19 вересня 2024 року Верховна Рада України ухвалила Постанову про перейменування окремих населених пунктів та районів. Документ передбачає в рамках декомунізації перейменувати 10 міст, 4 райони, 262 села та 56 селищ в Україні.
Детальніше про це виданню ТРИБУН розповіла Богдана Гончар, юристка гарячої лінії громадської організації “Донбас СОС”.
Відповідно до Закону України “Про географічні назви”, перейменування географічних об’єктів відбувається для відповідності вимогам Закону України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії” та стандартам державної мови, місцевим органам влади доручено було протягом шести місяців з моменту набрання чинності законом провести консультації з громадськістю і подати пропозиції щодо перейменування населених пунктів, що містять символіку російської імперської політики або назви, пов'язані з особами/подіями, що підлягають перейменуванню.
Комітет Верховної Ради розглянув 332 пропозиції щодо перейменування населених пунктів з різних областей, які містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови.
“Ми живемо у такий час, коли важливо вкладатись у розвиток життя, науки, суспільства нашої держави. Перейменування вулиць, населених пунктів та районів дає змогу нагадати, що потрібно вшановувати пам’ять своїх героїв, які зробили внесок у майбутнє нашої держави та її існування в цілому”, - зазначає пані Богдана.
За її словами, Україна не зможе досягти заможного майбутнього без подолання спадщини тоталітаризму, оскільки вони несумісні. Перейменування населених пунктів, районів та вулиць, пов'язаних із комуністичним режимом, на думку юристки, є необхідною умовою для соціальних змін. Багато посткомуністичних країн вже пройшли цю декомунізацію. Залишати комуністичні назви було б непослідовно, адже це суперечить засудженню жорстоких режимів.
Україні потрібна модернізація, яка неможлива без усунення тоталітарних символів.
Богдана Гончар наголошує, що законодавство не зобов’язує людей змінювати їх документи.
“Зміна назви вулиць, населених пунктів та районів не вважається підставою для зміни реєстрації місця проживання. Перереєстрацію місця проживання можна провести під час обміну паспорта чи зміни прізвища, тобто у випадках, коли є пряма потреба”, - зазначила юристка.
Якщо змінюється назва населеного пункту, районів або вулиці, документи на право власності на нерухомість теж залишаються чинними. Закон не вимагає внесення змін до свідоцтв про право власності, спадщину, купівлю-продаж або дарування. Зміни в цих документах потрібні лише тоді, коли власник планує здійснити нотаріальні дії з нерухомістю – продати, подарувати чи передати у спадок квартиру, будинок чи інше майно.У такому разі власник може подати заяву до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно про внесення змін у зв'язку зі зміною назви населеного пункту, району або вулиці. Заяву можна подати особисто або через довірену особу.
Якщо потрібно продати, подарувати чи успадкувати нерухомість, у місцевих органах містобудування та архітектури можна отримати довідку про перейменування населеного пункту, району, вулиці. На основі правовстановлюючих документів зі старою назвою та довідки нотаріус видає новий документ з новою адресою.
Це не вплине на вартість послуг нотаріуса: покупець і продавець заплатять таку ж суму, як і у випадках, коли назва вулиці не змінюється.
Не треба змінювати й документи на автомобілі та номерні знаки. Перейменування населеного пункту, району і вулиці не вимагає обов’язкової перереєстрації транспортного засобу чи внесення змін до техпаспорта. Власник може це зробити під час продажу або дарування автомобіля. Вартість процедури перереєстрації не зміниться, додаткових платежів не буде.
Раніше ми повідомляли, що перейменували зокрема Сєвєродонецьк, тепер він – Сіверськодонецьк, та інші населені пункти Луганщини. ТРИБУН промоніторив соцмережі та дізнався, як на перейменування реагують люди.
