У прифронтовій Іванівці Донецької області нині залишаються дев’ятнадцятеро жителів. Село розташоване за приблизно п’ятнадцять кілометрів від Слов’янська.
Про це йдеться в репортажі “Суспільного”.
Серед тих, хто не виїхав, — Ірина з чоловіком. Усе життя вони тримають худобу, і тепер саме дві корови — Добриня і Броня — допомагають родині виживати. Молоко Ірина возить продавати до Слов’янська.
Жінка розповідає, що сіна на зиму заготовили достатньо, тож корови не голодують. Водночас після обстрілів тварини стали лякливими й дають менше молока.
“Бояться, звісно. Молока стали менше давати після обстрілів. Шкода, а куди їх подіти”, — каже вона.
Будинок подружжя двічі зазнавав пошкоджень. За словами Ірини, після ударів оселя була фактично розвалена: дах перекрили тимчасово, до весни, але стіни знову вкриваються тріщинами.
Літня кухня, де господиня переробляла молоко на сметану й сир, також зруйнована під час обстрілу 2022 року.
Тоді будинок уже постраждав, але сараї вціліли. У 2025-му, каже Ірина, руйнування були ще більшими.
Попри небезпеку, подружжя не планує виїжджати. Ірина пояснює, що не може залишити корів, а коштів на облаштування в іншому місці немає.
“Та я не знаю, куди мені виїхати. Без роботи й без пенсії”, — додає вона.
У селі немає магазинів, за продуктами їздять до сусіднього населеного пункту. Центрального водогону також немає — воду беруть зі свердловини в сусідів.
За інформацією в.о. старости Новомиколаївського старостинського округу Тетяни Майорової, нині в Іванівці проживають 19 людей. До початку повномасштабного вторгнення Росії в селі мешкало близько тридцяти жителів.
Читайте також: Бої за 15 кілометрів: як живуть люди в селі Калинівка, що на межі з Дніпропетровщиною.
