Артур Обоянський — корінний рубіжанин. Там він почав працювати дільничним, а згодом здобув посаду оперуповноваженого у відділенні стратегічних розслідувань у Луганській області. З 16 років життя хлопця щільно пов’язане з правоохоронними підрозділами. Навчання у військовому ліцеї та в Луганському університеті внутрішніх справ, робота в поліції стали фундаментом для бажання Артура піти захищати Батьківщину у складі бригади “Лють”, яка сформувалася після повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Виданню ТРИБУН хлопець розповів про оборону Бахмута, його звільнення та деокупацію Луганщини та Донеччини.
За 2 тижні до вторгнення
“До початку нової фази війни я працював у поліції. Десь за два тижні до неї збирав інформацію поблизу кордону з окупованими територіями Луганської області. До моїх обов’язків входило надання щоденного звіту про поточні події у відповідних населених пунктах. Я спілкувався з мешканцями Щастя, Станиці Луганської та інших прифронтових міст. Та на основі цих розмов зробив висновок, що може початися вторгнення. Але, якщо чесно, гадав, що воно буде пізніше. Десь навесні”, — каже поліцейський.
За 2 дні до 24 лютого 2022 року
Керівництво Артура почало збирати працівників та розповідати про їхні поточні задачі. Але, як каже хлопець, те, що вони мали робити, — було, зрозуміло, розмито.
“Ми виконували свої обов’язки як і раніше. Метушня була всюди та у всіх. Бо не всі розуміли, що таке війна та яких вона масштабів. Адже у 2022 році вона набула нового та ширшого формату, ніж у 2014”, — додає рубіжанин.
Початок широкомасштабного вторгнення окупантів
Як поліцейський, Артур виконував поставлені задачі. Блокпости, ротації, патрулі та конвоювання у зоні бойових дій стали буденністю для хлопця.
“Одного дня я отримав осколкове поранення. Це було поблизу Бахмута. Разом зі своїми колегами, які також постраждали, ми намагалися надати собі першу допомогу”, — згадує поліцейський.
Для багатьох людей поранення може стати точкою неповернення до мотивації захищати країну. Але ця ситуація не зупинила Артура: після реабілітації він вже думав про наступну ротацію та повернення до лінії фронту. Згодом, коли почала формуватися гвардія наступу, — з’явився підрозділ Нацполіції під назвою “Лють”. Хлопець одразу вступив до її складу.
“Підрозділ був сформований у лютому 2022 року. До його складу входять не тільки діючі співробітники поліції, але й усі охочі. Підготовка почалася з березня та тривала 9 днів. 3 дні — тактика, 3 — тактична медицина, 3 — вогнева підготовка. Після цього почалося вузьке навчання за спеціальностями, яке тривало до середини літа. Потім ми вирушили працювати на Бахмутський напрямок”, — розповідає рубіжанин.
Зона відповідальності об’єднаної штурмової бригади Національної поліції “Лють” починається з Кліщіївки, яку спільними силами з іншими підрозділами 17 вересня 2023 року звільнили від російських загарбників. А закінчується Курдюмівкою, яка ще перебуває під контролем росіян.
Ця бригада була створена як “воююча поліція”. Тобто наша мета — показати людям, що ми теж захищаємо рідну країну та виконуємо ті ж функції, що й ЗСУ
Ведення бойових дій для поліцейських було вперше. Багато чому вони вчаться вже на місцях — там, де потрібні конкретні навички. Тому їм дуже допомагають та підтримують й інші бригади, які вже більш досвідчені.
Зараз основний напрямок роботи бригади Національної поліції “Лють” — Бахмутський.
“Найголовніша проблема у цьому напрямку — кількість артилерії у нас та у ворога. Бо у росіян більше дальнобойної зброї. Тому ми не можемо швидко закривати певні моменти та захищатися так якісно, як це потрібно. Щоб відвоювати Бахмут, його треба брати в артилерійське кільце. Але зараз у нас недостатньо для цього сил та засобів. Маю надію, що всі обіцянки західних партнерів будуть виконані, і це дасть свої плоди та наблизить нашу перемогу”, — зізнається хлопець.
Артур роздумує, як українська армія змогла відбити наступ країни, яка у 28 разів більша за рідну, та продовжує гордо боротися за свою свободу.
“Була дуже висока мотивація в українського населення відбити напад росіян. А в окупантів було нерозуміння того, що конкретно їм треба робити. Це було видно, коли їх одразу розбивали цілими колонами. Не думаю, що у ворога був чіткий план дій. Але вони, як і ми, вчаться, тому зараз ця війна ведеться із застосуванням майже всіх видів зброї. І робиться це дуже вправно”, — розповідає поліцейський.
Переломним моментом у період нової фази війни, за словами Артура, було визволення Харківщини.
“Це справді — одна з найбільших перемог української армії на даний момент. Це мене дуже вразило та мотивувало продовжувати боротьбу й надалі”, — додає рубіжанин.
Наступну подію, на яку чекає поліцейський, — звільнення Херсонської та Запорізької областей та вихід до Криму.
Якщо ми відріжемо армію РФ від Криму — це буде дуже суттєво для продовження подальших операцій для звільнення українських територій. Також це вдарить по моралі окупантів та їх влади, що нам було б «на руку».
Хлопець додає, що деокупація Луганської та Донецької області буде складнішою, ніж звільнення Криму.
“По-перше — логістика. У Луганську область привезти щось з Росії - швидше. Тут я наголошую на зброї. По-друге, війна триває з 2014 року. Тому за цей тривалий час окупанти вже по лінії зіткнення сформували оборонні штаби, які зможуть стримувати контрнаступ. Ця операція буде найскладнішою, але реальною”, — стверджує поліцейський.
Мотивацією для продовження захисту України у хлопця — рідне місто Рубіжне. Після перемоги Артур мріє повернутися додому, відкрити власний бізнес та відпочити морально й фізично.
Читайте також: "Ми нищили найкращі підрозділи росіян": Військовий Артем Семенюк про бої за Рубіжне
