Кабінет Міністрів запровадив експериментальний порядок оформлення посвідчення особи на повернення в Україну для окремої категорії громадян із окупованих територій. Документ має допомогти тим, хто не може пройти звичайну процедуру ідентифікації, однак новий механізм містить низку обмежень.
Про ключові зміни, можливі труднощі та перспективи його застосування кореспондентка ТРИБУН поспілкувалася з юристкою Благодійного фонду “Схід SOS” Валерією Долгоєр.
Які саме зміни внесено та кого вони стосуються
Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2026 року № 736 не змінює загального порядку оформлення посвідчення особи на повернення в Україну, а запроваджує на один рік окремий експериментальний механізм. Він почав діяти 13 липня 2026 року.
Скористатися цим механізмом можуть громадяни України, які одночасно відповідають двом основним критеріям:
● народилися після 24 серпня 1991 року на території України, яка є окупованою Російською Федерацією;
● стосовно них відсутня інформація в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Йдеться, зокрема, про людей, які через тривалу окупацію не отримували українських паспортних документів та фактично не можуть пройти звичайну процедуру ідентифікації за даними демографічного реєстру.
Водночас важливо, що постанова не вимагає, щоб людина народилася вже після окупації відповідної території: визначальними є дата і місце народження, нинішній статус цієї території та відсутність інформації про особу в реєстрі.
Посвідчення за експериментальним порядком оформлюють лише визначені закордонні дипломатичні установи України: посольства України в Білорусі, Грузії, Вірменії, Казахстані й Туреччині, а також генеральні консульства України у Стамбулі та Анталії. Заявник має особисто прибути до однієї з цих установ. Особи, які досягли 16 років, подають заяву самостійно, а щодо дітей до 16 років, осіб з обмеженою цивільною дієздатністю та недієздатних осіб звертається законний представник.
За словами юристки, основна особливість нового механізму полягає в тому, що дипломатична установа може перевіряти відомості про людину через державні реєстри, органи влади, заклади освіти, військові частини, територіальні центри комплектування, установи виконання покарань та інші організації, в яких можуть зберігатися дані або фотографія заявника. Якщо копій документів батьків немає, відомості про них можуть бути внесені до заяви зі слів заявника й надалі перевірені через українські державні реєстри.
Якщо за документами, реєстрами та інформаційними базами ідентифікувати людину не вдалося, передбачено процедуру встановлення особи шляхом опитування свідка.
“Оформлення посвідчення є безоплатним. Загальний строк процедури становить не більше двох місяців, а саме посвідчення діє протягом трьох місяців. Воно не продовжується і не може бути підставою для оформлення нового посвідчення в іншій дипломатичній установі. Для дітей до 16 років рішення приймається за окремими правилами на підставі документів про народження та відомостей, які дають змогу підтвердити належність до громадянства України”, — пояснює пані Валерія.
Особливості процедури залучення свідків
Свідок залучається не автоматично і не замінює собою подання документів.
Спочатку дипломатична установа проводить ідентифікацію заявника за документами з фотографією, відомостями державних реєстрів та інформацією, отриманою від державних органів, закладів і установ. Лише якщо документів або даних із фотографією немає і за результатами перевірок особу не ідентифіковано, може проводитися опитування свідка. Його потрібно зазначити у заяві заздалегідь. Свідком може бути дієздатний член сім’ї заявника, який досяг 16 років і має документ, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України.
Порядок прямо називає осіб, які можуть бути свідками: чоловік або дружина, колишній чоловік або колишня дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідні брат або сестра, дід, баба, прадід, прабаба, онук, онука, правнук, правнука, усиновлювач, опікун або піклувальник.
Родинні чи сімейні відносини підтверджуються свідоцтвами про народження, шлюб або розірвання шлюбу, рішенням суду чи іншими документами. Якщо таких документів немає, дипломатична установа повинна перевірити відповідні відомості через державні реєстри та інформаційні системи.
Опитування може проводитися безпосередньо в дипломатичній установі або дистанційно в режимі відеоконференції. У разі дистанційного опитування свідок повинен не пізніше ніж за три робочі дні надіслати копії документів дипломатичній установі, а під час відеоконференції пред’явити їх. Заявник також повинен бути присутнім під час процедури. Відеоконференція записується, а запис зберігається дипломатичною установою протягом трьох років.
Якщо відомості, зазначені в документах заявника або свідка, не відповідають інформації в державних реєстрах та інших офіційних базах, процедура встановлення особи не проводиться. У такому випадку заявнику мають повідомити причини та порядок оскарження.
Валерія Долгоєр наголошує, що на практиці саме вимоги до свідка можуть стати одним із найбільш складних елементів процедури.
“Порядок не називає серед можливих свідків тітку, дядька, двоюрідних братів і сестер, інших родичів, сусідів, друзів, учителів чи інших людей, які можуть тривалий час знати заявника. Якщо людина не має зазначеного в постанові члена сім’ї з українськими документами, альтернативного механізму встановлення її особи після невдалих перевірок у реєстрах фактично не передбачено. В умовах тривалої окупації, роз’єднання сімей, загибелі, депортації або втрати зв’язку з родичами це може залишити частину громадян поза новим механізмом”, — пояснює експертка.
Які є підстави для відмови в отриманні посвідчення на повернення в Україну?
Дипломатична установа відмовляє в оформленні посвідчення, якщо:
- не підтверджені повноваження особи, яка звернулася як законний представник;
- інформація з державних реєстрів та інформаційних систем не підтверджує відомості, подані заявником, зокрема відомості про свідка;
- отриманої інформації недостатньо для ідентифікації заявника або проведення процедури встановлення його особи;
- заявник або законний представник подав неправдиві дані щодо себе чи свідка;
- Служба безпеки України висловила застереження щодо оформлення посвідчення.
Пані Валерія каже, що окремо слід розрізняти відмову в оформленні посвідчення, неможливість проведення процедури встановлення особи та залишення заяви без руху.
Якщо людина подала документи або інформацію не в повному обсязі, дипломатична установа повинна протягом трьох робочих днів повідомити про недоліки. Заявнику надається п’ять календарних днів для їх усунення. Якщо недоліки усунуто своєчасно, заява вважається поданою в день первинного звернення.
Рішення про відмову, неможливість установлення особи або залишення заяви без руху можна оскаржити зверненням до керівника дипломатичної установи протягом 30 календарних днів із дня, коли заявнику стало відомо про рішення, та/або до суду. Після зміни або усунення обставин, через які було відмовлено, людина може звернутися повторно до тієї самої дипломатичної установи.
За словами юристки, найбільше питань викликає можливість відмови через застереження СБУ.
“Постанова не визначає, які саме обставини можуть бути підставою для такого застереження, в якій формі воно надається, чи має бути мотивованим і яким чином людина може спростувати відповідну інформацію. Це створює ризик непрозорого та неоднакового застосування такої підстави й ускладнює ефективне оскарження. Такі гарантії особливо важливі з огляду на статтю 33 Конституції України, відповідно до якої громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну”, — запевняє наша співрозмовниця.
Як юристи оцінюють такі зміни? Чи збільшить новий Порядок повернення українців із ТОТ?
Пані Валерія зазначає, що запровадження окремого механізму для людей, стосовно яких немає інформації в Єдиному державному демографічному реєстрі, безумовно є позитивним кроком.
“Держава визнала проблему громадян, які народилися на територіях, що перебувають під тривалою окупацією, не мають українських паспортних документів і не можуть бути ідентифіковані за звичайною процедурою. Позитивними є безоплатність посвідчення, використання широкого кола державних джерел інформації, можливість дистанційного опитування свідка та встановлення конкретних строків розгляду”, — розповідає вона.
Проте водночас процедура залишається доступною лише для вузької категорії громадян і лише в семи дипломатичних установах у п’яти державах.
“Заяву не можна подати дистанційно або через представника, якщо повнолітня людина є дієздатною. Отже, заявник повинен спочатку самостійно виїхати з окупованої території, дістатися відповідної держави та особисто звернутися до дипломатичної установи, не маючи наперед гарантії позитивного рішення. Очікування може тривати до двох місяців, але постанова не врегульовує питання проживання, матеріальної підтримки, законності перебування в третій країні та подальшої логістики”, — продовжила юристка.
Додатковою перешкодою, за її словами, може стати вузьке коло свідків. Якщо інформації в реєстрах недостатньо, а близького родича з українськими документами немає, постанова не пропонує іншого способу підтвердження особи — наприклад, за участю кількох інших родичів, педагогів, сусідів, представників органів місцевого самоврядування чи громадських організацій. Найбільш вразливими в такій ситуації можуть виявитися люди, які тривалий час проживали в окупації, втратили родичів або не підтримують із ними зв’язок.
“Потребують уточнення і гарантії захисту від необґрунтованої відмови. Зокрема, порядок не розкриває критерії застереження СБУ та не встановлює достатньо детального механізму ознайомлення заявника з інформацією, яка стала підставою для негативного рішення. Також посвідчення не продовжується, а отримати нове за цим експериментальним порядком в іншій дипломатичній установі неможливо”, — зазначає юристка.
На її думку, новий порядок може збільшити кількість людей, які зможуть фактично реалізувати право на повернення, однак навряд чи сам по собі призведе до значного збільшення загальної кількості повернень із ТОТ.
Документування є лише одним етапом складного маршруту. Для реального спрощення потрібні можливість попередньої дистанційної перевірки документів, ширше коло допустимих свідків, альтернативні способи встановлення особи, прозорі підстави для відмови та організований супровід людини від моменту виїзду з окупації до прибуття в Україну.
З отриманим посвідченням люди можуть перетнути будь-який кордон чи лише гуманітарний коридор “Мокрани — Доманове”?
Юристка наголошує, що посвідчення особи на повернення в Україну не дає права вільно подорожувати або перетинати будь-який державний кордон. Воно оформлюється з конкретною метою — для повернення громадянина України та перетину українського державного кордону в напрямку в’їзду в Україну.
Водночас постанова № 736 не прив’язує посвідчення виключно до гуманітарного коридору “Мокрани — Доманове” і не визначає конкретного пункту пропуску, через який людина зобов’язана в’їхати. З погляду українського законодавства, посвідчення може бути пред’явлене для в’їзду в Україну в іншому діючому пункті пропуску, якщо людина законно дісталася до нього.
Однак посвідчення не є повноцінною заміною закордонного паспорта для перебування та подорожей територією інших держав. Можливість в’їзду до третьої держави або транзиту через неї визначається законодавством цієї держави, домовленостями між країнами та правилами перевізника. У деяких країнах власнику такого посвідчення може бути дозволений лише транзит без виходу за межі транзитної зони, а наземний транзит може потребувати окремого погодження.
“Тому перед вибором маршруту людині необхідно звернутися до дипломатичної установи, яка оформлює посвідчення, та перевірити правила всіх держав, через які планується проїзд. Для тих, хто повертається через Білорусь, “Мокрани — Доманове” залишається спеціальним практичним маршрутом в’їзду в Україну, але це не означає, що саме посвідчення юридично може бути використане лише на цьому напрямку”, — пояснює експертка.
Чи звертаються наразі до юристів з питаннями щодо отримання посвідчення?
До кол-центру Благодійного фонду “Схід SOS” загалом надходять звернення щодо виїзду з окупованих територій, оформлення та відновлення документів, підтвердження особи, маршрутів повернення й подальших дій після прибуття на вільну територію України.
“Очікуємо, що під час практичного застосування постанови найбільше запитань стосуватиметься переліку необхідних документів, можливості залучення свідка, підтвердження родинних відносин, строків розгляду, маршруту повернення та оскарження відмов. Саме практика роботи дипломатичних установ покаже, наскільки цей механізм справді полегшить повернення людей із ТОТ і які положення потребуватимуть подальшого вдосконалення”, — наголошує пані Валерія.
Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, до якої входить і БФ “Схід SOS”, ще до набрання постановою чинності публічно звернула увагу на ризики, закладені в новій процедурі. Підтримуючи сам намір держави спростити повернення громадян із ТОТ, представники Коаліції наголошували, що чинна редакція Порядку фактично покладає на людину відповідальність за подолання наслідків окупації: заявник повинен самостійно виїхати до третьої країни, зібрати документи, знайти відповідного свідка та довести свій зв’язок з Україною. Окремі застереження стосувалися вузького кола можливих свідків, надмірного збору персональних даних, зокрема інформації про родичів на ТОТ, невизначеної ролі СБУ та відсутності попереднього публічного обговорення постанови. Коаліція пропонувала передбачити альтернативні способи встановлення особи, можливість дистанційного подання документів і попереднього розгляду заяв, додаткові гарантії захисту інформації про родичів, а також чітко врегулювати участь СБУ в процедурі.
Як отримати допомогу від Схід SOS?
Юристи Благодійного фонду консультують щодо житлових, земельних, майнових, соціальних, пенсійних, трудових питань. Допомагають з отриманням та відновленням документів, супроводжують у судових процесах, надають інформацію щодо вступу до закладів освіти України, а також правову допомогу ветеранам і ветеранкам, а також членам їхніх сімей.
Отримати юридичну допомогу можна на гарячій лінії за номером: 0800 332 614 (понеділок-субота, з 8:00 до 18:00).
Також доступна консультація і в месенджерах:
- +38 099 710 48 72 (Вайбер);
- +38 096 108 60 48 (Телеграм).
Офлайн-консультацію можна отримати у просторах “Затишно space” у Вінниці, Запоріжжі, Миколаєві та Харкові.
Адреси:
- Вінниця, вул. Василя Порика, 19 (приміщення 72), +38 (095) 877 26 36;
- Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 3 (зупинка вул. Миру), +38 (097) 021 41 53;
- Миколаїв, вул. Марка Кропивницького, 79-А, +38 (099) 790 00 70;
- Харків, вул. Гоголя, 11, +38 (097) 384 97 35.
Зустріч із юристом офлайн доступна й у Дніпрі: щовівторка з 10:00 до 17:00 за попереднім записом: +38 063 288 67 88 (Владислав).
Читайте також: Фільтрація в 2026-ому: як у Шереметьєво перевіряють українців і чому відмова означає заборону вʼїзду на десятиліття.
