Rubikus.helpUA – це команда волонтерів, які допомагають українцям виїхати в безпеку та знайти прихисток у країнах Європи. Координатори допомагають спланувати маршрут, можуть придбати квитки та знайти тимчасове житло.
Кореспондентка видання ТРИБУН дізналася детальніше про проєкт та про те, як отримати допомогу.
– Коли та за яких обставин з’явилася ваша організація?
– Ми почали працювати з першого дня повномасштабної війни. Група російськомовних друзів, які живуть у Європі та які в мирному житті часто зустрічалися в сімейних таборах, що організовувалися Rubikus e.V (німецька організація, що займається різними проєктами), не змогла пройти повз велике лихо і вирішила допомогти тим, хто під'їжджав до українсько-польського кордону та намагався втекти від війни.
Ми створили три гугл-форми: для тих, кому необхідна допомога, для водіїв та гостинників, готових допомогти. І почали поєднувати одних з іншими. Багато хто тоді виїжджав на допомогу до кордону на власних машинах, заселяв людей у себе вдома. Але буквально за тиждень кількість звернень стала такою, що утворилася система, в якій один волонтер бере заявку від сім'ї та підшукує для неї відповідний транспорт та місце тимчасового розміщення в Європі. Наразі принцип залишився той самий, лише водії-волонтери змінилися евакуаційними автобусами та квитками на громадський транспорт. А гостинники – транзитними хостелами та центрами прийому біженців.
– Розкажіть про засновників, ініціаторів та волонтерів організації. Хто вони, звідки, чим займаються?
– Люди, які починали допомагати наприкінці лютого 2022 року, зараз практично не беруть участі в діяльності команди. Зі "старої гвардії" залишилися члени борда Rubikus e.V, які дуже допомогли з реєстрацією проєкту Rubikus.helpUA, а зараз займаються бухгалтерською та IT підтримкою.
Також з перших днів працюють Світлана Водолазська та Рита Винокур, які наразі є директорками проєкту.
Найдосвідченіші волонтерки та волонтери вивозять людей з весни 2022 року. Але щомісяця до проєкту приєднуються нові люди. Наші волонтери – це переважно жінки, і більшість з них живуть у Європі та США.
Наша команда розмовляє російською мовою, але ми всі з різних країн. За два роки до команди приєдналися деякі українці, яким ми допомогли виїхати на початку повномасштабної війни.
Наймолодші наші волонтери навчаються у вузах, а найстарші вже на пенсії!
– Чи є якась статистика, скільком людям ви допомогли виїхати?
– За два роки роботи ми вивезли у безпеку понад 50 000 людей.
– Хто може отримати допомогу вашої організації?
– Організація надає допомогу всім, хто на момент початку війни перебував в Україні, зокрема й на окупованих територіях.
Тим, хто зараз перебуває на території України і з початку повномасштабного вторгнення до Європи не виїжджав, ми допомагаємо з евакуаційним транспортом, квитками та транзитним житлом, якщо люди перебувають у тяжкому стані.
Тим, хто раніше виїжджав або на момент початку російського вторгнення перебував у Криму, ми готові надати консультаційну допомогу.
Тим українцям, хто перебував у Європі чи Росії, ми мало чим зможемо допомогти, але готові проконсультувати з наявних питань.
– Як отримати допомогу?
– Для отримання допомоги необхідно заповнити заявку на нашому сайті та дочекатися відповіді оператора. Важливо вказати контактну інформацію для зв'язку (краще, якщо це буде телеграм) та найближчу дату, коли людина готова виїжджати.
Наші оператори намагаються зв'язатись заздалегідь, не пізніше ніж за тиждень до виїзду.
Заявки беруться в порядку терміновості: чим ближче дата виїзду, тим швидше ми намагаємося зв'язатися.
Також у нашої команди є два інформаційні проєкти, які допомагають з вибором країни для переїзду та з адаптацією на новому місці. Цими сайтами активно користуються і самі українці, і волонтери інших організацій.
"Маршрути, карти, списки документів – все стає звичним. А ось до чого за два роки звикнути так і не вийшло — це поранені людські життя, сльози розпачу в слухавці й зітхання полегшення в чаті після фільтрації, перехід кордону, важка дорога з немовлям на руках. Не вдалося звикнути до того, коли підопічні помирають у дорозі, коли окружним шляхом повертаються з окупації додому, а там потрапляють під бомбардування. Не вдалося звикнути до того, що люди похилого віку, які застали Велику Вітчизняну, знову змушені їхати в евакуацію, а однорічні малюки жодного дня свого життя не прожили без війни".
– Розкажіть про перешкоди та проблеми, які виникають у роботі.
– За два роки роботи ми стикалися з різними складнощами. На сьогодні – це гостра нестача фінансування та значні погіршення умов для українських шукачів притулку в країнах Європи.
Криза житла, скасування безкоштовного проїзду, посилення правил ввезення тварин – все це ускладнює адаптацію українців у країнах тимчасового перебування. А нашу роботу робить більш витратною та психологічно важкою.
Останнім часом у західного суспільства виникла ілюзія, що всі, хто потребував допомоги, вже виїхали. Однак ми спостерігаємо зовсім інакшу картину. Виїхали більш впевнені в собі люди, які міцно стоять на ногах. Ті, хто їде зараз, це самотні люди похилого віку, люди з інвалідністю та тяжкими захворюваннями, багатодітні матері та матері малюків. З окупації виїжджають люди, які пережили полон і тортури, втратили документи, більше року боялися вийти з дому.
Наша основна проблема зараз у тому, що ці люди невидимі для суспільства, а отже й дуже непросто збирати кошти на евакуацію, а потім ще влаштувати людей так, щоб вони скоріше отримали житло та допомогу.
Дехто й досі вважає, що українці їдуть до Європи за легким життям. Ні. Час розселення в ірландських замках і в літніх будиночках гостинних німецьких фрау давно скінчився. Ми ні від кого не приховуємо умов у європейських таборах. Незвична їжа, медицина, мова, спортзали на сотню ліжок, у яких доводиться жити місяцями, багатомісячні черги на розселення, візити до лікаря... Варто подумати про те, як страшно і нестерпно має бути людині, щоб все одно подати заявку на виїзд. Біженство – це дуже страшно та дуже важко. Але люди продовжують їхати, а ми продовжуємо вивозити. На запитання: "А що, з України все ще їдуть люди?" ми відповідаємо зустрічним питанням: "А що, війна вже скінчилася?".
"Зараз важливо говорити про біженців. Вони є, їм потрібна допомога. Будь ласка, допоможіть нам не дати світові забути про них!"
– Наприклад, людина зараз живе в окупованому місті Сєвєродонецьк Луганської області і хоче виїхати в Європу. Або через Європу в Україну. Чи можете ви допомогти і що для цього потрібно (які документи, куди звертатися).
– Необхідно заповнити заявку на сайті. Наші координатори уважно ознайомляться з документами, які є у всіх членів сім'ї та проконсультуються з нашими друзями та помічниками в РФ, які відповідають за відрізок шляху Росією (Rubikus.helpUA – європейський НКО та не має права здійснювати діяльність на території РФ). Далі ми допоможемо дістатися найближчого прикордонного міста в РФ, де передамо сім'ю до турботливих рук місцевих помічників. А після перетину кордону знову "вестимемо" родину до кінцевої точки в Європі.
Повернутися в Україну ми теж допомагаємо, як через Європу, так і безпосередньо через КПП в РФ та Білорусі (допоможемо дістатися РФ і зв'яжемо з людьми, готовими допомогти).
Весь час від подання заявки до прибуття в кінцеву точку наш координатор залишається на зв'язку і допомагає вирішувати будь-які питання, що виникають у дорозі.
– Чи плануєте ви й надалі допомагати українцям?
– Ми допомагатимемо, доки в нас є на це кошти.
Необхідно в середньому 50 євро, щоб допомогти людині опинитися в безпеці.
Ми стовідсотково працюємо на приватні пожертвування. Ті, хто готовий самостійно сплатити свої квитки, дають шанс виїхати тим, хто втратив усе.
Приватні донори з усього світу допомагають нам оплачувати евакуаційний транспорт, квитки та транзитне житло. Поки цей струмок не вичерпується – ми вивозимо українців у безпеку.
"Хочеться вірити, що грошей і сил вистачить до перемоги!"
Читайте також: “Колотилівка – Покровка” та “Мокрани – Доманове”: росіяни поширюють фейк про перетин гуманітарних коридорів
