У цьому матеріалі ми обговоримо 10 фейків російської пропаганди, які, на жаль, повторюють навіть і деякі західні лідери думок.
Фейк №1. У 2014 в Україні стався державний переворот, а сьогоднішня влада є антиросійською
Заяви про держпереворот є типовою риторикою кремля, який таким чином виправдовує власну агресію.
В 2014 українці вийшли на мирні протести, коли тодішній президент Віктор Янукович під тиском Росії відмовився підписувати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. По-справжньому масштабними протести стали після жорстокого побиття правоохоронцями протестувальників 1 грудня 2013 року.
Насправді Революція Гідності не має жодної ознаки державного перевороту, тому що головна мета держперевороту - захоплення влади змовниками у власних інтересах. Революція Гідності розпочалася з акцій на підтримку підписання Угоди про Асоціацію з ЄС та згодом переросла у масові протести, спрямовані на захист демократичних цінностей. Влада та вигода ніколи не були її самоціллю.
Іншими ознаками держперевороту є неконституційність та насильницький характер, коли зброя є основним інструментом досягнення мети. Усі події Революції Гідності відбувалися у конституційний спосіб, а протестувальники почали використовувати засоби самозахисту лише після ескалації насильницьких дій з боку влади, яка залучила озброєні загони силовиків для розгону беззбройних мітингувальників.
У лютому 2014 року Росія розпочала приховану військову операцію. Вона анексувала український Крим та організувала протести в східній частині України за допомогою своєї армії. Залучення регулярної російської армії та значні втрати влітку 2014 та взимку 2015 року змусили тодішнього президента Порошенка підписати Мінські угоди, які знизили інтенсивність кровопролиття. Виконання Мінських домовленостей було неможливим через те, що Росія так і не виконала їхній найперший пункт – повне припинення вогню.
Паралельно в Росії створювалось ще декілька фейків про Євромайдан.
По-перше, кремлівські ЗМІ неодноразово писали про те, що у 2014 році державний переворот в Україні здійснили прихильники “нациста” Степана Бандери. Насправді ж під час Євромайдану переважну більшість мітингувальників складали мирні громадяни. Учасників радикальних груп, налічувалось не більше тисячі осіб з восьми мільйонів.
По-друге, російські ЗМІ писали, що Майдан організували інші країни для того, щоб усунути в Україні проросійський правлячий клас та замінити його прозахідними маріонетками, а також, що він був організований для дестабілізації Росії. Серед ймовірних організаторів Майдану фігурують ЄС, НАТО та США. Подібні заяви безпідставні. Українські органи влади самостійно відповідають за внутрішню та зовнішню політику. Так, Україна дійсно співпрацює із Заходом у військовій сфері. З 2014 року активізувалася співпраця у критичних сферах. Однак ця співпраця спрямована лише на підвищення обороноздатності України, а не на шкоду будь-якій країні.
Ще один російський фейк: Майдан спровокував від’єднання Донецька і Луганська та Криму. Насправді до війни на східній частині України та окупації Криму привела тільки російська агресія. У 2014 році під час мітингу про відокремлення від України в Донецьку коли бойовики підняли російський прапор, керівні посади зайняли громадяни РФ. “Прем’єр-міністр” "ДНР" у 2014 році Олександр Бородай заявляв, що якби не Путін, його політика рішення та дії, то не було б і “російського Донбасу”.
Пряме втручання Росії у війну доведене неодноразово.
Регулярна російська армія брала участь у боях проти ЗСУ і влітку 2014 року, і взимку 2015, і весь час потому, а також відповідальна за збиття рейсу MH-17. Факт присутності РФ визнавали ОБСЄ, тисячі російських військових брали участь у бойових діях на сході України та були нагороджені за це медалями.
Жителям окупованого Донбасу були видані російські паспорти та надано право голосувати на російських виборах.
Стосовно Криму рішення про проведення “добровільного” референдуму приймалося Верховною Радою АР Крим у захопленій тоді ще невизнаними російськими військовими будівлі парламенту та під дулами автоматів.
“Референдум” був проведений з численними структурними порушеннями, зокрема, його проведення не відповідало тодішньому українському законодавству: подібне рішення повинне було прийматись на законодавчому рівні, а вже потім виноситись на місцевий.
Фейк №2. Україна бомбила жителів Донбасу
«Почему вы молчали восемь лет, когда убивали детей на Донбассе?» — ця фраза та її варіації сьогодні - один із найпопулярніших аргументів прихильників Росії. А також квінтесенція всієї російської пропаганди про Україну. Вона звинувачує Київ у початку агресії, виправдовує будь-які звірства проти нашої країни та підриває моральне право критикувати дії Кремля. Пропагандисти, мережі ботів та щирі русофіли застосовують цей аргумент настільки активно, що вже на першому тижні повномасштабного вторгнення будь-який українець знав, що означає «восемь лет». А сама фраза стала одним із маркерів ідентифікації «свій-чужий».
Нагадаємо, у 2014 Путін був настільки впевненим в «ополчєнцах», що 17 квітня публічно перерахував області, які мовляв «не входили в состав Украины», та дав їм назву «Новоросія».
Йшлося про всю східну та південну частину нашої держави і вісім років головним завданням російської пропаганди було довести, що вона не порушувала кордонів і не воює на Донбасі. Мовляв, Україна захищає територіальну цілісність від внутрішніх «сепаратистів».
Після окупації частини Донбасу Україна не хотіла стріляти й не намагалася повертати Донецьк та Луганськ силою: з 2015 року на фронті не було жодного широкомасштабного наступу. Але росія торпедувала будь-яке врегулювання та дипломатичний процес. Наприклад, у 2014 році вона відмовилася брати участь у консультаціях за Будапештським меморандум — документом, у якому обіцяла поважати кордони України та не застосувати проти неї силу.
Росія погодилася лише на одну зустріч лідерів нормандського формату та відмовилася від зустрічі міністрів закордонних справ. Від двосторонньої зустрічі президентів Росії та України у Кремлі теж послідовно відмовлялися то через «зовнішнє управління», то не хотіли обговорювати конкретно «питання Донбасу».
А ще Росія послідовно не виконувала Мінські угоди: не лише в частині припинення вогню, але й відведення озброєнь чи допущення місії Організації безпеки та співробітництва в Європі.
Одразу після визнання Росією "ЛНР" і "ДНР" напередодні повномасштабного вторгнення в Україну Путін звернувся до росіян і заявив:
"Я прийняв рішення про проведення спеціальної військової операції. Її мета - захистити людей, які протягом 8 років піддаються знущанням, геноциду з боку київського режиму".
Тоді ж в мережі почали з'являтися однотипні повідомлення про те, що нібито Україна почала бомбити Донбас 8 років тому. Аналогічні твердження озвучували російські зірки: Микола Басков, Тіна Канделакі, Олег Газманов та багато інших, виправдовуючи вторгнення до України.
Насправді, з 2014 року українська держава допомагає не лише тим, хто втік від бойових дій, а й тим, хто залишився на окупованих територіях. Так, для дітей з ОРДЛО та Криму діяв особливий порядок вступу до українських вишів завдяки освітнім центрам Донбас-Україна та Крим-Україна, а пенсіонери мали змогу отримувати українські пенсії. Україна створила кілька логістичних центрів на лінії розмежування, де люди з окупованих територій могли отримувати адміністративні послуги, купувати українські товари тощо.
“Несподівано” 4 серпня 2022 російське пропагандистське агентство "РИА Новости" заявило, що центр Донецька був обстріляний вперше за 8 років, тим самим вони розвінчали власний міф про те, що Україна всі ці роки бомбила Донецьк.
Зазначимо, що за даними Управління верховного комісара ООН з прав людини, з квітня 2014 року до липня 2021 року загальна кількість загиблих внаслідок бойових дій на Донбасі становить 13200-13400 осіб — щонайменше 3391 цивільних осіб, близько 4200 українських військових та близько 5800 членів озброєних формувань.
Відповідальність за численні жертви з боку цивільного населення лежить на РФ та контрольованих нею угрупованнях «ДНР» і «ЛНР». Численні факти та розслідування доводять, що Росія перекидала військову техніку і озброєння бойовикам так званих «ДНР» та «ЛНР». Ось перелік деяких розслідувань і баз даних присутності російського контингенту та зброї на території України:
- «Збройний конфлікт в Україні: військова підтримка незаконних збройних формувань «ДНР» та «ЛНР» з боку Російської Федерації»,
- «Іловайська битва. Картування російської військової присутності на сході України, серпень – вересень 2014 року»,
- База даних та відеографіка новітнього озброєння ЗС РФ на Донбасі.
У листопаді 2021 року незалежна організація Conflict Armament Research оприлюднила експертизу військової техніки, яка була вилучена у збройних формувань самопроголошених «народних республік» на сході України. З майже п’яти тисяч одиниць боєприпасів, задокументованих групою в період з 2018 по 2021 рік, більшу частину було виготовлено на заводах у РФ.
Напередодні визнання Росією так званих «ДНР» та «ЛНР» 21 лютого 2022 року бойовики цілеспрямовано розпочали обстріл житлових кварталів і цивільного населення окупованих територій з метою провокацій та ескалації ситуації. Про це свідчать перехоплені Службою безпеки України переговори бойовиків.
Фейк № 3. Росію спровокувало напасти на Україну розширення НАТО
22 серпня The Guardian опублікувало статтю Філіпа Шорта «Чого саме путін хоче від України після шести місяців кривавої та жахливої війни?».
Російські ЗМІ одразу почали поширювати своє трактування публікації. Вони стверджували, нібито у статті йдеться, що росію спровокувало «бездумне прагнення розширити НАТО на схід та обіцянка прийняти до своїх лав Україну». А тепер, мовляв, НАТО вже не зможе зупинити Росію.
Насправді ж, у статті британця згадується саміт НАТО в 2008 році, на якому обговорили потребу України стати повноправним членом альянсу як одну з причин «токсичного» ставлення Путіна до України. Але він називає потенційне розширення НАТО лише «вершиною айсбергу». І не стверджує, що шансів зупинити російську машину немає.
Журналіст аналізує, як Росія сприймала потенційну можливість вступу України в НАТО та нагадує, що чинний голова ЦРУ Білл Бернс, який тоді був послом США в Москві написав у секретній телеграмі до Білого дому: «Вступ України до НАТО є найяскравішою з усіх червоних ліній для російської еліти. У моїх більш ніж двох із половиною роках розмов із ключовими російськими гравцями, від бездарників у темних тайниках Кремля до найгостріших ліберальних критиків Путіна, я ще не знайшов нікого, хто б розглядав Україну в НАТО як щось інше, ніж прямий виклик інтересам Росії… Сьогоднішня Росія відповість».
Шорт пише, що американські адміністрації проігнорували попередження Бернса, і Путін відповів: у 2014 році він анексував Крим, розпалив війну на Донбасі.
РосЗМІ також зауважили, що генсек Альянсу Єнс Столтенберг «промовився», що НАТО 8 років «готувалася до війни з Росією».
Насправді, Столтенберг нічого не говорив ані про восьмирічну «підготовку до війни» з Росією, ані про «плани» НАТО «напасти» на Росію. Генсек НАТО розмірковував про засади європейської безпеки, яку Кремль підірвав у 2014 році, розпочавши окупацію українського Криму та захоплення частин Луганської і Донецької областей. Висловлювання не лише вирвали з контексту, але й доповнили його цитату конспірологічними коментарями, додавши у матеріал емоційно забарвлене дієслово «промовився».
Окремо під час мадридського саміту Столтенберг вчергове спростував російський наратив про наміри Альянсу «напасти» на Росію. Генсек НАТО наголосив, що Альянс продовжить фінансову та військову підтримку України, підвищуючи її здатність відбивати російську агресію. Однак Столтенберг також зазначив, що НАТО не є стороною зіткнення у російській війні проти України.
Також, Путін під час московської конференції з міжнародної безпеки звинуватив США і "колективний Захід" у бажанні гегемонії у світі, а Україну назвав інструментом для цього. За словами Путіна, аби зруйнувати цю гегемонію, Росія була змушена напасти на Україну.
Насправді Росія напала на Україну з кількох причин. Як заявив Путін, росіяни щиро вірять, що українці не є окремим народом.
Тож вони хочуть стерти Україну як країну світу з лиця землі.
Цитата путіна: "Розумієте, до XI, XII, XIII століття у нас не було жодної різниці у мові. І лише внаслідок колонізації та частка українців, яка жила на території, що перебувала під владою Речі Посполитої, лише десь, здається, у XVI столітті з'явилися перші мовні відмінності".
А ще Путін бажає відновити історичну Російську імперію та відвернути увагу росіян від внутрішніх проблем власної країни, як, наприклад корупція чи бідність, а також збільшити свою народну підтримку.
З іншого боку, Росія розуміє, що "спецоперація" йде не за планом, тому намагається публічно позиціонувати, що вона воює зі США та НАТО, яким, очевидно, не так болісно програвати, як “хохлам”, яких росіяни планували перемогти за 3-4 дні.
Фейк № 4. Путін хотів лише нейтралітету та денацифікації України
Брехню про те, що Росія не збирається «змінювати режим» в Україні, неодноразово спростовували самі росіяни: наприклад, сам Путін та міністр закордонних справ РФ Лавров.
Втім жертвою РФ могла стати не тільки Україна, адже Кремль цілком серйозно готувався до військового конфлікту з Японією.
У розпорядженні американського видання Newsweek опинився лист від 17 березня, написаний особою, яка співпрацює з ФСБ, адресований російському правозахиснику та журналісту Володимиру Осєчкіну.
Агент ФСБ під псевдонімом "Вітер змін", написав: "Впевненість у тому, що Росія та Японія увійдуть до стадії гострого протистояння й навіть війни, була високою. Чому для війни в підсумку була обрана Україна – сценарій особливо не змінився...".
Видання пише, що перед початком конфлікту з Японією у гру мали вступити пропагандисти. Їхня роль полягала у розпалюванні ненависті росіян до японців, створюючи останнім імідж "нацистів" і "фашистів". Цю тактику, зрештою, використали щодо українців.
Росія навіть почала готувати суспільство до війни з Японією. У серпні 2021 року ФСБ розсекретило інформацію про те, що під час Другої світової війни японські спецслужби мали катувати громадян СРСР. Спочатку ця новина була малопомітною в інформаційному просторі, але за лічені дні пропаганда почала розганяти цю тему. Восени про японців забули.
Москва раптом передумала воювати з Японією й зупинилася на Україні. Причини зміни позицій невідомі.
"Вітер змін" назвав точні позиції російських вертольотів, які чекали сигналу для атаки на Японію. За його словами, "війна була неминучою для Росії через маніакальне бажання війни з боку керівництва".
Інформація про те, що Путін планував вторгнення не тільки в Україну, поширюється вже не вперше. Втім, багато джерел та експертів схилялися до думки, що диктатор планував окупувати країни Прибалтики.
За даними історика Володимира Солов'я, на рубежі 2019-2020 років багатьом в РФ стало зрозуміло, що диктатор Путін готує велику військову кампанію. Втім, під ударом повинні були опинитися країни Балтії.
Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що росіяни хочуть "денацифікувати" ще шість країн. На його думку, Путін може атакувати Польщу, країни Балтії та Казахстан у межах глобальної "військової спецоперації з... демілітаризації та денацифікації".
Фейк № 5. Перемога Росії - скоріший мир для України
В серпні Львів із робочим візитом відвідали Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш та президент Турецької Республіки Реджеп Таїп Ердоган, які зустрілися з президентом України Володимиром Зеленським.
Вперше з початку повномасштабного вторгнення на цій зустрічі обговорювали можливість завершення українсько-російської війни дипломатичним шляхом та проведення прямих переговорів між українським та російським президентами.
На думку Ердогана, для цього варто повернутися до переговорів на основі параметрів, сформованих на березневій зустрічі у Стамбулі. Крім цього, Ердоган, запропонував Президенту України провести у Туреччині зустріч з Путіним.
Володимир Зеленський заявив, що поки не бачить "дипломатичного вікна" для перемовин з Росією. На думку Президента, вони можливі лише після того, як Росія виведе свої війська з території України.
Те, що Україна не готова йти на поступки Росії, також підтвердив секретар РНБО Олексій Данілов, який у себе в Twitter написав, що будь-який територіальний компроміс із Кремлем – це війна, відкладена на майбутнє, тому Україна планує вийти на свої кордони 1991 року.
Насправді, найшвидшим шляхом до миру є постачання набагато більшої кількості зброї Україні та сприяння недвозначній військовій поразці Росії. Якщо ж Україна буде змушена здатися, це призведе не лише до геноциду з мільйонами загиблих чи позбавлених власної ідентичності. Росія також використовуватиме спустошену українську землю як плацдарм для нападу на інші країни – так само як вона використовує Крим та інші нині окуповані території для нападу на решту України.
Росія сприймає будь-які поступки як слабкість і запрошення до ескалації. Однак, вона відступає, коли стикається з твердим спротивом. Наприклад, коли російські війська зустріли рішучий опір, вони втекли з Київщини, Харківщини та Херсонщини, а також з острова Зміїний.
Фейк №6. В Україні заборонили російську мову
Російська мова в Україні не заборонена, є багато людей, які говорять російською і сьогодні, хоча після повномасштабного вторгнення багато хто почав переходити на українську, щоб не спілкуватися мовою агресора.
Президент України вважає, що питання російської мови в Україні можна розв'язати через взаємну повагу до мов усіх сусідніх країн, що також має бути закріплено документально.
«Я взагалі хотів би зрізати цю постійну аргументацію щодо того, яка мова. У нас усі говорять так, як хочуть і якою хочуть мовою. У нас живе понад 100 національностей. Тому я сказав: лише дзеркальна повага до історії, мов, культурних цінностей всіма сусідами. Це я приймаю. Я впевнений, що і наш народ це прийме, якщо захоче. Тому що все це так чи інакше голосуватиметься народом, виборцями», – зауважив він.
Президент наголосив, що кожен наступний день війни ставить під питання використання російської мови в Україні взагалі.
«Люди самі не захочуть сприймати й розмовляти нею, дивитися фільми тощо. Тим паче, коли любов до мови намагаються прищепити через кров, як це сталося у випадку з Україною», – сказав він.
Як пояснив голова держави, якщо будь-яка національна меншина має бажання відкрити навчальний чи інший заклад, зробити видання своєю мовою, дзеркальні кроки мають бути й щодо української мови.
Фейк №7. Україна поділена на російськомовних і україномовних
Після ухвалення закону, що закріплює статус української мови як єдиної державної російські пропагандистські ЗМІ відреагували на нього порцією дезінформації та фейків. Інформацію подали у звичному для пропагандистських видань стилі з використанням зневажливих конструкцій - «на мове», «в Незалежной», «на Украине». Серед популярних висловів також - «закон о мовном фашизме», «тотальная украинизация» та інші.
Видання «Комсомольская правда» опублікувало текст, у якому зібрані різні маніпулятивні твердження, які поширювалися ще на етапі обговорення законопроекту. Ключовою тезою публікації є те, що російськомовних людей в Україні чекає переслідування та кримінальна відповідальність.
Те ж видання пише, що штрафуватимуть ще й чиновників, які не здали іспит на знання української мови. «За незадовільні результати при здачі іспитів для чиновників передбачені штрафи в діапазоні від 3,4 тисячі до 11,9 тисячі гривень».
Автор тієї ж статті пише, що закон утискає права російськомовних людей і забороняє спілкуватися нею в публічних місцях.
Також, частина російських ЗМІ продовжує використовувати міф про те, що російська мова в Україні є мовою більшості.
Так, на сході та півдні України дійсно проживало більше російськомовних громадян, і підтримка проросійських партій до 2022 року тут була вищою. Однак, незважаючи на те, що каже російська пропаганда, в Україні немає дискримінації за національною чи мовною ознаками. До того ж, русифікація України – це результат дуже брутальної політики, яку проводила влада СРСР.
Цікаві міркування щодо нашої мовної ситуації висловив американський соціолінгвіст, фахівець з питань мовної політики постсоціалістичних країн Східної Європи Курт Вулгайзер. Дослідник вважає Україну «унікальним поєднанням різних мовних ситуацій»: «Становище української мови вражає з тієї точки зору, що, на перший погляд, це мова етнічної більшості в Україні, принаймні більшість українців визнають її рідною мовою. Але коли йдеться про щоденне використання української мови, ви розумієте, що у деяких регіонах України це фактично мова етнічної меншини, або мова «зменшеної культурної вартості». До цього призвела мовна асиміляція місцевого населення, внаслідок якої українську мову практично витіснили на цих територіях».
Як вважає Курт Вулгайзер, в Україні поєднується ірландський та білоруський сценарії мовного розвитку з ситуацією в Каталонії. У цій країні місцева мова піддавалась дискримінації, але останнім часом вона активно відроджується. Цьому сприяють і підтримка влади, і самі каталонці, які й раніше ніколи не цурались рідної мови. На думку Вулгайзера, ситуація України на заході і в центрі дещо схожа з Каталонією, а південь і схід більше нагадують Білорусь та Ірландію, що вимагає від влади особливо продуманої й дієвої мовної політики.
Фокус-групові опитування, які він провів із представниками молодшого покоління українців у Києві, Харкові, Одесі й Дніпрі, показали, що групи молодих людей, які є українськомовними з дитинства, нині поповнює освічена молодь, яка раніше говорила російською, а тепер робить вибір на користь українськомовного спілкування. Багато нових українськомовних людей мотивують свій вибір подіями 2014 року та військовою агресією Росії проти України.
Фейк №8. Росія загнана в кут, тому “зберігає обличчя”
Найкраще спростування цього міфу надає Тімоті Снайдер, який пояснює, що, програвши, Путін просто змінить телевізійну реальність і переконає росіян, що росія виграла. Поки українці борються за своє існування, Путін бореться за «велику Росію», а багато російських солдатів узагалі не розуміють, за що вони воюють і приїхали в нашу країну грабувати, ґвалтувати та коїти інші злочини в Україні. Багато російських вояків – наркомани, п’яниці, хворі, психічно неповноцінні, раніше судимі люди.
Насправді, у Путіна немає стільки «гарматного м’яса» і військової техніки, щоб перемогти Україну і окупувати хоча б її третину, а тим більше утримати окуповані території. Натомість, українська армія одна з найкращих армій у світі, озброєна сучасною зброєю і новітніми технологіями.
Фейк №9. Росія - наддержава, яка не може програти війну
Свого часу Барак Обама описав Росію як регіонального лідера. Цю оцінку не дуже добре сприйняли в Росії, оскільки багато росіян вважали, та й зараз вважають, свою країну «великою», тобто винятковою. Обмін думками між США та Росією був цікавим, проте призвів до важливих змін місця Росії у світі.
Повномасштабне російське вторгнення в Україну актуалізувало цю дискусію, оскільки країни зважують варіанти щодо того, на чиєму боці бути у цій війні, а також межі своєї підтримки.
Натомість, Росія продовжує позиціонувати себе як непереможна країна, при тому що фактично керована колишнім КДБ, вона надзвичайно добре вміє шантажувати, обманювати та корумпувати політиків. У неї також добре виходить поглиблювати суспільні розколи та роздмухувати конфлікти й насильство. Однак, вона не може запропонувати нічого позитивного.
У Росії багато зброї – але вже значно менше після дев’яти місяців повномасштабної війни з Україною. Однак її економіка виявилася вразливою до санкцій та бойкотів. Росія позиціонувала себе як “моральний світоч” на противагу Заходу. Проте після масових вбивств у Бучі, Ірпіні, Маріуполі, Ізюмі, Лимані та інших українських містах Росія стала м’ясником в очах усього світу.
За дев’ять місяців повномасштабного вторгнення Збройні Сили України за повної підтримки українського народу продемонстрували, що Україна зрештою виграє повну війну, розпочату Росією і поверне мир у Європу.
Згодом, усвідомлення того, що «Z» Росії насправді означає зеро, отримане росією в результаті неспровокованої війни проти України, привело до значущої підтримки України Заходом у ці критичні осінні місяці.
Міф №10. Невідомо, якою саме може бути перемога України
Перемога України означає відновлення територіальної цілісності країни в її міжнародно визнаних кордонах, а також створення умов для безпечної повоєнної відбудови. Це означає, що російські ракети чи артилерія не вбиватимуть українців і не знищуватимуть українські активи.
Міністр оборони України Олексій Рєзніков, зауважив що в України є три цілі:
- Повернути кордони країни до тих, що були визнані у 1991-му, разом із Кримом і Донбасом.
- Змусити Росію заплатити репарації.
- Відправити під трибунал тих, хто скоював воєнні злочини.
«Це війна за виживання не лише України, а й вільного світу. Якщо Путін виграє цю війну, то це стане прикладам для інших тиранічних урядів, як-то в Ірані, Північній Кореї і Китаї. Така перемога дасть можливість Китаю вважати, що він може розпочати власну успішну війну проти Тайваню або ще якихось територій. Для Заходу виграти війну тут означає запобігти майбутнім війнам в Україні та в країнах Заходу», - сказав Тарас Березовець, колишній телеведучий та політичний аналітик, який став військовим прес-офіцером.
"В цілому до весни наступного 2023 року ми вже цілком можемо очікувати святкування Дня Перемоги", - говорить Сергій Биков, глава аналітичного центру "Інполіт".
Після цього Україна стане однією з найпотужніших націй і важливою складовою європейської спільноти.
Автор: Антон Малиновський
