Колись давно ручне переміщення важких вантажів було нормою. Але чи можете ви собі уявити зараз, як робітники тягають мішки із зерном чи бочки із молоком без жодних пристосувань? На щастя, завдяки винаходу навантажувача вилки ця каторжна робота пішла в минуле. Сьогодні електронавантажувачі є незмінним супутником складів продовольчих та господарських товарів. Але як з'явився такий навантажувач, якою є його історія? Давайте розумітися.
Візки для мішків – прообраз вилкового навантажувача
У середині 19 століття почалася промислова революція, яка зажадала ефективніших способів транспортування вантажів. До цього робітники змушені були переносити важкі мішки із зерном, вугіллям, цементом та іншими матеріалами вручну або за допомогою примітивних тачок та нош. Це була виснажлива праця, яка призводила до травм і профзахворювань.
Першим технічним рішенням стали візки для мішків із ручним приводом, оснащені рукояткою та стійками. Вони дозволяли піднімати вантажі на висоту до півтора метра і перевозити на невеликі відстані, заощаджуючи сили робітників. Ці найпростіші механізми, прозвані "мішковозами", знайшли застосування на хімічних та газових заводах, елеваторах, сільському господарстві.
Крім "мішковозів" використовувалися й інші пристосування - лебідки з ланцюгами для підйому вантажів, візки та причепи на колесах. Але ці кошти були малоефективні і вирішували проблему переміщення великих обсягів сипких чи штучних вантажів. Потрібні були більш досконалі рішення, які згодом вилилися у створення вилкових навантажувачів сучасного типу.
Перший патент на навантажувач
Ще на початку 19 століття люди намагалися механізувати важкі з фізичного погляду вантажно-розвантажувальні роботи. До цього вантажі доводилося переносити виключно вручну або за допомогою примітивних візків, що було дуже трудомістким та неефективним.
Перелом стався 1867 року, коли було запатентовано перший підйомний механізм, здатний полегшити роботу. Він був вертикальною рамою на колесах із встановленим на ній найпростішим підйомником і вантажною платформою. Конструкцію можна було закріпити на візку та транспортувати робочими ділянками.
Завдяки цьому нововведенню, робітникам більше не доводилося вручну піднімати та переносити тяжкості. Достатньо було завантажити вантаж на платформу механізму, який автоматично піднімав його на потрібну висоту. Це дозволило заощадити зусилля персоналу та прискорити вантажно-розвантажувальні операції.
Даний винахід став прообразом сучасних вилкових навантажувачів та кранів. Воно започаткувало механізацію одного з найбільш трудомістких процесів на виробництві та транспорті. Хоча конструкція 1867 виглядає дуже примітивно, вона відіграла ключову роль у розвитку підйомно-транспортного обладнання.
Якими навантажувачами користувалися на початку ХХ століття?
На початку XX століття використання навантажувачів для переміщення вантажів лише розпочиналося.
Перші прототипи навантажувачів з'явилися 1906 року – це були візки з електроприводом для перевезення багажу залізницями. Хоча вантажопідйомність у них була невисока, ці візки вже були промисловими навантажувачами.
У 1909 році була розроблена більш досконала конструкція, що мала два підйомні механізми: горизонтальний і вертикальний. Такі навантажувачі вже могли працювати із відносно важкими вантажами.
Найбільш передовий для свого часу навантажувач був запатентований в 1913 інженером У.Т. Харрісом. У його основі був гідравлічний механізм. На жаль, масове виробництво подібної техніки почалося лише через багато років.
Розробка компанії Baker-Raulang
Під час Першої світової війни через брак робочих рук багато компаній почали створювати навантажувальну техніку. Наприклад, Baker-Raulang розробила навантажувач на електричній тязі для підйому бомб. Хоч це і не був повноцінний навантажувач вилковий, але така техніка наближала його появу.
Tructractor – перший навантажувач із двигуном внутрішнього згоряння.
У 1917 році компанія Clark випустила тягач Tructractor – він працював на ДВС – двигуні внутрішнього згоряння. Він мав платформу для перевезення вантажів, робітники завантажували її вручну. Але цей апарат швидко став затребуваним на заводах для транспортування сировини та матеріалів.
Clark чи Yale: хто винайшов вилковий навантажувач?
У 1923 році компанія Yale випустила свій навантажувач, оснащений вилами та щоглою – така конструкція вже нагадувала сучасні моделі. А в 1924 році Clark розробила модифікований тягач Duat, оснащений вилковим захватом. У різних джерелах Clark та Yale називають винахідниками вилкового навантажувача. Але кому належить «пальма першості»? По суті, це не так вже й важливо – обидві компанії зробили внесок у створення навантажувача, яким ми його знаємо сьогодні.
Стандартизація піддонів та епоха експериментів
Хоча до 1920-х років вже існували вилкові навантажувачі, вони працювали недостатньо ефективно через відсутність піддонів стандартних розмірів. У 1939 році Джордж Раймонд запатентував сучасний піддон - наболіла проблема була вирішена.
Далі інженери проводили експерименти, покращуючи конструкцію навантажувачів. Вони робили машини більш компактними та маневреними, додавали нахил щогли, замінювали ланцюгові з'єднання на зварні.
Вертикальне складування та винахід першого вузькопрохідного електричного річтраку
Після Другої світової війни виникла потреба ефективніше використати площі складів. Для цього почали застосовувати вертикальне складування вантажів. Але тодішні громіздкі навантажувачі погано підходили до роботи у вузьких проходах.
Проблема вирішилася завдяки інженерам фірми Lansing Bagnall: на її виробничих потужностях у 1954 році з'явився вузькопрохідний електричний річтрак. Він міг ефективно працювати навіть на висоті 15 метрів.
Як змінювалися навантажувачі з 1960 по 1990 роки минулого сторіччя?
До 1960 років актуальним питанням стала безпека навантажувачів, здатних піднімати вантажі на 15 метрів і вище. У відповідь на цей виклик виробники стали оснащувати кабіни захисними огорожами і спинками.
У 1980-х роках творці навантажувачів нарешті перейнялися дизайном своєї техніки і приділили увагу проблемі фіксації оператора. Крім того, з'явилися норми щодо обмеження шкідливих викидів двигунів.
Яке майбутнє чекає навантажувачі?
Розвиток вантажної техніки обіцяє бути дуже цікавим завдяки впровадженню передових технологій.
По-перше, йде активна автоматизація цих машин. Розробляються системи автономного управління на базі штучного інтелекту, які дозволять навантажувачам орієнтуватися на майданчику та виконувати вантажно-розвантажувальні операції без участі оператора.
По-друге, все активніше впроваджуються електродвигуни замість ДВЗ. Це робить навантажувачі більш екологічними та економічними в роботі. Крім того, використовуються найновіші джерела живлення – літій-іонні акумулятори, паливні елементи. Вони відрізняються високою енергоємністю та можуть забезпечувати тривалу автономну роботу техніки.
Можна припустити, що через 10-15 років з'являться автономні безпілотні електричні навантажувачі з розширеними можливостями і продуктивністю. Вони зможуть цілодобово виконувати вантажно-розвантажувальні роботи на складах та терміналах майбутнього. Такі інноваційні рішення виведуть галузь на якісно новий рівень.
Висновки
За більш ніж вікову історію навантажувач вилок пройшов шлях від примітивних візків для мішків з ручним приводом до високотехнологічних машин з елементами автоматизації. При цьому основи конструкції, закладені ще в 1920-х роках, досі залишаються незмінними. Сучасні навантажувачі лише вдосконалюються: стають безпечнішими та ефективнішими, переходять на електродвигуни та інші, інноваційні джерела енергії. Так що цій незамінній техніці ще довго доведеться допомагати людині в рутинних операціях з переміщення та складування вантажів.
