- РСЗО HIMARS, фото Getty Images
Окупанти майже захопили Луганщину, практично знищивши найбільші промислові міста регіону – Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ лежать у руїнах. Люди змушені виживати в них без комунікацій, нормального зв'язку та будь-якої надії на завтра. Попасну війська агресора зовсім стерли з лиця Землі, зробивши безлюдною пусткою і одним з "пам'ятників" кривавим злочинам Росії. Захоплені одразу міста області постраждали менше і ситуація там значно краща, ніж у зазначених населених пунктах. Але люди продовжують їх залишати через відсутність будь-яких перспектив, нові "порядки" і страх за своє життя. Є ще й ОРДЛО, які занепадали планомірно протягом восьми років. Здається, що і там “братня допомога” Росії досягла свого апогею - примусова мобілізація чоловічого населення, і, як наслідок, потоки трун занурили й без того депресивні території в атмосферу тихого хаосу, який поступово переходить у нескінченне очікування найгіршого.
Яка доля може очікувати багатостраждальний регіон у найближчому майбутньому за різних сценаріїв, спробував розібратися суспільно-політичний оглядач “Трибун”.
Анексія
До проведення референдуму на окупованих територіях росіяни почали готуватися давно. За інформацією наших джерел, вказівку перевірити "виборчі дільниці" в ОРЛО працівники бюджетної сфери отримали ще наприкінці травня.
“У школи та інші установи, де раніше проводились вибори, почали розсилати інформацію про підготовку до “референдуму”. Працівники вимагали забезпечити наявність на місцях всього необхідного, а також символіки окупантів. Все мало бути приведено до належного стану. У навчальних закладах нашого населеного пункту все це зробили. Щодо активної агітації, то у нас її практично не спостерігалося. Все було на рівні чуток, що “референдум буде”. Інформацію люди отримували або з Інтернету, або від "своїх". Сьогодні тут про “референдум” взагалі ніхто не говорить, начебто нічого й не було”, - зазначає співрозмовниця, яка проживає в одному із міст окупованої Луганщини.
- Службова записка, яку розповсюджували на окупованих територіях, з’явилася в розпорядженні редакції “Трибун”
Цю інформацію також підтверджує блогер Східний, який активно висвітлює життя в окупації.
"Чутки про проведення "референдуму про входження до складу Росії" взагалі почали ходити ще в середині квітня, коли росіяни розраховували взяти Луганську та Донецьку області за лічені дні. Тоді ж фігурували перші можливі дати проведення - середина/кінець червня. Найідейніші фанатики "русского мира" передбачали взагалі 9 або 11 травня, роблячи як завжди ставку на символізм. Реальна ж підготовка до проведення “референдуму” розпочалася десь на початку червня. Тоді російські окупанти почали готувати списки місцевих мешканців, а також приміщення для “волевиявлення”, - зазначає він.
На думку Східного, окупанти практично не проводили агітацію через проблеми на фронті та невпевненість у завтрашньому дні.
“Буквально кілька разів виганяли на вулиці “активістів” для поширення буклетів про “референдум”, кілька разів ставили агітаційні намети. На цьому все.
На сьогоднішній день жодної агітації не видно. Більше того, останнім часом почали ходити чутки про перенесення дати “референдуму”, що не дивно через тяжкий стан справ російських окупантів на Донецькому напрямку”. - каже блогер.
- Агітація в окупованій Кадіївці/ червень 2022 року, фото з соцмереж
Водночас політичний аналітик Марія Кучеренко переконана, що росія навряд чи зважиться на анексію Луганської та Донецької областей.
- Марія Кучеренко, фото “УП”
“Цей сценарій спочатку був найбільш вірогідним для окупованих територій Запорізької та Херсонської областей, але тепер, зі зростанням ймовірності контрнаступу нашої армії, Росія, вочевидь, почекає з цими заходами для цих територій і намагатиметься вийти на нові переговорні формати з представниками української влади. Зрозуміло, Україні не варто погоджуватися зараз і пізніше на жодні переговори, що передбачають припинення вогню, а саме на таких переговорах наполягатиме РФ.
Що стосується анексії ОРДЛО та “новоокупованих” територій Донецької та Луганської областей України, РФ навряд чи зважиться на анексію. Ці території систематично стиралися з лиця землі і розграбувалися Росією всі ці 8 років – для того, щоб повертати їх Україні зруйнованими в рамках Мінського процесу. Після відмови Росії від Мінська стало очевидно, що цей тягар неминуче лягатиме на РФ – принаймні у короткостроковій перспективі. І в РФ точно немає хорошої для неї відповіді на це питання зараз”, - зазначає вона.
- Попасна, фото з соцмереж
“Східна правозахисна група”, посилаючись на свої джерела на тимчасово окупованій території, стверджує, що “куратори” з Кремля обрали нову дату проведення “референдумів”.
“Згідно з отриманою інформацією, “референдуми” пройдуть з 20 по 23 жовтня.
Особливістю проведення буде те, що “голосування” відбуватиметься з п'ятниці до неділі на всіх тимчасово окупованих територіях”, - йдеться у повідомленні на сторінці організації у Facebook від 30 серпня.
Якогось підтвердження цієї інформації в інших джерелах немає.
Контрнаступ та звільнення території
Бойовий офіцер Антон Потурайко, який вже брав участь у звільненні області, вважає, що найближчим часом контрнаступу на Луганщині очікувати не варто, але це зовсім не означає, що його не буде взагалі.
“Ми всі розуміємо, що пріоритет наразі у півдня України. І не треба казати про те, що Луганську область забули, "злили" чи ще щось. Подивиться на мапу та все зрозумієте.
- Антон Потурайко, фото з Facebook - сторінки співрозмовника
Вихід на ті “кордони”, що були станом на 23 лютого 2022 року, вже ніхто розглядати не буде. Для нас це означає лише відтягування ще однієї війни. Ми повинні приймати тільки вихід на міжнародно визнані кордони України, встановлені у 1991 році.
ЗСУ на Луганщині зламали хребта окупантам. Перемололи і техніку, і російських військових. Окупанти досі не можуть вийти на адмінкордони області і мають великі проблеми. Паніка та відказники сягають вже значного проценту в ЗС РФ. Якщо спочатку вони лякались лише Bayraktar, то тепер при згадці HIMARS у росіян холодний піт тече по спині. Ви подивіться на мешканців Бєлгорода. Вони вже евакуюються із власних житлових помешкань. А ми ще навіть не починали”, - каже він.
- Скріншот із відео: Удар по місцю дислокації ПВК “Вагнер” в м. Кадіївка Луганської області, червень 2022 року
Марія Кучеренко також переконана, що Україна не повинна погоджуватись на якісь проміжні результати, адже це лише відстрочить нові наступальні дії з боку окупантів.
“Військові питання не коментую, бо некомпетентна та неуповноважена, але єдине, що можна тут сказати – Україна не повинна погоджуватися на проміжні результати на кшталт “повернення до лінії розмежування станом на 23.02” у рамках переговорних форматів. Така конфігурація дозволить РФ накопичити на цій лінії сили і засоби та почати нові наступальні дії через деякий час. А будь-яке перемир'я, точніше, його видимість, буде приводом для Росії говорити про ослаблення чи зняття санкцій, що категорично неприйнятно для України”, - зазначає аналітик.
Серед можливих, але малоймовірних сценаріїв, експерти відзначають ще два. Це надання території статусу-кво та спроба створення росією чергової квазідержави.
Що стосується першого, то він не влаштує жодну із сторін, і неможливий практично через інтенсифікацію бойових дій на півдні та “полону” суспільної думки всередині РФ.
Так, Кучеренко наголошує, що для України такий сценарій категорично неприйнятний.
Щодо створення чергової квазідержави, то сценарій теж не може бути цілком виключений для “новоокупованих” територій і, найімовірніше, зберігатиметься для ОРДЛО.
“Для окупованих територій сходу України можливі модифікації цього сценарію у вигляді кооперації окупованих територій як псевдореспублік з прикордонними з Україною регіонами РФ. Наприклад, тією ж Ростовською областю”, - каже Марія Кучеренко.
- Рубіжне, фото Телеграм - каналу “Артюх”
Резюмуючи думки експертів, можна зазначити, що чіткої відповіді на питання щодо майбутнього Луганщини зараз немає. Ситуація тимчасово “зависла”, а місцеві жителі в черговий раз опинилися в заручниках у росіян, які ще 8 років тому розв’язали цю криваву війну.
Автор: Олексій Артюх
Матеріал створений в межах проекту Fight For Facts!, який фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Погляди, висловлені в цих публікаціях, належать незалежним авторам і не обов’язково відображають погляди BMZ.
