Затягнути війну, щоб перемогти: аналітики пропонують Заходу радикальний план виснаження Росії. Це не просто про оборону, а про створення для Кремля історичної поразки з далекосяжними наслідками, і головну роль у цьому сценарії відводять Європі.
Про це повідомляє Internationale Politik Quarterly.
Поки світові лідери проводять саміти, а дипломати шукають шляхи до миру, війна в Україні не наближається до завершення. На тлі цієї, здавалося б, безвихідної ситуації, з'являється нова, смілива стратегія. Вона полягає не в тому, щоб якнайшвидше заморозити конфлікт, а навпаки — зробити його для Росії настільки виснажливим, щоб це призвело до її стратегічного ослаблення на десятиліття вперед. Історія показує, що тривалі конфлікти часто грають на руку слабшій стороні, а поразка може мати для агресора катастрофічні наслідки.
Історичні паралелі та економічна прірва
Коли сильна держава програє війну слабшій, наслідки можуть бути тектонічними. Аналітики наводять три яскраві приклади:
- Радянський Союз в Афганістані;
- США у В'єтнамі;
- Франція в Алжирі.
У кожному з цих випадків війна ставала “трясовиною”, яка висмоктувала економічні ресурси, підривала політичну стабільність і призводила до глибокої суспільної кризи. Радянська війна в Афганістані, наприклад, вимагала п'ятикратного збільшення оборонного бюджету і стала одним із каталізаторів розпаду СРСР.
Сьогодні Росія, схоже, йде тим самим шляхом. Її економіка переведена на військові рейки, де оборонні витрати сягають 40% ВВП, порівняно з 12% до повномасштабного вторгнення. Таке колосальне навантаження вже дає тріщини. Економічне зростання, яке стимулювалося військовими замовленнями у 2023-2024 роках, різко сповільнюється і, за прогнозами, у 2025 році впаде до мізерних 0.5%. Росія витратила значну частину своїх суверенних фондів, що спровокувало інфляційну спіраль, а ключова ставка Центробанку залишається на високому рівні 17%. Час, у цьому сенсі, грає проти Москви.
Українська стійкість та асиметричні відповіді
Попри перевагу Росії в живій силі та артилерії, позиції України на полі бою не близькі до колапсу. Більше того, українці демонструють вражаючу адаптивність. Одним із ключових факторів стали безпілотники. У 2024 році Україна виробила понад 1.2 мільйона дронів, а у 2025-му очікується, що виробництво сягне 4.5 мільйона, перевищивши російські показники. Дрони та інші безпілотні системи вже відповідальні за близько 70% втрат з обох боків.
Ще одним полем бою, де Україна здобула беззаперечну перемогу, стало Чорне море. Завдяки використанню морських дронів та асиметричній тактиці, Україна потопила понад третину Чорноморського флоту РФ і половину її десантних кораблів у регіоні. Це фактично нівелювало довоєнну морську перевагу Росії. Водночас воля українців до боротьби залишається незламною: дві третини громадян підтримують дії президента Зеленського, а більшість виступає проти будь-яких територіальних поступок. Поки у високих кабінетах обговорюються стратегії, на землі тривають жорстокі бої. Зокрема, у районі Серебрянського лісництва кожен метр землі дається надзвичайною ціною, і саме сюди спрямована левова частка ворожих атак. Саме для таких ділянок фронту західна допомога є питанням життя та смерті.
Європейський виклик: хто заплатить за поразку Росії
Оскільки США поступово зменшують свою роль у координації допомоги Україні, основний тягар лягає на плечі Європи. Щоб не просто утримати фронт, а й забезпечити умови для стратегічного виснаження Росії, європейським країнам доведеться фактично подвоїти свої поточні рівні допомоги. Мова йде про додаткові 51 мільярд доларів (44 мільярди євро) щорічно.
Виникає логічне питання: де взяти такі кошти? Аналітики пропонують чотири основні шляхи:
- Використати заморожені російські суверенні активи, що зберігаються в Європі, зокрема близько 200 мільярдів доларів у бельгійському депозитарії Euroclear;
- Розширити існуючу програму фінансової допомоги ЄС Ukraine Facility, яка розрахована до 2027 року;
- Залучити боргові можливості Німеччини, яка має для цього достатній фіскальний “простір”;
- Збільшити пряму військову допомогу від країн Південної Європи, таких як Франція, Італія та Іспанія, які не стикаються з прямою загрозою своїй території.
Звісно, Україна також має виконати свою частину роботи, насамперед у питанні мобілізації для протидії перевазі ворога в живій силі. Рішуча та довгострокова підтримка Заходу може стати політичним стимулом для ухвалення складних рішень.
Наслідки поразки Росії в Україні вийдуть далеко за межі регіону. Це послабить ключового партнера Китаю та Ірану, підірве позиції Путіна всередині країни і надовго зменшить здатність Москви загрожувати західним інтересам. Як не парадоксально, саме рішуче “подвоєння ставок” на військову підтримку України може виявитися єдиним шляхом до стабільного і тривалого миру.
Читайте також: Бої загострилися в районі Серебрянського лісництва та Ямполя: Deepstate про обстановку на фронті
