Вже більше двох років триває конфлікт на сході України, який розділив Луганську та Донецьку області на частини та змусив величезну кількість людей залишити свої будинки на непідконтрольній території і стати вимушеними переселенцями (внутрішньо переміщеними особами).
За інформацією Луганської обласної державної адміністрації станом на 1 вересня 2016 року в Луганській області міськими та районними управліннями соціального захисту населення зареєстровано 285643 внутрішньо переміщених особи, які складають 253289 сімей. Із загальної кількості облікованих 23019 – діти, 7785 – інваліди, 208083 – пенсіонери.
Однак і сьогодні жодної комплексної програми по розселенню внутрішньо переміщених осіб в області немає. Більш того, департамент соціального захисту населення навіть не володіє інформацією про кількість сімей ВПО, які отримали в користування житло.
Про це у своєму блозі пише депутат Рубіжанської міської ради Денис Денищенко:
«Як і обіцяв звернувся з депутатським запитом до Департаменту соціального захисту населення Луганської ВЦА. Вочевидь, керівник цього підрозділу Елеонора Анріївна Поліщук вирішила, що відповідати не потрібно і замість цього вирішила послати депутата з його запитом шукати правду в нетрях закону про публічну інформацію. Очікувано для чиновника, авторитетом і вчителем якої, є Олександр Єфремов (ред. - колишній керівник Партії Регіонів), відомий жителям Луганщини "персонаж".
Насправді ситуація набагато простіша, відповісти просто нічого, бо немає ні програми, ні житла, що переселенцям добре відомо, є тільки мильні бульбашки і суцільні «потемкинские деревни», суцільна показуха і уявний «махровий професіоналізм» окремих чиновників, яким плювати на людей і їхні проблеми».
Ще у квітні 2015 року ЄС надав 17 млн. євро для підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО) і громад, які опинилися під впливом конфлікту в Україні.
Профінансовано 13 проектів, спрямованих на вирішення проблем ВПО і громад, які працюють в 10 областях України: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Луганській, Миколаївській, Тернопільській та Чернівецькій. В рамках цих проектів ВПО мали отримати житло, роботу, освіту , соціальну, медичну та психологічну підтримку.
Дивно, але чомусь у Луганській області проектів по наданню житла для ВПО вочевидь не подавалось.
У той же час у Херсоні 12 серпня 114 внутрішньо переміщених осіб з Донецької та Луганської областей отримали житло за цією програмою.
«34 сім'ї отримало 40 відремонтованих під євростандарт кімнат в гуртожитку за адресою Комкова, 76-б. За умовами проекту в першу чергу кімнати розподілялися між соціально незахищеними родинами, наприклад, багатодітними (саме тому деякі сім'ї отримали по дві кімнати), сім'ями, де дитину виховує тільки мати, чи де живе родич з групою інвалідності», - розповіла начальник міського управління соцполітики Олена Рузгіс.
Вона також зазначила, що обладнання кімнат в гуртожитку по Комкова 76-б пройшло в рамках проекту «Активізація територіальної громади Херсона для подолання проблем внутрішньо переміщених осіб», що фінансується ЄС спільно з херсонською владою. В рамках проекту передбачено ремонт 109 кімнат в чотирьох гуртожитках Херсона. Загальний обсяг фінансування становить 804 тисячі євро.
Депутат Рубіжанської міської ради Денис Денищенко прокоментував це таким чином:
«Дивно, що в Херсонській області про наших земляків дбають набагато більше, ніж в Луганській. За моєю інформацією у нас в області, не один переселенець не отримав житла за роки війни.
Соціальний захист в нашій області залишає бажати кращого, імітація процвітає, чиновники рапортують про перемоги, про відсутність скарг, про відмінну роботу, отримують ордени, медалі, премії, а в цей час десятки тисяч людей живуть у злиднях. Ситуація з переселенцями катастрофічна, хоча в обласних керівників думка зворотня .... рядові співробітники органів соціального захисту, роблять часто неможливе, з урахуванням обсягу роботи і своїх можливостей, але їхня думка керівництва не цікавить».
На державному рівні існує Програма Мінрегіонбуду з будівництва житла для переселенців. Але вона існує тільки на папері, насправді її немає.
І ось три приклади з трьох міст обласного значення Луганської області.
Сєвєродонецьк
«У Сєвєродонецьку переселенців просять звільнити студентський гуртожиток, в якому вони прожили більше двох років». Новина саме з таким заголовком з’явилася у місцевих ЗМІ ще наприкінці липня 2016 року. Обласний телеканал ЛОТ навіть зробив репортаж на цю тему:
У гуртожитку по вул. Маяковського, 24, що належить Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікуму Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, проживає кілька сімей з Перевальська, Стаханова, Первомайська. Серед них - 9 пенсіонерів, 2 інваліди, 7 дітей, один з яких з обмеженими можливостями.
За надану площу вони щомісяця день у день вносили оплату до 1000 гривень. Спочатку в кімнатах не було меблів, а кухня була просто порожня.
Згодом, за допомогою благодійних організацій у людей з'явилися два холодильника, газова плита і пральна машина. Та зараз керівництво університету вирішило, що переселенці їм заважають. Причина, яку вони вказують - в цьому році планується великий наплив студентів і викладачів, які приїдуть із зони АТО. І їм не вистачить місця в гуртожитку. Людей попередили, що вони повинні виїхати з кімнат, у зв’язку з початком у будівлі ремонтних робіт.
Переселенці вимушені були звернутися зі своєю проблемою до керівників міста і області. Місцева влада неодноразово проводила наради, з метою вирішення конфлікту. Запрошували і керівництво технікуму, проте ні ректор університету Ольга Поркуян, ні директор Євген Жученко, так і не з'явилися на жодне засідання. Людям спочатку пропонували тимчасово розселитися у гуртожитку в Рубіжному, доки у гуртожитку по вул. Маяковського, 24 проведуть ремонт.
Однак за інформацією міськради, з'ясувалося, що людям не надаються гарантії того, що після ремонту їм знову дозволять проживати в цих кімнатах.
Радник Міністра соціальної політики в Луганській області з питань внутрішньо переміщених осіб Юрій Писаревський запропонував технікуму укласти договір з переселенцями, в якому вказати дату початку і закінчення ремонту, щоб потім переселенці мали можливість повернутися назад.
«Вчора їх добивали танками і «Градами», а сьогодні - бюрократичними паперами. Ви розумієте, що людям по 87 років. Вони лежать на ліжках, не піднімаються. А їм показують якийсь внутрішній договір комунального закладу, де говорять, що ми насильно вас виселимо, і ви взагалі все втратите в цьому житті. І це при тому, що ці люди пройшли через те, чого вистачає на два життя», - підкреслив Юрій Писаревський. «Кожен день відбувається якась незрозуміла ситуація: їм постійно говорять, що їх виселяють, перевозять в Рубіжне, в Кремінну. Досить мучити людей!» - підкреслив радник міністра
За результатом нарад компромісу не було досягнуто.
В той же час умови у гуртожитку Рубіжного, як стверджують переселенці, м'яко кажучи, жахливі – у кімнатах немає на чому спати, холодильників теж немає. Крім цього систему водопостачання розморожено, каналізація не працює, а опалення взагалі відсутнє.
Люди обурені таким ставленням до себе.
«Чому в Рубіжному можуть нас прийняти, а тут ми не можемо залишитися? Нас з дітьми-інвалідами там ніхто не чекає, і нікому ми не потрібні. Там можна нас залишити, а тут не можна, хоча там теж навчальний заклад. Чому? Сьогодні комендант прийшла і сказала, що ми повинні зібрати речі і виселитися. Так сказав директор. Ми його покликали до нас в гуртожиток, але він не прийшов. Він чекає нас у себе в кабінеті, а як ми з усіма дітьми підемо до нього на прийом? Ми боїмося до нього йти і тому ми повісили на двері замок сьогодні. Вони можуть поліцію сюди залучити і насильно нас виселити. Ми боїмося. Будемо сидіти з закритими дверима і чекати. Нам йти нікуди», - пояснили ситуацію мешканці гуртожитку по вул. Маяковського, 24.
Секретаря Сєвєродонецької міської ради Григорія Пригебу обурило ставлення керівництва університету - неприйнятна жорсткість ректора:
«Вихід з положення один - і не треба робити з цього проблему - сьогодні гроші, які отримав університет - це не обласні і не державні - це донорські, які дали під програму переселенців, щоб вони освоювалися по цим навчальним закладам».
Заступник міського голови Андрій Гавриленко підтримує переселенців і вважає, що зараз не можна дотримуватися такої жорсткої позиції:
«Тут дуже важливим є той фактор, що переселенці вже звикли перебувати в Сєвєродонецьку, вони звикли до цих стін гуртожитку по вул. Маяковського 24, тут вони відчувають себе під захистом, і вони відчувають, в якійсь мірі, що це їхній дім. Тому, з огляду на і внутрішній стан цих людей, і ту крайню потребу, яку вони відчувають постійно, перебуваючи тут. З огляду на винятковість цього випадку, я думаю, що необхідно цьому навчальному закладу знайти можливість і залишити переселенців в тих кімнатах, які вони зараз займають ».
Питання про проблеми з виселенням із гуртожитків переселенців знову було підняте секретарем Сєвєродонецької міської ради Григорієм Пригебою наприкінці серпня на конференції педагогічних працівників, що проходила за участю Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич і голови ЛОВЦА Юрія Гарбуза.
Він повідав про те, що з гуртожитку на Маяковського, 24 під приводом ремонту ось уже місяць намагаються вигнати переселенців, більшість з яких - представники соціально незахищених верств населення. Так само він розповів про ситуацію, яка склалася в гуртожитку по вул. Дружби Народів, 41б. Звідти адміністрація університету збирається виселити 21 жителя, 9 з яких студенти, решта - робочий склад, які так само є переселенцями.
Григорій Пригеба звернувся до міністра з проханням розібратися в ситуації, що склалася.
«Будь ласка, втрутьтеся в ситуацію. Не можна сьогодні виселяти переселенців, викидати їх на вулицю. Я хочу, щоб ви захистили цих людей, щоб ви їх не викидали, а дали гідне житло. Захистіть їх».
Однак міністр ніяк не відреагувала на виступ Пригеби. Після конференції вона вийшла через чорний вихід. Коли переселенці спробували підійти до неї на перешкоду їм встав кордон правоохоронців. Вони спробували покликати її, однак та, немов не чуючи біженців, разом з главою обладміністрації Юрієм Гарбузом сіла до позашляховику з військовими номерами і поїхала, так і залишивши питання з виселенням переселенців з гуртожитків ВНУ ім. В. Даля невирішеним.
Рубіжне
1 вересня у ході урочистих заходів з нагоди Дня знань голова Луганської обласної державної адміністрації – керівник обласної військово-цивільної адміністрації Юрій Гарбуз відкрив гуртожиток для студентів Луганського державного медичного університету та вимушених переселенців.
На капітальний ремонт будівлі були виділені 8,5 млн. грн з бюджету області. Гуртожиток розрахований на проживання 330 людей у 128 комфортабельних кімнатах.
Саме такою інформацією відрапортувала прес-служба ВЦА.
Гуртожиток передали у позичку Луганському державному медичному університету на один рік рішенням Рубіжанської міської ради лише за день до цього.
«Забрали у одних, віддали іншим» - прокоментував цю подію Депутат Рубіжанської міської ради Денис Денищенко у своєму інтерв’ю телеканалу ЛОТ.
І дійсно, ще наприкінці 2014 року тодішня міська влада вирішила відремонтувати гуртожиток для розселення переселенців:
«У центрі міста у нас стояла будівля, як то кажуть в народі «без вікон і дверей», гуртожиток по вулиці Миру, 36. Я звернувся до Геннадія Москаля (ред. - Геннадій Москаль був керівником Луганської області з вересня 2014 року по березень 2015 року) з проханням допомогти відремонтувати гуртожиток для розселення переселенців.
З обласного бюджету було виділено субвенцію. У перший етап, коли закривався фінансовий рік, в дуже короткий терміни до 25 грудня 2014 року, нам вдалося вставити вікна і зробити ремонт даху», - розповів Дмитро Мухтаров-екс-секретар Рубіжанської міської ради, який керував містом Рубіжне з осені 2014 року по жовтень 2015 року.
У місті Рубіжне було оголошено, що переселенці можуть записуватися в чергу на отримання кімнати в гуртожитку по вулиці Миру, 36».
Як з'ясувалося пізніше, гуртожиток по вулиці Миру, 36 ремонтувався не тільки під розселення переселенців, а й для рубіжан, які вже багато років стоять у черзі на отримання житла.
А першого вересня 2016 року всіх їх позбавили навіть надії отримати кімнати у цьому гуртожитку, передавши його у позичку Медуніверситету.
«Мер міста Рубіжне вирішує всі соціально значущі питання - кулуарно. У місті є ще ряд будівель, які можна відремонтувати і надати студентам, і місцевим жителям. Ситуація з гуртожитком - забрали у одних, віддали іншим. У Луганській області не виділили для переселенців за останні два з половиною роки жодного квадратного метра житла. Я вважаю це великою проблемою.
Будівля гуртожитку по вул.Миру, 36 - це соціальний проект і міський голова віддав його повністю медичному університету, хоча проблему можна було вирішити по-іншому. Наприклад, кілька поверхів віддати переселенцям і місцевим жителям, а що залишилися - студентам. Адже, люди «стояли» в черзі на кімнату в цьому гуртожитку кілька років» - сказав Денис Денищенко.
Тієї ж думки дотримується й депутат Рубіжанської міської ради Валерій Харчук:
«Гуртожиток ремонтували за кошти державного бюджету в рамках програми відбудови житла для біженців, а ми його зараз передали Медуніверситету….
На мій погляд у цьому відношенні мав бути розроблений порядок, коли б до Управління ЖКГ біженці подавали заяви, а комісія б вже формувала чергу, в рамках якої й видавалися б ордери. Міський голова йде зовсім іншим шляхом у розріз діючому законодавству та намагається передати його Медуніверситету та студентам, які проходять там навчання на платній основі. У місті є готель, у місті на платній основі з житлом жодних проблем немає. Я не чув про проблеми студентів Медуніверситету знайти житло в Рубіжному. Тому цей крок направлено саме на те, щоб залишити категорію громадян, яка має найбільшу потребу, в отриманні можливості облаштуватися в нашому місті та забезпечити себе житлом…
Хто запропонував таку ініціативу? Жителі міста підняли це питання? Думали, місця собі не знаходили, кому б передати цей гуртожиток? Звідки беруться такі ідеї – позбутися чергового об’єкту?»
Таким чином переселенці в Рубіжному знову зосталися один на один зі своїми житловими проблемами.
Лисичанськ
В Лисичанській міській раді також намагаються вирішити проблему з розселенням переселенців.
Депутат Лисичанської міської ради Сергій Копилов вже направив голові ЛОВЦА Юрію Гарбузу свій проект:
«Сьогодні мною, як представником громади м.Лисичанськ, був переданий голові Луганської обласної ВЦА (через канцелярію) ескізний проект, розроблений ТОВ Українська будівельна компанія з інформацією про попередню вартість і варіанті реконструкції малосімейних гуртожитків, що належать ВАТ Лисичанському заводу ГТВ, за адресою Лисичанськ вул. Автомобілістів 31,32. У світлі того, що в області є необхідність будівництва житла для учасників АТО, тимчасово переселених громадян з окупованих територій і інших соціально не захищені громадян України, думаю, що правильніше буде дати друге життя готовим і ще поки не розваленим будівлям, ніж будувати нові. Тим більше, що вартість реконструкції буде на порядок менше ніж капітальне, нове будівництво.
Проект передбачає вже новий двосхилий дах, окрему котельню і утеплення всіх фасадних стін згідно норм енергоефективності.
Орієнтовна вартість реконструкції буде 2500 грн. за 1м2, в порівнянні нове житло обійдеться порядком від 6000 грн за м2. Сподіваюся, що підтримка обласної адміністрації даного проекту буде на всі 100 відсотків».
Однак підтримка головою ЛОВЦА вказаного проекту досить малоймовірна. Про це кажуть як мешканці Лисичанську, так екс-перший заступник голови ВЦА Єлізавета Пушко-Цибуляк:
Як бачимо, житлова проблема переселенців у Луганській області існує в запущеній формі в першу чергу через те, що ні державна, ні обласна виконавча влада жодним чином не вплинула на її вирішення за більш ніж два роки. Не дивлячись на всі намагання представників місцевої влади щось змінити, проблема не почне вирішуватись доки за неї активно не візьметься саме Луганська обласна ВЦА, яка, на відміну від місцевих бюджетів, має достатньо фінансових можливостей для побудови чи ремонту соціального житла для переселенців.
Степан Кошенко
Матеріал публікується в рамках проекту «Розвиток новинної та аналітичної журналістики у ЗМІ Донецької та Луганської областей», що реалізується Громадською організацією «Інтерньюз-Україна» у співпраці з Об’єднанням українців у Польщі та за сприяння Польсько-канадської програми підтримки демократії, яка співфінансується з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади (DFATD). Матеріал доступний на ліцензії Creative CommonsUznanie autorstwa 3.0 Polska. Деякі права застережені на користь [назва авторів або інституції]. Дозволяється вільне використання твору за наявності вищезгаданої інформації, в тому числі інформації про відповідну ліцензію, власників прав та про Польсько-канадську програму підтримки демократії. Публікація відображає виключно погляди автора і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади.
