Поки США, Канада та інші освітні гіганти змагаються за іноземних студентів, Росія намагається вбудуватися в цей глобальний освітній ринок. Але на окупованих територіях Донеччини та Луганщини залучення абітурієнтів із-за кордону має свою специфіку. Місцеві виші, попри міжнародне невизнання та близькість до лінії фронту, не лише продовжують роботу, а й звітують про приїзд студентів із різних куточків світу.
Журналістка видання ТРИБУН проаналізувала, які університети на ТОТ вибирають іноземці, у яких умовах вони навчаються, як відбувається вступ і що насправді криється за освітніми програмами для громадян інших країн.
Які ВНЗ користуються попитом в іноземців?
За словами “проректора” Валерія Бібіка, у “Луганському державному медичному університеті імені Святителя Луки” навчається близько 240 іноземців — як із сусідніх країн, так і з далекого зарубіжжя. Після активних боїв у 2014 році, коли заклад освіти опинився поруч із лінією фронту, сюди нібито повернулося майже 70% студентів. Викладачі пояснюють таку лояльність “високою маркою” якості навчання, яку ВНЗ зберіг ще з довоєнних часів. Дехто з тих, хто приїхав тоді, залишився працювати в місцевих лікарнях.
Нині, за словами “в.о. ректора” Артема Левчина, університет навчає близько 50 іноземних студентів, переважно з Індії. У 2025 році сюди на перший курс вступили 16 індійців — вони опановують медицину англійською мовою, паралельно вивчаючи російську.
Для порівняння: до 2014 року в цьому ж університеті навчалося близько 3 000 іноземців із 51 країни. Теперішня цифра яскраво показує спад.
“Через 3 роки, ми сподіваємося, вони (іноземні студенти — ред.) будуть добре говорити російською мовою”, — зазначив Левчин.
Іноземці навчаються за всіма основними медичними програмами, але найбільшим попитом користуються “Лікувальна справа” та “Стоматологія”.
У “Донецькому державному медичному університеті імені М. Горького” у 2024 році розпочали навчання студенти з Пакистану. Як повідомляють у самому виші, для них нібито створили необхідні умови: викладацький склад, лабораторії, гуртожитки та програми адаптації.
У 2024 році стало відомо про домовленості з Камеруном — перші 10 студентів із цієї країни приїхали до університету на навчання за спеціальностями “Лікувальна справа” та “Стоматологія”. Вони навчаються в межах освітньої квоти уряду РФ. Представники двох країн обговорювали подальшу співпрацю, зокрема, підготовку фахівців у галузі неврології та кардіології.
Міністр вищої освіти Камеруну Жак Фаме Ндонго назвав Донецьк “міжнародним центром підготовки кадрів”, наголосивши на високій потребі в лікарях. Глава російської делегації Владислав Чевачин у свою чергу висловив упевненість, що кількість іноземних абітурієнтів у медичному та інших ВНЗ окупованого Донецька зростатиме.
У “Луганському державному педагогічному університеті” роблять ставку на підготовку абітурієнтів. “Ректорка” Жанна Марфіна повідомила, що у вересні 2025 року сюди приїхала невелика група студентів з Африки. Вони проходять мовні курси, а потім частина з них планує вступати до місцевих ВНЗ, зокрема, до медичних.
У “Донецькому державному педагогічному університеті” у 2023 році розробляли освітню програму з викладання російської мови як іноземної для студентів з-за кордону. Ця програма передбачає створення підготовчого курсу з російської мови та інших дисциплін.
У “Луганському державному університеті імені В. Даля” пропонують технічну освіту. За словами “проректора” Миколи Кліпакова, іноземців поки що небагато — переважно ті, хто вже мешкає в окупованій області. Натомість активно приїжджають абітурієнти з РФ.
“А ось з інших регіонів Росії студентів досить багато — в основному з прилеглих, але не тільки. Наприклад, є студенти з Зауралля. З кожним роком їх стає більше”, — заявив Кліпаков.
Пропонуємо до читання: До Луганська приїхали студенти-медики з далекої Росії (фото).
Звідки приїжджають студенти?
Серед країн, звідки на окуповані території приїжджають на навчання, згадуються: Індія, Нігерія, Пакистан, Ірак, Гана, Шрі-Ланка, Кенія, Сирія, Малайзія, Непал, а також країни Африки.
Крім того, університети фіксують притік абітурієнтів із різних регіонів Росії — від прилеглих до Зауралля.
Особливості вступу для іноземців
Процедура вступу до вищих навчальних закладів на окупованих територіях має свої бюрократичні особливості. Студенту доведеться зібрати чималий пакет документів: від нотаріально завіреного перекладу атестата до медичного сертифіката про відсутність ВІЛ-інфекції та зворотного авіаквитка з відкритою датою (для студентів із далекого зарубіжжя).
Усі папери мають бути перекладені російською мовою та засвідчені нотаріусом або в консульстві. По приїзду іноземець звертається до приймальної комісії вишу з оригіналами документів.
Для вступу до магістратури додають мотиваційний лист, до аспірантури — тези дослідницької роботи та список наукових публікацій. Деякі документи потребують апостилювання або консульської легалізації, а дипломи з окремих країн мають пройти процедуру визнання.
Головна перешкода — мова. Навчання ведеться переважно російською. Тих, у кого в атестаті є оцінка з російської мови, можуть зарахувати за результатами співбесіди з математики. Решті доведеться спочатку пройти інтенсивні мовні курси. Англомовних програм або сервісів, на відміну від західних університетів, тут практично не передбачено.
Водночас у 2024 році в “ЛДУ ім. Даля” відкрили центр підготовки іноземців до навчання російською мовою. Як повідомила “проректорка” Ольга Довженко, протягом року іноземні громадяни зможуть відвідувати заняття за додатковою освітньою програмою, а після цього — вступати на вибрані спеціальності.
Система вищої освіти у закладах на окупованих територіях та в РФ відкрита для іноземців, проте є певні нюанси.
Правила вступу
Іноземці можуть вступати до бакалаврату (4 роки), спеціалітету (5 років), магістратури (2 роки) та аспірантури (3 роки). Навчання можливе як на платній основі, так і на бюджеті. Право брати участь у загальному конкурсі на безкоштовні місця мають громадяни Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, а також Азербайджану, Вірменії, Молдови, Туркменістану, Узбекистану, Грузії та України — за умови наявності посвідки на проживання в РФ. Рівними правами з росіянами користуються й так звані “співвітчизники”, які постійно живуть за кордоном.
У багатьох вишах працюють підготовчі відділення для іноземців. Основний акцент там робиться на вивченні, зокрема, профільних предметів, із яких проводяться вступні іспити. Після успішного складання видається наказ про зарахування.
Правила вступу до магістратури та аспірантури кожен ВНЗ визначає самостійно.
Пільги для іноземців
Іноземні студенти можуть навчатися в РФ і на ТОТ безкоштовно за квотою. Вона покриває не лише навчання, а й надає стипендію (близько 19$ на місяць) та місце в гуртожитку. Для участі у відборі абітурієнти подають заяву в російьому посольстві у своїй країні або в “Росспівробітництві”.
Пільги при вступі мають призери та переможці Всеросійських і профільних олімпіад. Їх можуть зарахувати без іспитів. Іноземці, які навчаються в російських школах, беруть участь в олімпіадах нарівні з жителями, а ті, хто мешкає за кордоном, — у змаганнях при посольствах РФ.
Вартість навчання
Навчання на платних відділеннях для іноземців дорожче, ніж для росіян. У середньому бакалаври та спеціалісти платять від 3 430 до 3 715 доларів на рік, магістранти — 3 715-4 000 доларів. Підготовче відділення коштує близько 2 285 доларів. Мінімальна ціна бакалаврату — 1 750 доларів, максимальна — 12 570 доларів. У магістратурі діапазон становить від 2 100 до 6 570 доларів.
Вартість залежить від вишу.
Культурна “адаптація” та пропагандистські заходи
Звичайно, для іноземних студентів загарбники намагаються створювати максимальні культурно-пропагандистські умови.
До прикладу, у 2025 році в “Палаці культури” Луганська для абітурієнтів провели урок під назвою “Російська мова. Російська культура. Російський народ — мир і злагода”. Зі сцени виступали місцеві ансамблі, знайомили іноземців із російськими народними піснями, танцями тощо. Захід мав на меті показати “традиційну культуру” — мовою, яку студентам ще належить вивчити.
Тоді ж у вересні студенти “Луганської державної академії культури й мистецтв імені Михайла Матусовського” та кількох інших ВНЗ взяли участь у міжнародній акції “Міжнаціональний диктант” у бібліотеці імені Горького. Пропагандистська акція об’єднала 25 майданчиків у Росії, на ТОТ і за кордоном. Організатори наголошували, що “мова — це міст між культурами, а література — універсальний код, який допомагає розуміти один одного навіть через кордони”.
Того ж місяця в “Російському домі” в Дацці представникам бангладешських ЗМІ, академічних кіл та студентської спільноти презентували пропагандистської виставки про війну в Україні “Загинули за правду” та фотовиставку робіт російського військового кореспондента Андрія Стеніна. Під час заходу студентам розповіли про можливості здобуття освіти в російських та захоплених українських ВНЗ за державними стипендіями, а також показали кілька проросійських фільмів, серед яких — “Русофобія: історія ненависті”.
В окупованому Луганську під виглядом “діалогу культур” організували показову екскурсію для іноземних студентів-медиків. Її провели для вихідців з Індії, Ємену, Іраку та Сирії — у православному храмі в межах так званого “Року єдності народів Росії”.
Організатори подавали це як “діалог культур” і приклад міжнародної відкритості регіону. Прокремлівські представники розповідали студентам про “традиційні цінності” та наголошували, що іноземна молодь нібито виявляє інтерес до “духовної спадщини Донбасу”. Така картинка має створювати враження, ніби до ТОТ зростає міжнародна увага.
Насправді ж, як пояснив Центр протидії дезінформації, йдеться про чергову спробу інформаційної легітимізації окупації. Залучення іноземних студентів використовується як інструмент формування ілюзії міжнародної присутності та мовчазного схвалення дій РФ на захоплених територіях.
“Подібну тактику окупаційна адміністрація вже застосовувала, організовуючи візити “іноземних журналістів” і політиків на Донеччину, щоб створити картинку “міжнародної підтримки” та поширювати пропагандистські наративи про “відбудову Донбасу””, — додали аналітики.
Пропонуємо до читання: Акліматизація та вивчення російської: як живуть студенти з Індії в Луганську (відео).
Залучення до військової машини
Університети на окупованих територіях України дедалі активніше залучаються до процесів комплектування армії РФ.
Зокрема, у “Маріупольському державному університеті імені А. І. Куїнджі” для студентів організували зустріч із представником військкомату. Молодь агітували укладати річні контракти на службу в російській армії. Участь у війні подають як можливість отримати фінансові виплати, соціальні гарантії, оформити академічну відпустку з нібито гарантованим поверненням до навчання.
“Фактично йдеться про використання освітнього середовища як інструменту вербування молоді. Це вкотре засвідчує, що Кремль розглядає ТОТ виключно як ресурс для продовження агресії”, — пояснили в Центрі протидії дезінформації.
Раніше аналітики також повідомляли, що в російських медіа почала з’являтися інформація про запровадження для університетів РФ щомісячних квот на “відправку” студентів на війну. У такий спосіб Кремль підпорядковує цивільні інституції військовим потребам держави.
При цьому в Маріуполі окупанти не лише агітують, а й навчають студентів. Під виглядом “змагань” їх безкоштовно вчать збирати та керувати БПЛА всього за кілька уроків.
Не оминає вербування й студентів на окупованій Луганщині.
“У вишах так званої “ЛНР” молодь агітують вступати до “козачих” співтовариств. Студентів закладу, що розташувався в приміщенні СНУ ім. Даля в Луганську, склали відповідну присягу. Вони одержать тимчасові привілеї в навчанні, однак стануть першими, на кого після випуску покладе око місцевий військкомат”, — повідомив очільник Луганської ОВА Олексій Харченко.
Ще у 2024 році Центр національного спротиву розповідав, що тисячі іноземних студентів у Росії опинилися в глухому куті. Місцева влада перестала видавати їм навчальні візи, натомість вихованців вербують до участі у війні проти України та змушують підписувати контракти з Міністерством оборони РФ.
Таким чином ворогу вдалося залучити тисячі іноземних студентів та робітників для свого війська. До того ж людям різко перестали продовжувати робочі візи, а без цього документа залишатися на території Росії неможливо. Втім, трапляються й винятки.
У червні того ж року Bloomberg писав, що Москва використовувала студентів-іноземців та мігрантів як додаткову силу для наступу в Харківській області. За словами співрозмовників видання, Росія погрожувала не продовжувати візи африканським студентам і молодим робітникам, якщо вони не погодяться приєднатися до армії. Ба більше, деяких африканців тоді затримували й змушували вибирати між депортацією та військовою службою.
Разом з тим у російських університетах з’являється дедалі більше свідчень того, що освітній процес підпорядковують потребам ЗС РФ. У Далекосхідному федеральному університеті (ДВФУ) весняне перескладання скоротили одразу на 39 днів: торік перший потік тривав 2 місяці, тепер — лише 19 днів.
Водночас частина студентів отримала повідомлення про відрахування. Як тільки відомість за другим перескладанням закриється, їх можуть відрахувати негайно.
В інституті математики та комп’ютерних технологій студентам, які потрапили під відрахування, запропонували укласти контракт із Міноборони. Організатори запевняли: після служби здобувачі освіти зможуть повернутися до навчання, а академічної заборгованості “нібито й не було”.
А що говорить закон?
Журналістка видання ТРИБУН звернулася до адвоката Яромира Цімури, який із точки зору права прокоментував ситуації, описані в матеріалі вище.
Чи визнають дипломи, отримані в університетах на ТОТ?
Яромир Цімура пояснює, що питання визнання таких дипломів впирається в легітимність самих навчальних закладів. Згідно зі статтею 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, будь-які органи та установи, створені на ТОТ не в спосіб, передбачений українським законодавством, вважаються незаконними, а видані ними документи не створюють правових наслідків.
“З вищезазначеного можна зробити висновок, що так “дипломи”, які видаються навчальними закладами на окупованій території не визнаються Україною”, — наголошує юрист.
Він додає, що більшість держав світу керуються принципом невизнання незаконних інституцій, який випливає з міжнародного права. Визнання дипломів можливе лише за умови, що навчальний заклад має офіційну державну акредитацію та входить до легітимної системи освіти відповідної держави. У випадку з окупованими територіями України це неможливо, оскільки вони є самопроголошеними частинами РФ, що ставить під сумнів легітимність здобутої там освіти.
Чи законно не продовжувати візу студентові, який відмовився воювати?
Адвокат Яромир Цімура пояснює, що міжнародне право гарантує кожному доступ до освіти без жодних форм примусу чи дискримінації. Він наголошує: якщо студентові відмовляють у продовженні візи через небажання підписувати контракт із Міноборони РФ, це слід розцінювати як непрямий примус до участі у військових діях.
За словами експерта, Стаття 26 Загальної декларації прав людини та Стаття 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права чітко визначають, що освіта має сприяти розвитку особистості, порозумінню між народами та підтриманню миру. Використання візового питання як важеля тиску на студента є прямим порушенням цих норм.
“Відмова в продовженні навчальної візи з підстав відмови іноземного студента укласти договір із силовими військовими структурами можна трактувати як форму примусу, а відтак може розглядатись як порушення базових прав людини, які передбачені міжнародним законодавством”, — зазначає Цімура.
Чи законно “списувати” борги за академвідпустку в обмін на службу в армії?
Адвокат наголошує, що пропозиція оформити академічну відпустку для участі у війні з обіцянкою анулювати заборгованість є інструментом вербування.
“Оформлення “академічної відпустки” з метою участі у війні, а після —- повернення анулювання заборгованості, радше, схоже на маніпулятивні дії з метою залучення у військові дії, ніж на законну практику”, — пояснює юрист.
Одночасно він звертає увагу на міжнародні стандарти, зокрема Рекомендацію ЮНЕСКО 1997 року, яка встановлює, що освітні установи не повинні використовуватись як інструмент політичного чи військового впливу. Університети мають зберігати нейтралітет і не спонукати студентів до участі в бойових діях.
За словами Цімури, такі обіцянки можна розцінювати як приховану форму вербування, що суперечить міжнародним стандартам захисту цивільного населення.
“Якщо ж говорити про студентів з окупованих територій або іноземних громадян, сукупність таких дій створюють ознаки очевидного примусу або ж зловживання владою та авторитетом з боку “адміністрації” навчального закладу”, — додає адвокат.
Чи можуть посадовці на ТОТ відповісти за вербування студентів?
Правозахисник наголошує, що українське законодавство передбачає чітку кримінальну відповідальність за співпрацю з державою-агресором. Зокрема, стаття 111-1 Кримінального кодексу України карає за добровільну співпрацю з окупаційною “владою”, участь в організації або функціонуванні незаконних органів влади чи установ. Залежно від обставин, дії таких посадовців можуть також підпадати під статті 111 (державна зрада) та 438 (порушення законів та звичаїв війни).
Окрім національної відповідальності, існують норми міжнародного гуманітарного права. Як каже Яромир Цімура, стаття 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року прямо забороняє примусове залучення осіб з окупованих територій до служби в армії держави-окупанта.
“Посадові особи, які сприяють вербуванню студентів через освітні заклади на ТОТ, можуть нести як національну, так і міжнародну відповідальність”, — підсумовує адвокат.
Читайте також: Які кадетські корпуси росіяни відкрили на окупованій Луганщині?
