Окупація Луганської області триває вже 12 років, і за цей час регіон перетворився на простір суцільного контролю та вимушеної адаптації. Від шкільних парт до лікарняних палат — усі сфери життя зазнали кардинальних змін.
Про те, як сьогодні виживають люди на ТОТ, виданню ТРИБУН розповідає місцевий житель, який наважився на анонімне інтерв’ю.
*Примітка: ім’я героя змінено з міркувань безпеки.
Загальна ситуація та настрої в окупації
Поточний період тут співрозмовник оцінює як “часи застойної окупації періоду занепаду”. “Імпульс “розвитку” повільно згасає, гроші інвестуються в регіон, але менше”, — додає він. У школах панує суцільна пропаганда. Медицину на належний рівень так і не вивели.
“Лікарні, окрім Луганська, — це лотерея та конвеєр смерті для тяжкохворих”, — говорить Олег.
Шахтам прийшов кінець, виробництво ніде не відновлюють. Фокус пропаганди зараз спрямований на будівництво житла та інфраструктури для відпочинку — кемпінги, “глемпінги” та інші непопулярні види туристичної діяльності. “Але виходить не дуже — ЖК “Авіатор” якось погано “злітає”, наприклад”, — описує свої спостереження місцевий житель.
Він зауважує, що інтернет-сервіси на ТОТ ворог дуже сильно обмежує, блокує все, що не російське. Як говорять між собою люди, для них готують так званий “чебурнет”.
Застосунок МАХ: інструмент контролю чи необхідність
На окупованих територіях цей застосунок став дуже розповсюдженим — він встановлений уже в більшості населення. “Добровільно його не хотіли ставити навіть проросійськи налаштовані жителі. Люди бояться шпигунства”, — каже інформатор. Однак після тотального блокування Telegram цей месенджер залишився фактично єдиним стабільним варіантом для зв’язку з рідними та знайомими, особливо з тими, хто живе в Росії.
Користувачі скаржаться насамперед на те, що МАХ може стежити за ними. Сам месенджер дуже схожий на Telegram. Як каже Олег, це його “погіршений клон”. Технічно обізнані люди звертають увагу на те, що він вимагає забагато дозволів в операційної системи.
Окупаційні структури застосовують тиск щодо встановлення МАХ.
“Змушують його встановлювати бюджетників, школярів та студентів. Способи примусу використовують різні — навіть шантаж. Наприклад, дітей шантажували поганими оцінками. Станом на завраз він вже встановлений майже в кожного жителя, на жаль”, — ділиться луганчанин.
Тих, хто відмовився користуватися застосунком, мало. Проте є практика обходу примусу — люди знаходять окремий пристрій і туди завантажують месенджер-шпигун.
Слід зазначити, що доступ до незалежних соцмереж зараз дуже ускладнений. Більшість месенджерів заблоковані й працюють вони лише через VPN. Листуватися можна, але якість зв’язку досить погана, підкреслює Олег.
“Так, пропаганда в МАХ є, часто випадає у вигляді реклами в каналах. Але реклами казино, що цікаво, набагато більше”, — розповідає він.
Ставлення жителів до обов’язкового встановлення месенджера негативне. Але встановлюють його все одно, бо треба бути на зв’язку з рідними.
Пропонуємо до читання: “Цифровий полон” від Кремля. Як працює месенджер MAX і чи можна захиститись від стеження.
Ринок праці на ТОТ
Ситуація на ринку праці в Луганській області залишається напруженою. Найбільш затребуваними професіями є лікарі та різний технічний персонал у містах. “Активно зараз не слідкую за вакансіями, але бачу, що дефіцит кадрів шалений”, — говорить співрозмовник. Зарплатню людям обіцяють значно більшу, ніж до 2022 року, проте люди активно не йдуть працювати. “Бо навантаження величезне, треба працювати за себе і “того хлопця”, якого немає”, — пояснює Олег.
При працевлаштуванні перевагу завжди отримують приїжджі. До того ж, у них вища заробітна плата, менше навантаження й додаткові пільги за “перебування в зоні бойових дій”. Як стверджує інформатор, існують вакансії, зокрема в приватних охоронних підприємствах, куди беруть виключно немісцевих:
“Місцеві як були, так і залишились “недоросами” для росіян”.
Загалом зарплат вистачає, щоб якось прожити, навіть мінімальних, за умови, що всі члени сім’ї працюють. “Китай заполонив Росію дешевими товарами, тому можна багато чого купити за досить низьку ціну”, — каже чоловік. При цьому справжніх російських товарів, передусім техніки, ніде немає — все китайське або перемарковане під Росію. Кремль все ще вкладає кошти в регіон, але вже менше, ніж рік або два тому.
Швидкість працевлаштування тут залежить від наявності знайомств. “За декілька тижнів можна оформитися. Багато часу займає військкомат — у тих, хто не на обліку. Зараз, наче, особливо не чіпають, але часто пропонують підписати контракт тим, хто вирішує якісь питання у військкоматах”, — зазначає луганчанин.
Найчастіше місцеві жителі вибирають роботу в бюджетних закладах — школах, дитячих садочках. Також існують невеликі приватні бізнеси, де можна влаштуватися.
Про іноземних студентів
Чимало на окупованих територіях іноземних студентів. “У Луганську є такі у колишньому педінституті. Вони приїхали з Індії і, здається, з Африки, але не дуже багато”, — говорить Олег.
Студенти проживають як у гуртожитках, так і в орендованих квартирах — залежно від їхнього фінансового становища.
Конфліктів між іноземцями та місцевими жителями наразі не фіксується.
А яка ситуація зі злочинністю?
Ситуація зі злочинністю у захоплених регіонах суттєво змінилася. “З 2022 року злочинність, без сумніву, зросла, хоча й превентивний контроль значно посилився”, — підкреслює інформатор. Дані про злочини тут ретельно приховуються, тому окрім побутових справ, шахрайства та дорожньо-транспортних пригод важко дізнатися про щось більше.
Варто відзначити, що зросла кількість шахрайств — на ТОТ наразі багато телефонних аферистів.
“Злочини військових РФ приховуються, але, за чутками, вони є”, — ділиться Олег.
Він також помітив, що значно змінився етнічний склад Луганщини. Якщо раніше навіть в обласному центрі люди часто були пов’язані між собою, знали одне одного, то тепер навіть в умовному Хрустальному ніхто нікого не знає. “Дуже багато понаїхали з Росії”, — відповідає чоловік.
Довіра населення до окупаційних “правоохоронних органів” залишається низькою: “Багато кадрів — це якісь приїжджі. Вони наче й працюють поки, але народ, як загалом і раніше, їх недолюблює”. Оцінити ефективність роботи псевдополіцейських складно, оскільки “резонансні злочини приховуються, а дрібні дуже голосно афішуються”.
Окремої уваги заслуговує схема примусового вербування, яка вже діє на ТОТ. Якщо людина вчинила правопорушення, і так звані “правоохоронці” не знайшли з нею “спільної мови”, або якщо їм потрібні гроші, вони змушують її підписати контракт. “Після цього вона потрапляє до однієї з частин, дислокованих на Луганщині, де дуже швидко гине — ймовірно, її вбивають. При цьому гроші за смерть рідним як правило віддають, щоб “зам’яти” злочин. “Правоохоронці” заробляють на цьому від 50 000 до 200 000 рублів на особу, залежно від того, на скількох ділиться сума, адже вербувальники отримують грошову винагороду за новий укладений контракт”, — розповідає очевидець.
Наостанок Олег підкреслює, що навіть проросійськи налаштовані жителі вже розуміють невідворотність покарання для Росії й тихо визнають, що армія РФ у цій війні програє.
“Наших мало, але ми є, і ми чекаємо на Україну. Всі максимально законспіровані”, — резюмує інформатор.
*Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Читайте також: Історія одного спротиву. Як сім’я з Луганщини зробила фото у вишиванках під час окупації.
Автори: Марта Іваненко, Олексій Артюх
