Про обстановку в Рубіжному повідомляє місцева мешканка, яка жила в місті 10 днів, її розповідь публікує Телеграм-канал ТРИБУН|СХІД.
Всі ці дні жінка мешкала на південному мікрорайоні, місцеві називали його “Южна”, про яке в мережі інформації не так багато.
“За гуманітарними списками на Южній живе 150 осіб, а на Забіркіно 400. Води немає і не буде, люди за свої гроші у дворах пробивають свердловини”. Громадський транспорт відсутній, автобуси не ходять. Хоча Кремінна - Сєвєродонецьк 5 рейсів є. Таксі до Южної - 300 рублів (123 грн., прим.ред) до Забіркіно - 500 рублів (205 грн., прим.ред) в одну сторону”, - розповідає рубіжанка.
Раніше ми писали, що в Рубіжному на все місто дві карети швидкої медичної допомоги. Місцеві повідомляють вже про одну.
“У місті одна “швидка” і то її викликати неможливо, бо немає зв’язку. У міській раді не планують відновлювати Южну. Основні дороги розчищені російськими військовими. Все потроху стає занедбаним, будинки руйнуються від непогоди”, - пише жінка.
У Рубіжному кілька місяців повністю відсутній мобільний зв’язок. Джерела видання ТРИБУН розповідають, аби подзвонити потрібно або виїхати в інше окуповане місто і знайти там зв’язок чи Інтернет, або працювати в окупаційній адміністрації, у них там є доступ до Wi-Fi. Люди які не мають таких “привілей” змушені домовлятися один з одним на словах аби зустрітися, дехто навіть веде календар.
“Інформацію южанє не отримують, до прикладу: в місто приїжджали усі спеціалісти, дитячі лікарі із Татарстану, ми про це дізналися, коли вони вже поїхали. Для мера, Южної наче існує”, - розповідає місцева мешканка.
Місцева розповідає, що місяць-півтора тому в Рубіжному проживало 15 тис. населення, в сусідньому Сєвєродонецьку 35 тисяч.
Голова Луганської ОВА Артем Лисогор раніше повідомляв, про нову хвилю мародерства у Рубіжному.
Здавалося, що все цінне з квартир та будинків вже вивезено. Але мародери завжди знайдуть, чим поживитися. Зламують порожні квартири навіть вдень, при свідках. Упевнені у безкарності.
Цю інформацію підтверджують і місцеві:
Мародери працюють не покладаючи рук і ніг. Нічого не змінилося.
“У місті багато військових, техніки, інколи стріляють. Людям, які живуть там, можна побажати тільки фізичних сил та здоров’я”, - каже жінка.
Читайте також: Три історії лікарів з Рубіжного, яких війна розкидала по країні
Авторка: Валерія Барикіна
