Військовослужбовець Максим з перших днів нової фази війни став на захист рідного краю, боронив Рубіжне, звільняв міста й селища, бачив загибель найкращих друзів і сам був на крок від смерті.
У інтерв’ю боєць розповів історію, яка трапилася з його побратимами “на нулі”.
“Узимку ми з командиром мінометної батареї сиділи у бліндажі й почала працювати чи артилерія, чи російський танк, ми так і не зрозуміли. Чули й вихід, й приліт, але далеко. Ми вже якось не звертаючи на це уваги, вийшли на позиції, почали готувати міни, щоб по противнику стріляти. І знову чуємо вихід і приліт, але вже ближче до нас. У цей момент я подумав, що потрібно занести дрова у бліндаж, щоб буржуйку розтопити. Я заніс дрова, намагаюся розтопити буржуйку і потрібно вже виходити, а мені взагалі не хотілося виходити з бліндажа, наче щось тримало. Тут вже прийшов командир, каже що потрібно йти. І тільки ми виходимо по сходинках — і відразу приліт”, — згадав військовий.
Снаряд розірвався зверху над чоловіками.
“Я відходжу назад, командир падає, а у нього вже нога “висить”. Почалася катавасія, він кричить: “Нога-нога”, ми турнікет йому наклали, почали передавати, що у нас поранений, "трьохсотий", а нас ніхто не чує. Там хлопці своїми силами закинули командира у машину і повезли його до точки евакуації”,— сказав Максим.
Після евакуації командира, водій, який його вивіз почав скаржитися на біль у руці.
Ми дивимося на його плече, поки він роздягається, а у нього діра там і кров тече. Виявляється, він сам був поранений, коли вивозив командира, ще й повернувся на позицію і тільки через півтори години зрозумів, що поранений.
“Воно таке часто відбувається, що приліт і хлопці не розуміють, що вони поранені”, — розповів Максим.
Повне інтерв’ю з бійцем з Рубіжного Максимом, можна прочитати за посиланням.
