На окупованих територіях Донбасу більшість шахт зупинили роботу, і вони поступово заповнюються водою, піднімаючи на поверхню небезпечний газ — метан. Експерти попереджають, що без втручання це може призвести до масштабної екологічної катастрофи.
Про це пише “Кореспондент.net”.
Нині близько 90 шахт на окупованих територіях Луганської та Донецької областей вже майже повністю затоплено. До 2026-2027 років вода досягне поверхні, а метан, легший за воду, почне масово виходити на поверхню. Вибухи газу вже фіксують у житлових будинках, які місцева “влада” пояснює нібито побутовим газом.
Метан — безбарвний і без запаху газ, що накопичується в шахтах, утворюючи вибухонебезпечні суміші. Для вибуху його концентрація має становити від 5 до 16%, а у присутності вугільного пилу газ може вибухнути навіть при 4-5%. Джерелом загоряння може стати відкритий вогонь або гаряча іскра.
“За свою 10-річну кар’єру гірничого інженера (пройшов шлях від учня гірника до в.о. директора) я встиг попрацювати як на газових (надкатегорійних), так і негазових шахтах. Про метан можу сказати, що це один із найнебезпечніших газів, його неможливо повністю контролювати. Існують технології дегазації, гідроторпедування, але без постійного контролю вони безсилі”, — зазначив Павло Лисянський, директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки.
Колись Донецький вугільний басейн забезпечував близько 60% всього вугілля України. Сьогодні більшість шахт не працюють, а до 2060 року з них може виділитися до 6 млн тонн метану. Водночас затоплені шахти перетворюються на джерела токсичної води з важкими металами, що потрапляє в ґрунтові води та річки, загрожуючи родючості земель та безпеці регіону.
До 2014 року в Україні діяли 145 шахт, видобуток вугілля складав понад 80 млн тонн на рік. Нині працює лише 30 підприємств, решта опинилася на окупованих територіях. Великі шахти, що десятиліттями годували міста та забезпечували роботою тисячі людей, зруйновані або зупинили роботу.
“Затоплену шахту неможливо відновити. Це — крах інфраструктури, і не лише самої шахти, а й того, що знаходиться над нею. Адже величезні площі підземного виробництва теж просідають усі родовища, де було вибране вугілля. Коли вода заходить, змінюються геологічні умови й те, що знаходиться на поверхні, також знищується. Це можуть бути мости, дороги, будівлі”, — пояснив Олег Савицький, експерт із кліматичної та енергетичної політики.
Читайте також: Як вугільна лихоманка змінювала Луганщину.
