26 березня – День Національної гвардії України. Бійці НГУ одними з перших зустріли російських окупантів у Рубіжному. Билися за Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Попасну. Вони одними з перших понесли втрати.
У цей день ТРИБУН розповідає три історії нацгвардійців із Луганщини.
Віталій — військовий з Рубіжного. Боронив своє місто та область. Опісля виконував задачі з деокупації Донеччини, а через 10 місяців був відправлений на ротацію. Нині боєць — головний сержант роти одного з підрозділів Чернівецької частини Нацгвардії.
Чоловік розповів про те, як зустрів повномасштабне вторгнення, про неможливість допомогти мамі з окопу та як згадав молитву у найтяжчий момент.
“Коли я залишав Рубіжне, воно було в руїнах. Але, якщо чесно, я мрію поїхати туди й подивитися в очі тим "ждунам". Побачити, як вони змінилися. Чи вони дочекалися того, чого хотіли? Чи дочекалися тієї Росії, про яку мріяли? Нічого не робити з ними – просто подивитися їм в очі. Звісно ж, хочу зібрати всіх своїх рідних і близьких по всій Україні. Я за ними сумую”.
Повна його історія за посиланням.
Закінчивши школу у 2012 році, луганчанин Свят вирішив піти до армії контрактником. Спочатку АТО/ООС, в якому чоловік брав участь, а після — повномасштабне вторгнення. Наразі він — офіцер НГУ, продовжує захищати Луганщину та Донеччину. Зокрема й Кремінну та її ліси, які росіяни й досі не полишають спроби взяти під свій контроль.
“Кремінські ліси стали важкою зоною для ведення бойових дій, які тривають майже безперервно. Лінію оборони ворога ми штурмували кілька разів. Займали їх бліндажі та окопи й просувалися далі. Закріпитися у лісництві було складно, але все ж реально”.
Військовий розповів про початок служби в армії, вторгнення у 2022 році, контрнаступ на Харківщині та бої у Кремінських лісах. Після закінчення війни Свят мріє зустрітися із сім’єю та повернутися додому в український Луганськ.
Повну історію бійця можна прочитати за посиланням.
Сергій Кисленських — ексзаступник командира батальйона “Луганськ 1”, нацгвардієць, кадієвчанин, що не зрадив присягу Україні у 2014 році й вимушено залишив місто, продовжуючи боротьбу за рідну Луганщину.
Виданню ТРИБУН Сергій розповів, як зустрів “руську весну”, працюючи оперуповноваженим карного розшуку в рідному місті, про поранення та зустріч із повномасштабною війною.
“У нас працював хлопець у розшуку, проросійський, але до мене ставився по-людськи. Якось він мене попередив частіше заглядати під машину. В мене тоді “шістка” була. В один з днів я знайшов під автівкою коробок. Після цього десь на тиждень заліг. Перечікував”.
Сергій був нагороджений Президентом Орденом "За мужність" 3 ступеня.
Детальніше, як Сергій з побратимами чинили опір у Кадіївці, за посиланням.
Читайте ще: Зеленський звільнив Данілова з посади секретаря РНБО.
