З тимчасово окупованих територій росіяни вивозять статусних дітей до Російської Федерації. Зафіксовані випадки і вилучення неповнолітніх з родин. На нових місцях окупанти влаштовують їх у російські родини та сиротинці, що ускладнює процес повернення депортованих в Україну.
Про депортацію статусних дітей, їх повернення на українські території, геноцидну політику Росії розповіли Дар’я Касьянова, голова правління “Української мережі за права дітей”, та Дар’я Герасимчук, Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації
Статусні діти – діти, в яких є офіційний статус «сирота» чи «дитина, позбавлена батьківського піклування». Це означає, що таку дитину можна всиновити чи взяти під опіку. Користуючись їхнім положенням, окупаційна влада вивозить дітей з тимчасово окупованих територій, зокрема Луганської області, на територію РФ, де потім влаштовує у нові родини чи сиротинці. У такий спосіб вирішує свої демографічні проблеми, а у майбутньому – поповнення мобілізаційного фонду.
Дар’я Касьянова, програмна директорка СОС Дитячі Містечка Україна, голова правління “Української мережі за права дітей” зазначила, що на початку повномасштабного вторгення діти з інтернатних закладів Луганщини були вивезені у безпечні місця на підконтрольні Україні території. Ідеться про Сєвєродонецьку школу-інтернат, Луганський обласний будинок дитини в Сєвєродонецьку, Лисичанський Центр соціально-психологічної реабілітації дітей.
Відомо про випадки залишення під окупацією статусних дітей, зокрема, які були під опікою родичів чи у складі прийомних родин, у дитячих будинках сімейного типу.
“На початку повномасштабної війни ми вивезли сім’ї, які були під нашим супроводом, у Трускавець, а пізніше до Польщі. Згодом деякі родини самостійно виїхали з окупації, а деяким ми допомагали. Ті, хто залишилися у себе вдома, не виїхали по причинах не розуміння куди їхати, бо знають, що таке переселенський образ життя, або не мають грошей”, – говорить пані Дар’я.
Проте на сьогоднішній день невідомо про долі статусних дітей, з інтернатних закладів, які перебувають під окупацією з 2014 року. Про їхнє місцезнаходження, діяльність закладів росіяни не розповідають або приховують інформацію.
Голова правління “Української мережі за права дітей” говорить, що окупанти вилучають дітей з родин і вивозять до Росії, якщо батьки не можуть забезпечити їм безпеку або не виконують батьківські обов’язки. Також причиною депортації дитини може бути пропозиція “оздоровлення”. Батьки потім не мають можливості поїхати та забрати дитину.
“СОС Дитячі Містечка Україна та «Українська мережа за права дітей» повернули на підконтрольні українські території приблизно 120 дітей. Це різні кейси. Є випадки, коли повертали дітей, у яких взагалі нікого немає”, – прокоментувала Дар’я Касьянова.
Повертати депортованих дітей складно та важко. Але українська сторона має позитивний досвід. В Україну, завдяки організаціям, неабайдужості родичів, повернувся 14-річний хлопчик родом з Лисичанська Луганської області.
Втративши батьків та під час війни бабусю, хлопчик залишився один. Його вивезли до Росії, де спочатку розмістили у притулку, а потім влаштували у прийомну родину. Пізніше підлітка повернули в реабілітаційний центр у Луганськ.
Порятунком хлопчика та поверненням додому, на українську територю, займалася його сестра, якій довелося оформити опіку над ним.
Дар’я Герасимчук, Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, наголошує, що Росія веде добре сплановану геноцидну політику щодо українських дітей з 2014 року - початком російсько-української війни.
“Усі дії по геноцидній політиці РФ почала не зараз, після повномасштабного вторгнення, а ще з 2014 року, одразу після анексії Криму. З 2014 року з територій Луганської, Донецької областей, АР Крим росіяни викрадали дітей, незаконно їх усиновлювали, передавали в різні сімейні форми, незаконно надавали їм громадянство РФ. На сьогодні окупанти мають більше сценаріїв викрадення. Щонайменше відомо про 6”, – говорить Дар’я Герасимчук.
За словами Радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації наразі розробляються варіанти та триває співпраця з усіма можливими структурами, агенцією ООН, Європейським Союзом, міжнародними органами, країнами-партнерами, щоб якомога швидше повернути депортованих або незванно переміщених дітей.
“Складність у тому, що ми не знаємо, де діти, з ними немає зв’язку. У свою чергу рф не визнає цих дітей, як утриманими, так би мовити, у полоні, як викраденими. Вони нікому не звітують про них, не дають доступу до дітей. Відповідно ніхто не знає, де знаходяться діти, перелік, їх персональні дані. Тому процес повернення відбувається довго та важко”, – каже пані Дар’я.
Що треба робити, аби повернути депортовану або примусово переміщену особу, куди звертатися - перелік дій в алгоритмі від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Дитина-жертва депортації або примусового переміщення, яка має доступ до Інтернету, може скористатися аналітичною запискою від Регіонального центру прав людини, щоб повернутися в Україну.
Читайте також: Депортація дітей з Луганщини: спростовуємо фейки про “добровільне переміщення” в РФ.
Авторка: Юлія Канзеба
