Тала, мешканка Сєвєродонецька
Я живу у Сєвєродонецьку з 1980 року. Ментально живу там й зараз, у 2023-му. Але фізично покинула його 06.03.2022.
Для мене це місто різноманітне: від депресивного до драйвого із колорфестом, рок-тусовками, танцями у сквері, фестивалем думок. У ньому завжди було де провести час. Можна було сходити у виставкові зали, на заходи у МПК та ПК Хіміків, кінотеатр, новітні ігрові майданчики, на озеро, в Пузо паб.
Там я заробляла та мала змогу утримувати три родини. Там росла моя дитина. Місто постійно розвивалося. Єдине, що мене бентежило, — рівень корупції.
Сєвєродонецьк був дуже класним, божевільним містом. Для мене це місто є й буде. Він був зеленим. Вірю - стане зеленішим. Був романтичним, а стане найромантичнішим. Був повільним, а стане стрімко розвиненим. Був кольоровим, стане найяскравішим. Усе буде!
У майбутньому я бачу Сєвєродонецьк з новобудовами, оснащеними приміщеннями-укриттями. А також з парканом та ровом на кордоні біля рашки. У Сєвєродонецьку побудують індустріальний парк, аеродром… Це буде інвестиційно привабливий регіон. А корупція буде максимум на рівні 7%, бо то не ми будемо.
Якщо світ не знає наше місто, то це - його проблеми.
Авторка: Єлизавета Бережна
Читайте також: Мій Лисичанськ – місто, яке мало яскраве життя
