У березні 2022 року Старобільськ було окуповано. Але містяни боролися та продовжують це робити заради спільної мрії – українського майбутнього.
Міська голова Яна Літвінова ще близько місяця перебувала у місті в оточенні загарбників та в інтерв’ю ТРИБУН розповіла про те, як почалося вторгнення на Старобільщині.
“З 24 лютого розпочався відлік для кожного з нас. Життя розділилося на “до” та “після”. Тотальні та масові репресії абсолютно всіх, хто мав активну проукраїнську позицію, з залякуваннями, застосуванням морального тиску та фізичного насилля змушували людей рятувати себе та рідних. Проте, люди не змінили своє внутрішнє переконання про життя у вільній, незалежній державі. Я категорично не згодна з висловлюваннями про те, що на сході країни чекали приходу РФ”, – розповідає пані Яна.
Жінка каже, що війна з нами весь час поруч та постійно нагадує про себе. Бо саме вона забрала в українців мирне, спокійне життя.
“Російська агресія позбавила людей звичних мирних благ, перетворила їх на біженців та переселенців. І про це ми повинні пам’ятати щодня. Тому особливо цинічними виглядають всі святкування, які проводять на окупованих територіях. Ми опинилися в новій жахливій реальності”, – зізнається міська голова.
Також Яна Літвінова каже, що багато держслужбовців зі Старобільщини пішли на співпрацю з окупантами.
“Люди вражають — в хорошому і, на жаль, поганому сенсі. Вторгнення стало своєрідним тестом: герой ти чи боягуз. На Старобільщині є колаборанти. Цим людям заочно вже оголошено підозру в державній зраді”, – додає жінка.
Пані Яна та її співробітники входили до органів місцевого самоврядування. Та в структурі ОМС жоден з керівного складу не пішов на співпрацю.
“Для себе я розумію, що поряд були надійні та віддані люди. Але зрадників не мало виявилося на нижчих посадах.
Щодо держслужбовців — їх багато. Ви знаєте, мені, як керівниці, незрозуміле їх рішення. Тут, скоріше, питання до кожного з них, як до людей. Їм було байдуже, хто платить гроші, байдуже на звичайних людей, байдуже на Україну. Вони виправдовували свої злочини гучною думкою, що не було вибору. Але він був завжди. Поїхати, почати працювати в структурах України, відстоювати свої принципи та дійсно служити народу — це теж вибір. І у кожного він свій”, – розповідає міська голова.
Жінка додає, що окупанти робили все, щоб зробити життя нестерпним.
“Приведу приклад. У перші місяці окупації вчителі працювали за українськими програмами з дітьми вже не в школах, але отримували зарплатні, бо з квітня я в Україні робила все, щоб не залишати людей. Розумієте? Освітяни цілими школами відмовлялися йти на поступки, вже на той час призначеному начальнику окупаційного РАЙОНО. Пропагандисти почали звільняти вчителів, щоб розірвати зв’язок із нами, щоб ми не могли підтримувати їх”, – згадує Яна Літвінова.
Серед колаборантів були й ті, від кого міська голова не очікувала зради.
“Це було боляче, але співпраця з окупантами — усвідомлений вибір кожного. Далі буде деокупація та покарання згідно законів України. По багатьом із них вже є вироки”, – каже жінка.
Про це та інше читайте за посиланням в інтерв’ю з міською головою Старобільська.
