Курган Савур-Могила став стратегічною висотою та символом боротьби як під час Другої світової війни, так і під час російсько-української війни. Його унікальне розташування – на висоті 277,9 метра над рівнем моря, поблизу державного кордону з Російською Федерацією та за 12 км на південь від Сніжного – відіграло важливу роль у бойових діях 1941–1943 та 2014 років. Саме тут двічі було зведено меморіальний комплекс, останній із яких після окупації Росія використовує як інструмент пропаганди.
Про історію кургану Савур-Могила, його значення під час двох воєн, меморіальний комплекс, його руйнування та подальшу реконструкцію, а також про те, як Росія використовує це місце у пропагандистських цілях – читайте у матеріалі ТРИБУН.
Легенди про Савур-Могилу
Курган Савур-Могила розташований на сході Донецької області. Походження його назви пов’язують із тюркським словом “сауир”, що означає “степова височина зі згладженим вершком круглої форми, схожим на кінський круп”.
Існує кілька легенд, пов’язаних із Савур-Могилою. За однією з них, назва походить від імені козака Савура, який загинув на височині в бою з ординцями. За іншою – від народного месника Клима Савура, який боровся проти панів і допомагав бідним.
Ще одна легенда пов’язана з козацькою думою “Втеча трьох братів із міста Азова, з турецької неволі”. У ній Савур-Могила постає символом свободи, до якої прагнули брати, тікаючи з полону.
Крім цього, курган має важливу археологічну цінність. Під час розкопок і досліджень тут було виявлено численні пам’ятки різних епох, які свідчать про міграції народів та життя у степах протягом тисячоліть.
Бої під час Другої світової війни та відкриття меморіального комплексу
У роки Другої світової війни Савур-Могила була стратегічною висотою, за яку точилися запеклі бої. У 1941-1943 роках курган контролювали німецькі війська, які використовували його як вигідний спостережний пункт і вели звідти вогонь по радянських позиціях.
Влітку 1943 року, під час Донбаської наступальної операції, радянські війська прорвали німецьку оборону та встановили контроль над висотою. Захоплення Савур-Могили стало одним із важливих етапів операції, адже дозволило зруйнувати систему оборони противника на цій ділянці фронту та створило умови для подальшого просування вглиб Донбасу.
У 1969-1975 роках на честь військових, які загинули під час Другої світової війни, зокрема у боях за Савур-Могилу, на вершині кургану було зведено меморіальний комплекс. Його авторами стали архітектори Анатолій Ігнащенко, Михайло Потипако, Іван Козлинер, а також скульптори Флоріана Коцюбинська, Іван Горовий й Ксанфія Кузнецова.
Центральним елементом комплексу є 36-метровий залізобетонний обеліск, облицьований гранітом. Усередині нього розташована кімната бойової слави, де експонувалися фотокопії газет із публікаціями воєнних років, карти-схеми штурму висоти та портрети його учасників.
Біля підніжжя обеліска встановлено дев’ятиметрову скульптуру солдата з автоматом, піднятим над головою. Поруч розташований Вічний вогонь на згадку про загиблих воїнів.
До вершини кургану ведуть широкі сходи. Ліворуч від них викарбувано напис: “Бережіть, бережіть, бережіть мир!”. Уздовж підйому встановлено чотири монументальні пілони-барельєфи, присвячені різним родам військ – піхоті, танковим військами, артилерії та авіації.
Бої за Савур-Могилу під час російсько-української війни у 2014 році та руйнація меморіального комплексу
У 2014 році Савур-Могила знову опинилася в центрі бойових дій і вкторе стала стратегічною висотою, за яку точилися важкі бої. Завдяки своєму розташуванню її вершина забезпечувала огляд місцевості в радіусі 30-40 кілометрів, що дозволяло контролювати пересування сил противника та оцінювати обстановку на прилеглій до державного кордону з Росією території. Саме тому контроль над Савур-Могилою мав важливе військове значення для обох сторін.
На початку червня 2014 року курган захопили бойовики, які підтримувалися Росією. Вони перетворили Савур-Могилу на укрпілений опорний пункт, з якого контролювали пересування українських військ, їхню логістику та коригували артилерійський вогонь, що вівся з території Російської Федерації.
У подальшому бої за стратегічну висоту лише посилювалися. 7 серпня українські військові розпочали штурмові дії, щоб повернути контроль над Савур-Могилою. У боях брали участь бійці групи “Крим” під командуванням Ігоря Гордійчука, добровольчого загону з Луганська на чолі з Тимуром Юлдашевим, вогнеметники 72-ї ОМБр, першого механізованого батальйону 51-ї бригади під командуванням підполковника Миколи Капіноса, спецпризначенці 3-го полку спецпризначення під керівництвом Віталія Пікуліна, окремі частини 25-ї бригади.
Олександр Порхун, який того часу командував 13-им окремим аеромобільним батальйоном 95-ї бригади ЗСУ, в інтерв’ю Мінветеранів про бої за висоту розповідав так:
“Наша головна задача була пробитися до Савур-Могили, та встановити контроль над нею. Однак, ми розуміли, що це вже рух по тимчасово окупованій території, і за нами закривається точка нашого входу. І далі ми працюємо в тилу ворога”.
8 серпня українським військовим вдалося встановити контроль над Савур-Могилою та закріпитися на висоті. Вони мали змогу вести спостереження за противником та завдавати ударів по його позиціях. Водночас утримувати стратегічну висоту було надзвичайно складно, адже окупанти безперервно обстрілювали позиції з артилерії та реактивних систем залпового вогню.
Після майже трьох тижнів увечері 24 серпня 2014 року українські підрозділи отримали наказ залишити Савур-Могилу. Під час виходу з позицій багато військовослужбовців загинули, зазнали поранень або потрапили в полон.
Під час боїв за Савур-Могилу у 2014 році меморіальний комплекс зазнав значних руйнувань. Повністю було зруйновано 36-метровий обеліск. Дев’ятиметрова скульптура солдата з автоматом, піднятим над головою, обвалилася, а пілони-барельєфи посічено осколками снарядів, частина з них – зруйнована.
Як виглядає Савур-Могила та реконструйований меморіальний комплекс в окупації
Після окупації Росія перетворила Савур-Могилу на один із символів своєї пропаганди. У 2022-2023 роках Російське військово-історичне товариство провело реконструкцію зруйнованого меморіального комплексу. Водночас до нього додали нові пам’ятники, барельєфи та інші меморіальні елементи, присвячені вже сучасним подіям та боям у 2014 році.
Під час так званого “відновлення” меморіального комплексу, яке тривало у два етапи, було відтворено чотири історичні барельєфи, 36-метровий обеліск і дев’ятиметрову скульптуру Солдата Перемоги. Також реконструювали центральну алею та бічні пілони.
Водночас комплекс суттєво змінили, доповнивши його новими елементами. З лівого боку меморіалу встановили три барельєфи, присвячені так званим “сучасним визволителям Донбасу”. На території залишили поховання сімох бойовиків “ДНР”, які загинули під час боїв за Савур-Могилу у 2014 році, а також облаштували виставку військової техніки.
На нижньому майданчику розмістили близько 90 меморіальних плит з іменами загиблих. На кожній із них зображена золота зірка, а в темну пору доби вмикається декоративне підсвічування.
Окремо встановили пам’ятник так званому “командиру взводу батальйону “Схід”” Олегу Гришину, а також два монументи, присвячені розвідникам.
На історичних барельєфах навмисно залишили сліди обстрілів та фрагменти снарядів на згадку про бої, які відбувалися у 2014 році.
На відкритті вже “оновленого” меморіального конкурсу “очільник ДНР” Денис Пушилін наголосив:
“Савур-Могила справді панівна висота, яка важлива не тільки у військовому стратегічному плані, а й як символ. Символ незламності Російського Солдата, російської історії. І коли кажуть, що земля навколо Саур-Могили обігріта кров’ю, це так і є”.
Нині на Савур-Могилі окупаційна влада відзначає свята, організовує так звані “патріотичні” акції, військово-патріотичні заходи та церемонії нагородження російських військовослужбовців.
Так, до 9 травня на території меморіального комплексу розгорнули найбільшу, як повідомляють окупаційні джерела, у світі копію “Прапора Перемоги”.
Крім того, у травні тут відбулося урочисте вручення нагород російським офіцерам за “виявлену старанність та розумну ініціативу”.
Курган Савур-Могила має унікальну та водночас трагічну історію. За цю стратегічну висоту точилися запеклі бої як під час Другої світової війни, так і під час російсько-української війни. Меморіальний комплекс, який двічі було зведено на вершині кургану, став відображенням різних історичних епох і подій, що суттєво вплинули на долю регіону.
Наразі Савур-Могила перебуває під російською окупацією. Після “реконструкції” меморіальний комплекс доповнили новими пам’ятниками, барельєфами та іншими елементами, присвяченими сучасній війні. Тут регулярно проводять показові заходи з метою нав’язати місцевим жителям російські цінності.
Росія використовує Савур-Могилу не лише як місце пам’яті, а й як інструмент просування власних історичних і політичних наративів.
Читайте також: Що робили на Маковія на Луганщині: обряд “Спасової бороди” і шана криницям
