З тимчасово окупованих територій російська влада активно вивозить дітей до Росії та Білорусі. Під грифами “оздоровлення”, “відпочинок”, “здобуття освіти” депортовано 19 546 осіб. Серед них і діти з Луганської області. Так звана “турбота” окупантів – фейк.
Яку насправді мету вони переслідують, чому ці поїздки вважаються депортацією, міста та місця вивезення дітей, умови їх перебування – далі у матеріалі ТРИБУН.
Поїздки дітей у РФ: що говорять окупанти?
Організація поїздок з так званими “добрими намірами” окупантами для дітей з тимчасово окупованих територій Луганщини є довготривалою практикою. Цей процес відбувається з 2014 року. У період повномасштабного вторгнення, з 24 лютого 2022 року, збільшилася кількість депортованих дітей і географія їх розміщення.
Цілями поїздок дітей на територію Росії під грифом “оздоровлення”, “відпочинок”, “здобуття освіти” – є прищеплення любові до Росії, її культури, виховання патріотизму. Ці дії направлені на те, аби дитина виросла у російському середовищі та ніколи не ідентифікувала себе з українською нацією.
Республіканське інформагентство “РИА Калмыкия” 27 липня 2023 року у своїй статті “В Калмыкию на отдых приехали дети из Луганской народной республики” повідомили, що:
“До “Козачого кадетського корпусу” Городовиківського району прибуло 140 дітей із міста Антрацит та Антрацитівського району Луганської Народної Республіки”.
Також зазначили, що планують прийняти всього 500 дітей. Під час відпочинку діти вивчали історію РФ, її культуру, основи безпеки та займалися спортом.
“Ребята проводят в Калмыкии две недели, в каждом потоке по 140 человек, а сотрудниками Казачьего корпуса совместно с педагогическим колледжем Элисты подготовлена программа “Страна моя – Россия!”, основной целью которой является содействие формированию и развитию патриотизма, национального самосознания и этнической толерантности детей и подростков.
Большое внимание будет уделено толерантности трех культур народов России (монголоязычная, славянская и народов Северного Кавказа), здоровому образу жизни, изучения правил дорожного движения, пожарной безопасности и многое другое”.
Діти з Антрациту та Антрацитівського району не вперше відвідують “Козачий кадетський корпус” в Калмикії. Про це свідчить ще одна новина на “РИА Калмыкия” від 7 липня 2023 року, у якій повідомлено, що:
“У Городовиківському районі в урочистій обстановці дітей міста Антрацит та Антрацитівського району “ЛНР” відправили додому після вдалого відпочинку у районному таборі. У зміні взяли участь 139 дітей – хлопчиків та дівчат від 11 до 16 років”.
Про вивезення дітей з Луганщини до Калмикії, відвідування ними “Козачого кадетського корпусу” повідомив і Центр Національного Спротиву:
“Протягом липня росіяни вивезли близько 280 дітей з Антрацитівського району (тимчасово окупована територія Луганської області) до “козачого кадетського корпусу” у Республіці Калмикія, РФ”.
На початку жовтня 2023 року окупаційна влада відправила 96 дітей із Лисичанська на відпочинок у табір “Заречье”, що знаходиться під Казанню, Республіка Татарстан. Про це повідомила так звана Адміністрація Лисичанська у своєму телеграм-каналі:
“96 детей из Лисичанска отправились в оздоровительный лагерь “Заречье”, который находится под Казанью. Благодаря нашим шефам – Республике Татарстан – за этот год уже успели отдохнуть более 500 детей из Лисичанска”.
Географія вивезення дітей з Луганської області – широка. Так, на “оздоровлення”, санаторне лікування у табір “Березка” під Новосибірськ поїхало 96 дітей з Луганщини.
“Новосибирские новости” 29 вересня 2023 року написали, що:
“В лагере под Новосибирском отдыхают 96 юных гостей из Луганской народной республики. Здесь их знакомят с робототехникой, учат рисовать, проводят дискотеки, квесты и спортивные игры. Для каждого ребёнка составили программу санаторного лечения. А чтобы дети не отставали от школьной программы, для них организуют уроки”.
“Луганський інформаційний центр” 10 червня 2023 року опублікував новину про прибуття 150 дітей зі Старобільського району на відпочинок у Карачаєво-Черкесію. Хлопчики та дівчатка протягом двох тижнів проведуть час у таборах “Лесное” у селі Миколаївське и “Сосенка” у селищі Даусуз.
Як повідомив Уряд Карачаєво-Черкеської Республіки, в Карачаєво-Черкесії за три місяці відпочине 750 дітей з Луганської області.
З Первомайська Луганської області – у Калузьку область РФ. Цього разу 48 дітей віком від 8 до 17 років 19 червня 2023 року окупанти відправили у село Мстихіно Калузької області у заміський оздоровчий табір “Витязь”.
Сергій Колягін, так званий голова адміністрації міста Первомайськ Луганської області, у своєму телеграм-каналі зазначив, що до складу групи увійшли обдаровані діти та діти з багатодітних родин.
За інформацією “Луганського інформаційного центру”, 4 червня 2023 року три групи дітей з Первомайська та інших населених пунктів Луганської області поїхали на відпочинок та оздоровлення у Самару, Анапу та Калузьку область.
Літній “відпочинок” дітей з Луганщини на території Росії планувався заздалегідь. Іван Кусов, так званий міністр освіти та науки т.зв. "ЛНР", 29 травня 2023 року повідомив, що:
“В этом году мы планируем увеличить количество поездок для наших детей в другие регионы Российской Федерации для отдыха и оздоровления. В прошлом году порядка 15 тысяч детей выехали, ориентируемся в этом году до 20 тысяч суммарно по разным программам совместно, в том числе, с Минкультом. Сейчас подтверждены квоты уже на 13 600 детей по разным направлениям – это и наши флагманы (оздоровительные центры) «Артек», «Орленок», «Алые паруса», «Океан» и так далее”.
Але інформації або новин про повернення дітей додому, на тимчасово окуповані території Луганської області, немає. Відповідно, це є підставою для припущення, що хлопчики та дівчатка залишилися на території РФ.
Не в Росію єдину
Щоразу окупанти все далі вивозять дітей з Луганщини. Зафіксовані випадки відправлення підлітків на “оздоровлення” у Новополоцьк, Республіка Білорусь. Туди 18 вересня 2023 року поїхали 24 особи з Сєвєродонецька.
У так званому офіційному телеграм-каналі так званої адміністрації міста Сєвєродонецька розмістили інформацію, що:
“Северодонецкие дети отправились на оздоровление в Республику Беларусь. Оздоровление для 24 юных северодончан будет проходить в городе Новополоцк. Там дети могут пройти курс лечения и реабилитации на базе детской поликлиники учреждения здравоохранения “Новополоцкая центральная городская больница”.
Окупанти не залишили без своєї увагу та “допомоги” і дітей-сиріт. Їх також було вивезено у різні міста Російської Федерації. Деяким навіть знайшли нові родини, що ускладнює та унеможливлює процес повернення дитини українською стороною.
Станом на 14 квітня 2022 року було відомо про прибуття 585 дітей із Луганської і Донецької областей у Ставропольський край. Про це російське інформаційне агентство “Регнум” опублікувало статтю “Ставропольский край принял 585 детей из Донбасса” з коментарем губернатора краю Володимира Володимирова:
“В Ставропольский край прибыли 585 детей из зоны военных действий в Донбассе. Власти региона взяли всех несовершеннолетних под опеку и активно участвуют в их судьбе. В школы устроены 169 человек, в детские сады – 34 ребенка”.
Губернатор також зазначив, що:
“В настоящее время родных этих детей разыскивают, в этом помогают уполномоченные по правам человека в Луганске и Донецке. Помимо этого ведется работа по установлению опекунства над оставшимися без родителей несовершеннолетними. Тем, кто находится рядом с ребенком, по упрощенной схеме помогаем получить опекунство, чтобы они могли обеспечить детям заботу и присмотр на законных основаниях”.
Подібних випадків щодо депортації дітей, їхнього розподілу у нові російські родини, оформлення росіянами опікунства над ними – насправді багато. Ця інформація фіксується як окупаційною владою, так і українською.
Нещодавно, 13 вересня 2023 року, стало відомо про двох підлітків з Луганської області, яких “волонтери” вивезли у Новосибірськ. Причина переміщення – проведення так званої спецоперації.
Історію дітей висвітлили “Новосибирские новости”. У статті написали, що:
“Многодетные супруги из Новосибирска приютили у себя двух подростков из прифронтовой полосы и теперь собираются их усыновить. Виктория Зёма и Сергей Новиков – двоюродные брат и сестра из Луганской народной республики, уже несколько месяцев живут в многодетной семье супругов Ольги и Сергея Майоровых из Новосибирска. Из прифронтовой полосы детей вывезли волонтёры, чтобы приютить их на время спецоперации. Сейчас Майоровы готовят документы, чтобы подростки могли учиться”.
Що говорять експерти про депортацію дітей
Актуальна інформація про постраждалих дітей внаслідок активних бойових дій і тимчасової окупації розміщується на порталі “Діти війни”. Він був створений Міністерством реінтеграції разом з Національним інформаційним бюро за дорученням Офісу Президента України.
За даними Національного інформаційного бюро, опублікованими на порталі, депортовано та/або примусово переміщено 19 546 дітей. За даними з відкритих джерел, озвучуваних РФ, депортовано 744 тис. хлопчиків і дівчаток. За даними Національної поліції України знайдено 18 606 дітей, вважаються зниклими – 1206 осіб.
Журналістка “ТРИБУН” поспілкувалася з Катериною Рашевською, правозахисницею, юристкою Регіонального центру прав людини, аби дізнатися причини та підстави депортації дітей з тимчасово окупованих територій, зокрема Луганщини. А також з юридичної точки зору спростувати тематичні фейки, які активно поширює ворог у медіа.
Причини та підстави вивезення дітей на територію РФ і Білорусі
За словами Катерини Рашевської, вивезення дітей з тимчасово окупованих територій у Росію та Білорусь ворог намагається прикрити гуманітарними чинниками.
Юристка виділяє такі причини депортації дітей:
- “Евакуація”. Вона розпочалася на початку повномасштабного вторгнення. Але зафіксовані випадки щодо депортації дітей за декілька днів до вторгнення, 18 лютого.
- Перевиховання або відпочинок у російських таборах. Підстава з’явилася наприкінці травня 2022 року.
- Оздоровлення. Підстава – розпорядження Путіна щодо проведення на нових окупованих територіях диспансеризації.
“Це не випадково. Дані причини передбачені у Женевській конвенції або у додатковому Протоколі 1. Окупанти намагаються це все подати для міжнародного співтовариства як вивезення із легітимною метою, тобто не протиправну депортацію”, – зазначила правозахисниця.
- Демографічні проблеми у РФ. Про це свідчать статистики від відповідних російських відомств, а також відомості у звіті Уповноваженої при президентові рф з прав дитини Марії Львової-Білової. Вона вказує, що кілька років у РФ спостерігається негативний природній приріст. 68% російських сімей не прагнуть мати навіть одну дитину. Отже, українські діти їм потрібні з біологічної точки зору, для виживання.
- Поповнення мобілізаційного фонду. Діти – це швидкий ресурс. Окупанти зазначають, що вони вивозять дітей у віці 16-17 років. Надалі розміщують їх у таборах для перевиховання та мілітаризації.
- Відбір і вивезення статусних дітей та дітей із закладів на навчання у свої російські заклади, академії, коледжі, інститути.
“У такий спосіб росія намагається посилити себе з точки зору людських ресурсів і послабити Україну”, – сказала Рашевська.
Куди депортують українських дітей?
Географія депортації дітей з тимчасово окупованих територій, зокрема Луганської області, дуже широка. Це можуть бути і регіони, які знаходяться за 8000 км від постійного місця проживання дитини.
Центр національного спротиву розробив карту, на якій відмітив міста, куди депортують українських дітей, та місця, де вони перебувають.
Катерина Рашевська наголошує, що найбільше зафіксовано випадків вивезення дітей у такі пункти, як: Ростов-на-Дону, Московська область, підмосков'я, Москва, Ленінградська область, Санкт-Петербург, Курськ, Пенза, Ямало-Ненецький автономний округ, тимчасово окупований Крим.
“На початку повномасштабного вторгнення окупанти вивозили дітей у найближчі прикордонні до окупованих територій регіони. А далі вже розподіляли по всій рф. Ми знаємо, що слід українських дітей зафіксовано у 57 регіонах РФ. А також на територіях південної Осетії та Республіки Білорусь”, – коментує юристка.
Дітей із тимчасово окупованої Луганщини ворог вивозить як на територію рф, так і Республіки Білорусь. Є інформація про перебування неповнолітніх осіб у Новополоцьку, Мінську, Острошицькому Містечку, таборі “Дубрава”, білоруських лікувальних закладах.
Місця перебування дітей в депортації
Після того, як українські діти потрапляють на контрольовані російською владою території, їх одразу розміщують у спеціальних місцях або влаштовують у нові родини. Це можуть бути сиротинці, будь-якого роду табори, санаторії, лікарні тощо.
За словами правозахисниці Катерини Рашевської, РФ повністю спотворила довіру дітей до будь-якого лікувального закладу. Їх вони використовують як пункти тимчасового утримання, копіюючи в цьому нацистську Німеччину.
“Дітей там тримають, аби вирішити їхню подальшу долю. Протягом цього часу їм видають російські документи або нівечать українські свідоцтва про народження, ставлячи штамп про надання громадянства РФ. З цих лікарень дітей можуть розподілити у нові родини або відправити у сиротинець”, – говорить юристка Регіонального центру прав людини.
Пані Катерина запевняє, що були випадки, коли Україні вдавалося зупиняти депортацію дітей, але вони не чисельні.
Умови перебування дітей в депортації
Умови перебування депортованих дітей на підконтрольних РФ територіях абсолютно різні. Аналізуючи випадки, правозахисниця Катерина Рашевська стверджує, що є діти, які потрапляють у благополучні родини, де всім забезпечені і мають гарне ставлення. Варто відзначити, що російські родини отримують по кілька тисяч доларів на українських дітей.
Усе залежить від ситуації. Наприклад, у тимчасово окупованому Криму цивільне населення збирало гуманітарну допомогу для дітей, прибулих з “нових” окупованих територій. Жителі Воронежа збирали хлопчикам і дівчаткам, депортованим до них, на зошити та книжки.
Проте інколи в мережу потрапляли кадри, де українські діти перебували з неадекватними п’яними особами. Зафіксований випадок згвалтування дитини у російському таборі. Хоча скрізь йде мова про безпечність таборів.
Діти, яких вдалося повернути в Україну, свідчать, що у таборах не було постільної білизни, покриття на підлозі, жахливо годували. Вони були вимушені просити їжу у російських військових. Тобто умови не відповідали інтересам дитини.
“Був випадок, коли нашому хлопчику не купили навіть зимове взуття. Він потрапив у родину священика російської православної церкви. Можливо, це якось впливало на їхнє матеріальне становище. Однак, це не є виправданням”, – каже юристка.
Україна та незалежні моніторингові місії не мають доступу до місць утримання депортованих дітей. А спеціальна представиця генерального секретаря ООН з питань дітей і збройних конфліктів взагалі самоусунулася від виконання свого мандату та не відвідала ці місця.
Депортація статусних дітей
Окупаційна влада депортує до Росії і статусних дітей. Журналістка ТРИБУН поспілкувалася із Дар’єю Касьяновою, програмною директоркою СОС Дитячі Містечка Україна, головою правління “Української мережі за права дітей”, аби дізнатися, що відомо про місця перебування дітей, чи вдається їх повертати додому.
За словами Дар’ї Касьянової, діти, які перебували в інтернатних закладах Луганщини, на початку повномасштабного вторгнення були вивезені у безпечні місця на підконтрольні Україні території. Зокрема мова йде про Сєвєродонецьку школу-інтернат, Луганський обласний будинок дитини в Сєвєродонецьку, Лисичанський Центр соціально-психологічної реабілітації дітей.
Проте багато дітей, які мали статус, були під опікою родичів чи у складі прийомних родин, у дитячих будинках сімейного типу – залишилися під окупацією.
“На початку повномасштабної війни ми вивезли сім’ї, які були під нашим супроводом, у Трускавець, а пізніше до Польщі. Згодом деякі родини самостійно виїхали з окупації, а деяким ми допомагали. Ті, хто залишилися у себе вдома, не виїхали з причин нерозуміння, куди їхати, бо знають, що таке переселенський образ життя, або не мають грошей”, – говорить пані Дар’я.
Якщо батьки не можуть забезпечити дітям в умовах війну безпеку, що є неможливим, нагальним чином виконувати батьківські обов’язки – окупанти вилучають дітей з родин і вивозять на території росії. Зокрема пропонують батькам так зване “оздоровлення” дитини, а далі вони не мають змогу поїхати та забрати свою дитину.
“СОС Дитячі Містечка Україна та «Українська мережа за права дітей» повернули на підконтрольні українські території приблизно 120 дітей. Це різні кейси. Є випадки, коли повертали дітей, у яких взагалі нікого немає”, – зазначає голова правління “Української мережі за права дітей”.
Завдяки організаціям, в Україну повернувся 14-річний підліток з Лисичанська, Луганська область. Його родичка вивезла в Росію. Там він перебував у притулку, був влаштований у прийомну родину, де йому не подобалося. Згодом хлопчика повернули в реабілітаційний центр у Луганськ. Шлях повернення дитини був дуже важким. Питанням його повернення займалася і сестра, яка оформила опіку над ним.
Що говорять українські владні структури про депортацію дітей
Дар’я Герасимчук, радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, зауважує, що росія має добре сплановану геноцидну політику щодо українських дітей. Її задача або знищити, вбити, покалічити, психологічно зламати дітей на території України, або викрасти та поповнити за рахунок їх свою націю. У такий спосіб позбавивши Україну дітей – майбутнього країни.
“Усі дії з геноцидної політики рф почала не зараз, після повномасштабного вторгнення, а ще з 2014 року, одразу після анексії Криму. З 2014 року з територій Луганської, Донецької областей, АР Крим росіяни викрадали дітей, незаконно їх усиновлювали, передавали в різні сімейні форми, незаконно надавали їм громадянство рф. На сьогодні окупанти мають більше сценаріїв викрадення. Щонайменше відомо про 6”, – коментує Дар’я Герасимчук.
На сьогоднішній день державним структурам, органам за співпраці з громадським сектором, громадськими організаціями вдалося повернути в Україну 386 дітей.
“Цей процес дуже важкий і повільно рухається, тому що, на жаль, у світі досі не існує єдиного алгоритму дій у такому випадку. Ми маємо багато різних міжнародних документів (Женевська конвенція, Міжнародне гуманітарне право, Конвенція ООН про права дитини тощо), які чітко регламентують, за якими правилами країни мають жити, як це має відбуватися за суспільним договором. Але, коли є країна, яка не хоче виконувати жодні правила, то система падає.
На прикладі українських дітей ми бачимо, що глобальної системи безпеки дітей в світі не існує. Тому сьогодні, рятуючи наших дітей, ми створюємо нову цю систему. Намагаємося долучити до процесу всіх”, – розповіла радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації.
Дар’я Герасимчук наголошувала на тому, що наразі опрацьовується багато варіантів, триває співпраця з усіма можливими структурами, агенцією ООН, Європейським Союзом, міжнародними органами, країнами-партнерами, аби якомога швидше повернути депортованих або незванно переміщених дітей.
“Складність у тому, що ми не знаємо, де діти, з ними немає зв’язку. Своєю чергою РФ не визнає цих дітей, як утриманими, так би мовити, у полоні, як викраденими. Вони нікому не звітують про них, не дають доступу до дітей. Відповідно ніхто не знає, де перебувають діти, скільки їх, їхні персональні дані. Тому процес повернення відбувається довго та важко”, – каже пані Дар’я.
Як повернути депортовану дитину?
На сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є алгоритм, за яким рідні примусово переміщеної або депортованої дитини можуть діяти, аби повернути дитину.
Регіональний центр прав людини розробив аналітичну записку з покроковою інструкцією щодо дій дитини-жертви депортації або примусового переміщення задля повернення на території, підконтрольні Україні. Вона може стати у пригоді й рідним дитини.
Авторка: Юлія Канзеба
