Станіслав був люблячим чоловіком та батьком, добрим товаришем та колегою, доки його життя не забрала війна. Історію української родини з Троїцького читайте в матеріалі Трибуну.
Так, у квітні 2022 року на позиції в м. Кремінна від обстрілу окупантів загинув боєць Луганського прикордонного загону Станіслав Москаленко. У нього залишилася дружина та маленька донечка. Ми поспілкувалися з пані Вікторією, яка розповіла про свого чоловіка: яким він був по життю, чим любив займатися, як ставився до оточуючих.
«Ми з чоловіком військовослужбовці, проходили службу в одній частині, але в різних направленнях. 24 лютого 2022 року він пішов на війну, а я - в декретну відпустку. Кожен день, коли я чула його голос, я раділа, як нічому іншому! Він телефонував на день по декілька разів, не зважаючи на тяжкі обставини та умови. Але 13 квітня 2022 року мій статус щасливої дружини обірвався. Станіслав загинув від ворожого обстрілу. Про цю трагічну звістку я дізналася наступного дня від свого батька, який також військовий. Він був до останнього з моїм чоловіком, та намагався його врятувати», - поділилася дружина загиблого захисника.
Фото з архіву родини Москаленко
На момент загибелі Станіслав та Вікторія були в шлюбі 10 місяців, а через 3 дні доньці виповнилося лише 5 місяців.
За словами жінки, Станіслав був дуже романтичним та лагідним вдома, та серйозним й відповідальним - на службі.
«Він був дуже романтичним. Він жив за 60 кілометрів від мого селища, але приїздив до мене ввечері після роботи, щоб побачити мене і обійняти. Та згодом він вирішив зменшити цю відстань між нами і ми почали жити разом. Через 3 місяці після початку відносин він зробив мені пропозицію стати його дружиною і я погодилася. Це сталося в Єгипті під час романтичної вечері. Та вже 8 червня 2021 року народилася наша сім’я. Стас завжди підтримував мене в моїх бажаннях, задумах. Він дуже хотів діток, і коли дізнався, що я вагітна, то був дуже щасливий. Це той випадок, коли я дійсно можу сказати, що я була за ним, як за кам’яною стіною. Він не відповідав на свій вік! Він завжди всі тяжкі питання, проблеми вирішував сам», - розповіла Вікторія.
Також вона додала, що у вільний від роботи час Станіслав займався реставрацією автомобілей:
«Це для нього був ще додатковий заробіток. Він дуже полюбляв своє захоплення, завжди відкривав для себе нові знання в цьому направленні. А щоб відпочити від роботи він їздив на риболовлю та дуже часто брав мене з собою».
«Не дивлячись на його завжди суворий погляд, він був дуже добрий, завжди всім допомагав, ніколи нікому не відмовляв. З ним дуже легко знайти спільну мову та завжди було про що поговорити», - згадує жінка.
Тепер, за її словами, вона живе заради щастя своєї маленької доньки та пам‘яті загиблого чоловіка.
«Я його дуже цінувала. Коли сталась ця трагедія, мені начебто відірвало руки та ноги. В перші дні я просто існувала. Але відразу себе почала брати в руки заради донечки. Вона дуже схожа на чоловіка, це точна копія його. Дивлячись на неї, я не можу забути Станіслава. Але мені треба жити, щоб Міланка була найщасливіша в цьому житті, щоб йому не було соромно за нас. Адже він хотів, щоб ми були щасливі, і ,хоч не довго, але все для того робив», - поділилася Вікторія.
Фото з архіву родини Москаленко
Зазначимо, що дружині загиблого прикордонника вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Фото Державної прикордонної служби України
Читайте також: Ці населені пункти Луганщини знищила Росія
