Вже декілька років в Україні впроваджується реформа децентралізації влади, суть якої полягає у тому, щоб передати значні повноваження від державних органів органам місцевого самоврядування. Експерти говорять, що в країні реформа проходить успішно, однак вона ще не закінчена. Зокрема, є проблеми з місцевою владою в прифронтових населених пунктах Луганщини. Міський голова Попасної Юрій Онищенко розповів про проблеми прифронтового міста та шляхи їх вирішення.
– Яка проблема, на Вашу думку, є найактуальнішою у Попасній?
– Ми боремось із проблемою децентралізації, тобто створенням громади, майже з 2013 року. Ми повинні були стати в області першою громадою, при чому успішною, за прогнозами державного плану. Так трапилося, що було багато «саботажників» у районній гілці влади, їх не цікавило створення громади. А ОТГ – це зовсім інші фінансові можливості, там відповідальність інша, але й інші можливості. Зараз ми чекаємо законодавчої бази. Я вважаю, що у 2020 році ми станемо громадою.
А поки що наша проблема в тому, що наш бюджет – 15 мільйонів гривень. З них 12 мільйонів гривень – це захищені статті, це те, що ми повинні витратити на освітлення, зарплати, а бюджету розвитку немає. Розвиватися за свої кошти ми не можемо, тому пишемо проекти. У цьому році ми стали переможцями близько 10 проектів. За ДФРР у цьому році ми виграли 30 мільйонів гривень, за міжнародними проектами - 1,5 мільйони гривень.
Місто вийшло з війни й почало відновлюватися. Однак головною є проблема води. Її подає Попаснянський районний водоканал, який де-факто є обласним. Він був створений у 2014 році замість Луганського водоканалу, який залишився на окупованій території. Виходить, що Попаснянський районний водоканал качає воду на окуповану територію, Попаснянський район, трішки на Старобільськ та Новоайдарський район. Проблема в тому, що Сіверський Дінець змінився і за кількістю води, і за якістю. Крім того, підприємство «лихорадить» від боргів за електроенергію. Майже щомісяця приходять попередження про відключення від Луганського енергетичного об’єднання. Тобто, ми – заручники ситуації. Якщо область не буде дотувати це підприємство, то отримаємо таку ж ситуацію як у Лисичанську та Рубіжному. Зараз ми потихеньку забурюємо свердловини на своїй території, підключаємо їх до систем водопостачання. Однак, якщо станеться так, що в якийсь момент Попаснянський водоканал відключать від електроенергії, у нас немає інших джерел водопостачання. Перспектива – треба відходити від води Сіверського Дінця. Крім того, планується збільшення тарифу вдвічі, це при тому, що вода подається погодинно. Хоча, відповідно законодавству, вода повинна подаватися цілодобово.
Є ідея відновлення Світлічанського водозабору. Однак керівництво Попаснянського водоканалу має іншу позицію.
– Яким чином проведення робочих груп з безпеки та згуртованості допомагає у вирішенні проблем міста?
– Ми робимо зараз перші кроки – ми відкриті до міжнародних та державних проектів. У нас місто залізнодорожників, вони звикли так: «ми вам возимо вугілля, возимо пасажирів, а все інше ви повинні нам дати». Однак наразі суспільство має саме проявляти активність. У нас уже 6 громадських організацій, однак ініціатором змін залишається міська рада.
– Як місто вирішує проблему зношеності інфраструктурних об'єктів та як залучає кошти на їх ремонт?
– В основному, за рахунок міжнародних інвесторів, найбільший з яких – Норвезький фонд. Ми вирішили спрямувати фінансування на дороги. Вже третій рік ми виграємо конкурси. Свій бюджет ми перевиконуємо, також є допомога з району. Крім того, ми виграли 3 обласні проекти та 2 міжнародні. Зараз ми робимо освітлення на 5-ти вулицях.
– Чи є в місті проблеми з безпекою та яким чином вони вирішуються?
– Так як у нас прифронтове місто, в 2015-2016 роках збільшилася кількість собак. Вони почали переходити з окупованої території та з Троїцького, тому що люди звідти виїжджали, а собаки йдуть туди, де є люди. Ми одні з перших почали працювати з Харківською громадською організацією, підписали договір про скорочення популяції шляхом кастрації собак та вакцинації проти сказу. Щороку оперують більш ніж 100 собак у гарних ветеринарних лабораторіях за допомогою електронних ножів. Після вакцинації їм вішають чіп, через який за тваринами можна стежити.
Проблема є, однак будівництво розплідника нам не під силу.
Що стосується установлення камер та освітлення, ці програми ми виконуємо повністю. Так, ми можемо навіть похвалитися діодним освітленням вулиць. Однак у поліції, на жаль, не можуть дати статистику щодо затримання правопорушників тощо. Але, все ж таки, взаємодія з поліцією є.
Також почали надходити скарги щодо байкерів, які порушують швидкісний режим. Тому ми збільшили кількість «лежачих поліцейських».
Як у кожному місті, є і в нас проблема з наркоманією та алкоголізмом. На щастя, у нашому місті це не найсерйозніша проблема, але, все ж таки, вона є. Але ми шукаємо альтернативу, тому зробили усі спортивні секції безкоштовними. Ми будуємо спортивні майданчики й хочемо максимально збільшити доступність до спортивних об'єктів. Крім того, ми намагаємося розширювати культурне дозвілля – працює Дитяча музична школа, Будинок творчості, Будинок культури тощо.
– Як, на Вашу думку, змінилося життя у місті за останні 2-3 роки?
– Значно змінилося. На сьогоднішній день працюють усі школи, усі дитячі садочки. Усі вони були відновлені після різного ступеня пошкоджень. Діють усі соціальні та культурно-спортивні об'єкти. Ми покращили освітлення, на 12 вулицях замінили асфальт, плануємо замінити ще на 8 вулицях. Також до нас починає приїжджати бізнес. Ведемо перемовини: хтось хоче відкрити кав'ярню, хтось - установити мийку.
Із 112 пошкоджених будинків відновлені всі. Ми створили сквер «Серця закоханих», побудували близько 5 дитячих майданчиків, встановили вуличні тренажери. Також ми виграли гранти й плануємо встановлювати екран на площі Миру та впроваджувати електронний документообіг.
– Чи багато у вас громадських організацій чи ініціативних груп, які працюють у напрямку покращення життя у місті?
– Зараз у нас 5 громадських організацій. Однак наразі вони не дуже активні. У минулому році ми прийняли рішення про виплату стипендії молодому громадському діячу. Таким чином ми стимулювати лідера однієї з громадських організацій. Однак активність молоді – це проблема для нашого міста. Ми готові співфінансувати проекти організацій або допомогти знайти фінансування.
Публікація підготовлена проєктом «Створення інтерактивної медіа платформи «Діалог» в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швеції та Швейцарії.
Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю автора та Громадської організації «Громадський Дім» і жодним чином не відображає точку зору Програми та урядів Данії, Швеції та Швейцарії. Думки та погляди Програми та урядів Данії, Швеції та Швейцарії можуть не співпадати з позицією автора.
