Письменниця з Луганська Єва Вайда розповіла про понад десять років життя в російській окупації. У 2024 році вона виїхала на Волинь, забравши одну валізу та кішку.
Джерело: NV
За словами Вайди, її родина зберігала проукраїнську позицію й роками сподівалася на повернення української влади: "Ми чекали, що Україна все одно прийде". Саме в окупованому Луганську вона почала писати перший роман українською. Через небезпеку про рукопис знали лише батьки. У 2024 році страх викриття став сильнішим за страх залишити дім.
"Одна валізка, переноска з кішкою — оце й усе, що я змогла взяти із собою", — згадує письменниця. Після виїзду її дебютний роман "Він буде поруч" вийшов друком.
Особливо тривожними Вайда називає 2015–2016 роки, коли в Луганську масово з'являлися оголошення про зниклих безвісти людей. З роками, за її словами, місто дедалі сильніше відставало від підконтрольної Україні території: побут і сервіси фактично залишилися на рівні 2014 року.
Після виїзду родина оселилася на Волині. Вайда зізнавалася, що після десяти років окупації її дивували звичайні для підконтрольної Україні території речі — каси самообслуговування, аптечні застосунки та можливість онлайн порівнювати ціни на ліки.
Читайте також:
“Імпульс “розвитку” повільно згасає”. Очевидець розповідає про життя на окупованій Луганщині
