16 грудня в Києві відбулася презентація масштабного аналітичного звіту “Мілітаризація промисловості на тимчасово окупованих територіях України: інфраструктурні залишки, репресивні практики та військово-промислові вектори РФ”. Дослідження підготувала “Східна правозахисна група” за підтримки Представництва Konrad Adenauer Stiftung Ukraine.
На заході побувала кореспондентка ТРИБУН.
Цей звіт став підсумком багаторічної роботи правозахисників і водночас — останнім дослідженням для одного з його співавторів, відомого правозахисника, директора Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павла Лисянського, який трагічно загинув в автокатастрофі місяць тому. Разом із Вірою Ястребовою він зібрав і систематизував докази того, що окуповані території України вже давно перестали бути просто “зоною конфлікту” і фактично перетворені Росією на гігантську військову базу.
У документі детально описано, як захоплені райони Донеччини та Луганщини були повністю інтегровані у військово-промисловий комплекс РФ. Міста, які до окупації були центрами металургії, машинобудування та вуглевидобутку, сьогодні працюють виключно на потреби російської армії. Підприємства, що раніше випускали цивільну продукцію, задіяні у ремонті танків, бронетехніки, артилерійських систем і забезпеченні фронту. Фактично вся економічна діяльність на ТОТ підпорядкована логіці війни та подальшої агресії.
Окремий розділ звіту присвячений екологічній катастрофі, яку правозахисники прямо називають екоцидом і формою геноциду місцевого населення. Російські окупаційні адміністрації зупинили відкачування води на десятках шахт, що призвело до затоплення виробок і потрапляння токсичних та радіоактивних вод у ґрунти й річки.
Особливу тривогу викликає шахта “Юнком”, де за радянських часів проводилися підземні ядерні випробування. Радіоактивне забруднення води вже має довгострокові наслідки — зафіксовано різке зростання онкологічних захворювань і смертності серед місцевих мешканців, що визнають навіть лікарі окупаційної системи охорони здоров’я.
Автори звіту наголошують, що шахти та промислові підземелля використовуються Росією не лише як джерело екологічної загрози, а й як елемент військової інфраструктури. Підземні виробки, комунікації та соляні шахти, зокрема у Соледарі, перетворені на захищені склади боєприпасів, командні пункти та військові шпиталі. Такі об’єкти практично невразливі для звичайної артилерії і дозволяють ворогу накопичувати значні запаси озброєння для майбутніх операцій.
Значну увагу у дослідженні приділено примусовій мілітаризації населення на окупованих територіях. За даними правозахисників, Росія розгорнула мережу так званих “освітніх” і “патріотичних” центрів, зокрема проєкти “Воїн” та “Архангел”. Через них цивільних, включно з підлітками та молоддю, масово залучають до курсів військової підготовки, навчання поводженню зі зброєю та підготовки операторів БПЛА. Фактично формується мобілізаційний резерв з українських громадян для участі у війні проти власної держави.
Окремо у звіті описано політику “випаленої землі”, яку застосовує Росія. Те, що не може бути безпосередньо використане для війни на місці, демонтується і вивозиться на територію РФ або ж експлуатується до повного фізичного знищення. Йдеться про промислове обладнання, транспортну інфраструктуру та навіть житловий фонд.
Автори дослідження підкреслюють, що амбіції Кремля не обмежуються Україною. Інфраструктура тимчасово окупованих територій — залізниці, автомобільні шляхи, порти Азовського моря — системно перебудовується під логістику довготривалої “великої війни” на європейському континенті. Донбас у цій стратегії розглядається як тилова база та плацдарм для подальшої експансії.
Такої ж думки притримуються і запрошені експерти – зокрема, Іван Ступак, ексспівробітник СБУ, наголосив, що окуповані Росією території сприймаються у Москві виключно як полігони.
“Вся ця територія розглядається РФ токсично. Тут ведуться бойові дії, ця територія є українською і такою вважається, ця територія під санкціями, компанії, які будуть провадити там діяльність, ризикують отримати величезні проблеми. Тому тут можна провадити будь-яку діяльність, але з розрахунком, що ти не можеш вийти на світовий ринок. І, звичайно, полігони – “твори, що хочеш, ми тут проїздом, нам за це нічого не буде”, – розповів експерт.
Економічний фахівець Іван Ус подякував авторам аналітичного звіту за висвітлення інформації щодо роботи на окупованих територіях російської компанії “Ростех”, а також підсвітив, що за умови захоплення Росією решти Донецької області, ця територія стане плацдармом для наступу на решту України та навіть європейських країн.
“Україна потрібна Росії не для того, щоб задовольнити амбіції, а для того, щоб піти далі”, – наголосив експерт.
Юлія Горбова — кандидатка соціологічних наук, директорка Інституту соціологічних досліджень КНЕУ ім. В.Гетьмана у своєму коментарі наголосила на важливості інсайду – на окуповані території вахтовим методом завозяться працівники з середньої смуги Росії, зарплата яких значно більша, аніж у місцевих працівників.
“Це проблема для самого населення в контексті саме економічних складових, бо це призводить і до підняття цін, і до інших економічних викликів. І говорячи про те, що нас чекає і що нам робити, то варто закцентувати, що потрібно і далі вивчати і економічні, і політичні, і соціальні аспекти, що відбуваються в окупації”, – наголосила експертка. Вона пояснила, що варто готувати стратегію деокупації та реінтеграції вже зараз, адже напрацювати їх за один день фактично неможливо.
Читайте також: Всеросійські акції та заходи: у чому примусово взяли участь діти з Луганщини в 2025 році
