Географія вивезення росіянами дітей з тимчасово окупованих територій дуже широка. Якщо на початку повномасштабного вторгнення хлопчиків і дівчаток розміщували у найближчих прикордонних пунктах, то зараз їх можуть відправити за 8000 км і більше від постійного місця проживання.
Про те, де утримують росіяни українських дітей, у яких місцях вони перебувають, розповіла Катерина Рашевська, правозахисниця, юристка Регіонального центру прав людини, та Центр національного спротиву.
З тимчасово окупованих територій, зокрема Луганщини, окупанти активно вивозять дітей до Росії та Білорусі. Свої дії вони виправдовують гуманітарними чинниками, називаючи цілями поїздок – порятунок дітей від війни, турбота про їх відпочинок і здоров’я. Варто відзначити, що процес депортації триває з 2014 року, тобто з початку російсько-української війни.
На карті, яку розробив Центр національного спротиву, відмічені населені пункти, куди депортують окупанти українських дітей. Серед них: Брянськ, Уфа, Тюмень, Новосибірськ, Вологодська область, Оренбурзька область, Республіка Дагестан, Чеченська Республіка тощо.
Росіяни не тільки депортують дітей, але й вимушено переміщують їх і по тимчасово окупованим територіям, зокрема АР Крим і Луганської області. Там також діють спецтабори, у яких окупанти проводять російську пропаганду.
Як зазначає правозахисниця Катерина Рашевська, найбільше випадків депортації дітей зафіксовано на територіях: Ростов-на-Дону, Московська область, підмосков'я, Москва, Ленінградська область, Санкт-Петербург, Курськ, Пенза, Ямало-Ненецький автономний округ, тимчасово окупований Крим.
“На початку повномасштабного вторгнення окупанти вивозили дітей у найближчі прикордонні до окупованих територій регіони. А далі вже розподіляли по всій рф. Ми знаємо, що слід українських дітей зафіксовано у 57 регіонах РФ. А також на територіях південної Осетії та Республіки Білорусь”, – коментує юристка.
Дітей з Луганської області росіяни вивозять не тільки у Російську Федерацію, але й Республіку Білорусь. Є інформація про перебування неповнолітніх осіб у Новополоцьку, Мінську, Острошицькому Містечку, таборі “Дубрава”, білоруських лікувальних закладах.
Відомі також і місця утримання українських дітей на територіях, контрольованих російською владою. Це так звані табори, санаторії, лікувальні заклади тощо, де хлопчикам і дівчаткам проводять мілітаризацію і виховують патріотизм у російському стилі. На карті від Центру національного спротиву можна побачити ці пункти, серед яких: олімпійський табір “Орлятко”, санаторій “Евріка”, центри мілітарного виховання молоді: “Курсант”, “Російський університет спецназа” тощо.
Зафіксовані випадки влаштування депортованих дітей, зокрема з Луганщини, у нові родини, сиротинці.
“Є випадки, коли дітей розміщують у лікувальних закладах, де тримають, аби вирішити їхню подальшу долю. Протягом цього часу їм видають російські документи або нівечать українські свідоцтва про народження, ставлячи штамп про надання громадянства РФ. З цих лікарень дітей можуть розподілити у нові родини або відправити у сиротинець”, – говорить юристка Регіонального центру прав людини.
Пані Катерина запевняє, що були випадки, коли Україні вдавалося зупиняти депортацію дітей, але вони не чисельні.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини розробив алгоритм, за яким рідні примусово переміщеної або депортованої дитини можуть її повернути.
Якщо ви підтримуєте зв’язок з дітьми, які є жертвами депортації або примусово переміщеними, повідомте їм про аналітичну записку від Регіонального центру прав людини щодо дій, як повернутися на підконтрольні Україні території.
Читайте також: Депортація дітей з Луганщини: спростовуємо фейки про “добровільне переміщення” в РФ.
Авторка: Юлія Канзеба
