Рівно десять років тому відбувся, напевно, перший проукраїнський мітинг у Рубіжному. На той момент по всій області проходили сепаратистські акції, була захоплена будівля СБУ в Луганську, колаборанти активно просували “референдум” і розкачували ситуацію на Луганщині.
Про це у своєму телеграм-каналі написав головний редактор ТРИБУН Олексій Артюх.
За спогадами очевидців, ще перед мітингом в Рубіжному, у соцмережах з'являлися заклики “гнать фашистов”, що спонукало прихильників Росії вийти з плакатами “НЕТ ЕС” та триколорами. Попри це, у Рубіжному не побоялися та вийшли на мітинг за єдину Україну.
І, звісно, на нас напали. Мирна акція, яку люди проводили у своєму місті, у своїй країні та під своїми прапорами, не обійшлася без кровопролиття.
Переважну різницю в силах зробили за рахунок завезених росіян із георгіївськими стрічками, яких возили по всій області. Але навіть попри переважаючі сили, дехто залишався на площі і намагався дати відсіч. Коли стало зрозуміло, що ми не вивеземо, перша думка була — врятувати прапори, щоби їх не спалили.
Я тоді приніс додому шість, на що почув від одурманених телевізором близьких “вали к себе на запад, бандеровец!”. Куди на захід? Навіщо на захід? Я на той момент західніше Києва не бував.
Того дня моєму другу порізали “розочкою” руку, міліціонеру, який намагався зупинити натовп, вибили зуби, а відомого музиканта Василя Лютого прив'язали до дерева і допитували на камеру.
Багато з того часу змінилося. Навряд знайомий, який брав участь у розгоні мітингу на боці сепаратистів, думав тоді, що у 2022 році загине за Україну на фронті. А люди з триколорами напевно не підозрювали, що коли прийде омріяна Росія, то спалить їхні будинки та половину міста. Когось із них уб'є, а когось зробить безхатькою.
Рубіжне два роки під російською окупацією. Того міста, що було, більше немає. Але є люди, які люблять своє українське місто, а отже – ця ідея жива.
