Молодість, дитинство, велосипеди, старовинні будиночки з неповторними колоритними вікнами — це навіть не половина того, з чим асоціюється Старобільськ у місцевих. До дня міста журналісти видання ТРИБУН зібрали асоціації та спогади жителів.
Старобільськ — місто дощів та велосипедистів
За словами місцевих, у Старобільську була погано розвинута транспортна інфраструктура. Швидше було дістатися з пункту “А” у пункт “Б” своїм ходом, автостопом чи на велосипеді. Тому це стало місцевою родзинкою, яка об’єднала старобільчан по всьому світу. До великої війни тут проходив велофестиваль “Sherwood Weekend”.
“Колись був Старік (Старобільськ) дуже привабливий, рухались автобуси по всьому місту, багато було акацій з дивним ароматом і пиво з власного заводу, за яким приїздили аж з Луганська з каністрами, пиво було краще, ніж "Шале" із Северодонецька”, — згадав місцевий.
Схід Сергія Жадана
Сергій Жадан — культовий письменник зі Старобільщини. Його романи “Ворошиловград”, “Інтернат” та “Депеш мод” мабуть, читали або чули про них всі. У 2019 році автор організував акцію “Схід читає”, у рамках якої бібліотекам Луганщини та Донеччини передавали сучасні книги українських авторів. У рідному Старіку був намальований мурал з віршем Сергія Жадана про рибу, але його зафарбували росіяни, коли окупували місто у липні 2022 року.
Старобільський парк культури та відпочинку "StbPark"
У Старобільську є парк культури та відпочинку. Він вважається найстарішим на Луганщині. У 2021 році тут влаштовували дискотеки та різні гучні свята.
При російській тимчасовій владі він відверто занепав, про що свідчать фотографії, які ТРИБУН нещодавно опублікував.
Багато місцевих згадувало про природу Старобільська, чисте повітря, знайомі всім краєвиди, які привертають увагу та змушують щеміти серце.
“Атмосфера своєрідна. Я дуже люблю повертатись після далекої дороги зі сторони Новоастрахані. Коли з гори відкривається вид на все місто, я собі говорю: а от і Старік”, — написав місцевий мешканець Денис.
“Старобільськ — це зелені дерева, запах шовковиці та абрикосів, малюнки на стінах і відчуття безтурботності”, — написав інший місцевий. Також ностальгія за рідним містом наштовхує людей на думки про дитинство та молодість, яку вони провели у Старобільську на Луганщині.
З балкона другого поверху на головну площу Старобільська дивиться “батько Махно” (Нестор Махно). Його партизани на початку 1920-х років кілька місяців провели у Старобільську. Згодом після бою Махно посварився з більшовиками й мав тікати спершу зі Старобільська, а потім і з України. За легендою, свою скарбницю він заховав в одному з підвалів міста. Старобільчани не знають, де лежить золото і скільки його там, та й чи є воно взагалі. Легенда про скарби навіть розійшлася за межі громади, всі мріяли викопати у себе на городі “золото Махна”.
У березні 2022 року Росія, попри протести містян та проукраїнські мітинги, окупувала Старобільськ.. Не зважаючи на війну, українці вірять та чекають на звільнення рідного міста.
“Так хочеться обійняти тих своїх близьких і знайомих, хто не зрадив, тих, хто тримається і чекає. Вони є, і вони — найцінніше, що залишилось на окупованих територіях”, — написала місцева.
Що відомо про окупований Старобільськ
- В місті працює 2 лікарні, а з колишніх 32 аптек працює лише 25 пунктів. Асортимент ліків бажає кращого.
- У Старобільську багато військових, особливо в районі лікарень та закладів харчування.
- Окупаційна "влада" Старобільська викрадає громадських активістів та проводить з ними “бесіди”. Людей залякують такими акціями. Вони відчувають шалений психологічний тиск. Жодних кроків, що були б спрямовані на розвиток міста та забезпечення комфорту для мешканців, росіяни не роблять.
- У тимчасово окупованій Підгорівці Старобільського району Луганської області росіяни роздають повістки місцевим чоловікам.
