Скільки років живуть собаки?

Щоб краще розуміти свого собаку і правильно доглядати за ним, потрібно знати, який життєвий етап він проживає зараз. Умовно їх можна розділити на чотири. Тривалість кожного етапу залежить від особливостей росту, навчання, генетичних факторів та умов життя.

Щеня

На цьому етапі, який триває від народження до року, вихованець потребує багато турботи. Він інтенсивно росте, формується його характер і звички. З моменту появи на світ і до 3 місяців життя цуценяти визначається вродженими рефлексами. Спочатку малюки не чують, не бачать і не можуть обходитися без матері. У віці 3-4 тижнів малюки переходять з грудного вигодовування на іншу їжу. До одного місяця розвиваються поведінкові реакції. З місячного віку вони готові до самостійного життя. Активно вивчають світ через ігри та спілкування з однолітками. Після першої прогулянки починається новий етап: страх, невпевненість і небажання спілкуватися з іншими. Але це швидко минає. Цуценята стають все більш статечними. Неспокійні й активні, постійно намагаються втекти. З шестимісячного віку починається статеве дозрівання, і вони стають трохи спокійнішими. Завершуються фізичні та психічні процеси розвитку.

Юнацький період

Цей період триває з 1 до 3 років. Психіка ще схильна до впливу, проте тварина може проявляти характер і робити спроби зайняти домінуюче становище. Можливі неадекватні дії та прояв агресії. У цей період власник повинен стати лідером. У собаки завершується статевий розвиток.

Зрілість

Цей період триває з 3-4 років до 7. Вихованець стає більш сміливим і врівноваженим. Він знає свого власника. Психіка повністю сформована. Шерсть стає жорсткішою, з'являються сиві шерстинки.

Старість

Цей період триває з 8 до 12 років. Реакції та енергія знижуються. Вихованець не хоче залишатися один, він потребує підвищеної участі господаря. Можливі проблеми зі сном. Слух і зір погіршуються. Часто розвивається катаракта, сивіє і випадає шерсть. Потрібне регулярне відвідування ветеринара, спеціальне харчування і догляд.

Якщо з якихось причин вік собаки не відомий, його можна визначити, керуючись фізіологічними ознаками:

1. За зубами: у новонароджених вони відсутні повністю; до 1-2 місяців виростають усі молочні; у рік міняються на постійні; після двох років – починають стиратися на нижній щелепі; після чотирьох стираються верхні; у п'ять років жовтіє емаль; у шість різці набувають увігнутої форми; з 9 до 10 років усі стають короткими та жовтими; у людей похилого віку утворюється зубний камінь, і вони починають випадати.

2. М'язовий тонус: у молодих собак добре розвинена м'язова маса, вони активні та енергійні. Старі – менше рухаються, віддають перевагу спокою, з'являється м'язова атрофія, вони набирають вагу.

3. Очі: у молодих блискучі та ясні. У людей похилого віку – тьмяні, непрозорі й неяскраві. З'являються очні хвороби.

4. Шерсть: у молодому віці м'яка і шовковиста. З наближенням старості стає жорсткішою, з'являються облисіння.

Поширений спосіб переведення віку собаки в людський вік множення собачих років на коефіцієнт 7, насправді не є правильним. За такими розрахунками однорічному мопсу 7 людських. Але якщо ми порівняємо розвиток однорічного собаки і семирічної дитини, то різниця очевидна. Перші в рік уже можуть охороняти, полювати, вступають у період статевого дозрівання. У цей час відбувається найшвидший розвиток, і вік відповідає приблизно п'ятнадцяти людським.

Починаючи з другого року, ріст уже не такий інтенсивний і за людськими стандартами дорівнює двадцяти рокам. Після явний і фізичний розвиток проходить не так помітно і кожен прожитий рік можна прирівняти до семи. У порівнянні з віком людини, важливу роль відіграють генетичні особливості, порода і розмір собаки. Так, дрібні породи розвиваються довше, відповідно і старіють пізніше. Один рік їхнього життя прирівнюють приблизно до п'яти людських. У великих – за один рік проходить шість людських.

Тривалість життя визначається такими чинниками, як:

• Розмір – вважають, що маленькі собаки живуть трохи довше, тому що отримують менше навантаження на серце, хребет та інші органи тварини. Серце менше зношується, оскільки качає менше крові.
• Харчування – правильний збалансований раціон, що містить вітаміни та мінерали, подовжує життя тварини. Оскільки впливає на травлення, розвиток м'язової маси, настрій і загальний стан. Якщо собака харчується залишками і тим, що знайде на вулиці, він не отримує достатньої кількості корисних речовин. Жирна, смажена та солодка їжа призводить до хвороб. Так, ожиріння та діабет – зменшують тривалість життя.
• Порода – тривалість життя у змішаних порід довша, тому що вони рідше страждають від хвороб, властивих певному виду.
• Генетична схильність – є хвороби, схильність до яких визначається генетичною лінією. Перед покупкою дізнайтеся у заводчика про батьків, про особливості їхнього здоров'я. Якщо вони прожили довго, то і ваш собака, найімовірніше, теж проживе довго.
• Екологічна ситуація – шкідливе середовище значно зменшує тривалість життя.
• Фізична активність – регулярне вигулювання дає змогу підтримувати необхідну витрату енергії, систематичні тренування покращують роботу серця і судин.
• Дресирування – у слухняної і навченої командам тварини існує менший ризик померти від нещасного випадку. Вихована слухняна тварина розуміє, що їй можна робити, а що не можна.
• Психологічна ситуація – якщо вона доброзичлива, то собаці буде комфортно, він не буде піддаватися стресам. Це позитивно позначиться на нервовій системі, що сприятиме продовженню життя.
• Догляд – своєчасні профілактичні щеплення, обробка від глистів і регулярне відвідування ветеринара продовжать життя вихованця.
• Вага тіла – надлишкова маса збільшує навантаження на органи, що скорочує термін їхньої роботи.

Існують породи собак, які живуть довше за інших і можуть прожити 16-20 років. До них належать:

• ши-тцу;
• померанець;
• такса;
• йорк;
• чихуахуа;
• хаскі;
• коллі;
• карликовий пудель.

Низьку тривалість життя (11-12 років) мають такі породи:

• дог;
• ньюфаундленд;
• мастифф.

На думку ветеринарів, різна тривалість життя у різних порід пов'язана з селекційною діяльністю людини. Під час селекції виділяють певні характеристики, які часто суперечать природі. Це сприяє появі спадкових хвороб:

• Шарпеї часто страждають від шкірних проблем і вродженого завороту повік.
• Пекінеси через особливу форму очей страждають від очних захворювань.
• У такс і ши-тцу через довге тіло і короткі ноги з'являються захворювання опорно-рухового апарату.
• Чихуахуа схильні до вивихів колінних суглобів і чашечок.

У кожної породи є свої слабкі місця. Плоскоморді собаки мають труднощі з диханням, короткошерсті – схильні до алергії, великі – схильні до хвороб кісток і суглобів.

До відомої книги рекордів Гіннеса внесено дані про собак-довгожителів:

Макс – звичайний тер'єр, прожив 30 років. Він вів звичайне життя і їв звичайну їжу.

Понад 29 років жила австрійська вівчарка. Вона займалася вівчарською роботою і була активна до кінця своїх днів.

Безпородні собаки живуть довше за породистих. Їхній середній вік – 14 років. Вони рідше хворіють, тому що вони менше схильні до генетичних захворювань, які пов'язані з селекцією. Але вони теж можуть мати проблеми зі здоров'ям.

Якщо собака бездомний і живе на вулиці, то його життя значно скорочується. На тривалість їхнього життя впливають такі чинники:

• Інфекційні захворювання, які передаються через їжу, заражену бактеріями, укуси інших тварин або контакт з інфікованими родичами.
• Висока ймовірність отримати травму.
• Нерегулярне і незбалансоване харчування, а часом і голодування.
• Агресія з боку інших собак або людей.
• Відлов бездомних тварин.
• Ризик потрапляння під колеса машин і поїздів.
• Несприятливі кліматичні умови: сильна спека або холод.

Усі ці труднощі скорочують термін життя тварин.

Життя собаки можна продовжити, якщо дотримуватися таких правил:

1. Регулярно проводити вакцинацію. Це допоможе запобігти смерті від небезпечних хвороб. Вакцинувати собаку потрібно щорічно до кінця життя. Імунітет тварини з часом слабшає, тому його потрібно підтримувати. Раніше вважалося, що після 5 років вакцинація не потрібна, тому, що у собаки вже сформувався свій імунітет, але це не так. Чим старший собака, тим більший ризик померти навіть від простої хвороби.
2. Протипаразитарна профілактика, і зовнішня, і внутрішня. Використовуйте для вакцинації якісні та перевірені препарати. Паразити можуть значно скоротити життя собаки, а в старості навіть убити його.
3. Стерилізація. Це нормалізує гормональний баланс тварини та уповільнює процес старіння. Крім того, стерилізація зменшує ризик розвитку ракових захворювань.
4. За перших ознак хвороби звертайтеся до ветеринара. Рання діагностика допоможе швидше подолати хворобу, а часом врятувати від смерті. Навіть невеликі зміни в поведінці собаки мають вас насторожувати.
5. Правильне харчування - основа довгожительства. Не змішуйте промисловий корм з натуральною їжею, особливо це стосується старих собак.
6. Не відмовляйтеся від свого друга, коли він постаріє. У цей період ваш вихованець особливо потребує вашої турботи. Згадайте, скільки приємних моментів ви пережили разом.

Дотримуючись цих нескладних рекомендацій, ви зможете подовжити життя свого чотирилапого друга, і будете насолоджуватися спілкуванням з ним.