега жінки.
Попри російськомовне оточення, Лариса Груздєва свідомо перейшла на українську мову спілкування. Вона стала однією із засновниць міської організації "Просвіта", створила гурток "Юний журналіст" при міському Домі дитячої творчості.
Будучи на пенсії Лариса Олександрівна продовжувала писати статті в газету, в яких висловлювала свою палаючу любов до України і ненависть до окупантів.
Статті пані Лариси залишись і на сторінках суспільно-політичного оглядача "ТРИБУН". Прочитати їх можна за посиланнями нижче:
- С войной покончили мы счёты?
- «Народ мій вічно буде»: Україна шанує своїх синів і дочок
- Письмо советского солдата: «Мы никому не отдадим Украину»
За свою журналістську діяльність Лариса Олександрівна була відзначена багатьма нагородами та відзнаками. Вона була членом Національної спілки журналістів України.
16 квітня 2024 року Лариса Олександрівна Груздєва пішла з життя.
Смерть Лариси Груздєвої – це втрата не тільки для родини, не тільки для друзів, яких вона так любила, і без яких не могла жити, і це не тільки втрата для журналістики. Смерть Лариси Груздєвої – це національна втрата, і хто не розуміє цього сьогодні, той зрозуміє пізніше.
Виїжджаючи з окупованого Рубіжного, знаючи її проукраїнську позицію, я просила Ларису Олександрівну бути обережною в своїх висловлюваннях ( вона навіть при окупантах віталася зі мною: «Слава Україні»), на що я отримала відповідь: "Краще бути похованою на цвинтарі людиною вбитою, ніж поза цвинтарем – зрадником".
Щиро сумуємо. Висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким. Розділяємо всім серцем ваші біль і горе. Нехай десь там, в інших світах, буде легко і добре Вам, Ларисо Олександрівно!
Вічна і світла пам’ять про Вас завжди житиме в наших серцях!
Читайте також: “Я пішов шукати правду”, – боєць “Каспер” з Рубіжного
